Постанова № 56276649, 26.01.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.01.2016 справа №908/865/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді За участю представників сторін: Від позивача Від відповідача:Марченко О.А. Ломовцева Н.В. Татенко В.М. Не з'явився ОСОБА_4 - за довіреністю №10343 від 24.09.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від15 травня 2014 р. (повний текст підписано 19.05.14р.) у справі№ 908/865/14 (суддя Зінченко Н.Г.) за позовомМіського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ", м. Запоріжжя доФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя простягнення 6356,86 грн. витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.05.2014р. у справі №908/865/14 позовні вимоги Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ", м. Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення 6356,86 грн. витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій - задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 3691,08грн., а також суму судового збору у розмірі 1060,84грн.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення господарського спору. Апелянт також зазначає, що місцевим судом не досліджено, що з 15.06.2009 р. він не є власником приміщення щодо якого сторонами був укладений договір № 607 від 21.04.2006 р., а тому всі зобов'язання по утриманню приміщення припинилися в момент відчуження приміщення.

Позивач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився. Про час та дату судового засідання сповіщений належним чином.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 26.01.2016р. представником відповідача надано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме: копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2009 р. у справі № 2-2820/2009 про укладення мирової угоди, копії акту Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ" від 12.11.2013р. про обстеження нежитлового приміщення по АДРЕСА_2

Розглянувши надане клопотання, колегія суддів, приймає представлені відповідачем додаткові докази з огляду на наступне.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, відповідач в процесі розгляду справи зазначав про зміну власника приміщення, в підтвердження чого надав до суду копію ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2009 р. у справі № 2-2820/2009. Проте, зазначені доводи не були прийняті судом до уваги. Крім того, будь - яких доказів щодо спростування заявленого відповідачем судом не витребувалось та не досліджувалось.

Виходячи із вказаного, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких господарський суд не надав належної оцінки доводам відповідача, що призвело до неповного та необ'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на зазначене колегія суддів приймає до розгляду додаткові докази, надані відповідачем до клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи

Апеляційна скарга розглядається з урахуванням вищевказаних доповнень та пояснень до неї.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Міське комунальне підприємство "ОСНОВАНІЄ", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 6356,86 грн.

Позовні вимоги до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про спільне обслуговування і використання споруд та прибудинкової території № 607 від 21.04.2006р.

Як зазначає позивач, за наведеним договором останній виконав роботи, пов'язані з технічним обслугованням конструктивних елементів та технічного обладнання, санітарне обслуговування допоміжних приміщень і території, однак відповідач в порушення умов договору не розрахувався з позивачем за надані послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість на суму 6356,86грн., яка, за твердженням позивача, не сплачена.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що позивачем пропущено строки позовної давності в частині стягнення витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 2665,78грн.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №908/865/14; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає зміні виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом, 21.04.2006 р. між Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 1" та ФОП ОСОБА_5 (відповідачем у справі) був укладений Договір про спільне обслуговування і використання споруд і придомової території № 607 (далі за текстом - Договір).

27.04.2012 р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 5 "Про припинення діяльності підприємств шляхом приєднання", яким вирішено припинити діяльність низки комунальних підприємств, в тому числі Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 1", шляхом їх приєднання до Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ".

Також зазначеним рішенням встановлено, що Міське комунальне підприємство "ОСНОВАНІЄ" (позивач у справі) є повним правонаступником комунальних підприємств, в тому числі КП "ВРЕЖО № 1", до нього переходять все майно, майнові та немайнові права та обов'язки. На МКП "ОСНОВАНІЄ", як правонаступника комунальних підприємств, що припиняються, розповсюджується дія всіх прийнятих для цих підприємств рішень стосовно визначення їх виконавцями житлово-комунальних послуг, затверджених типових переліків послуг, порядків та періодичності їх надання, а також тарифів на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших послуг.

Рішенням Запорізької міської ради № 6 від 25.07.2012 р. затверджені передавальні акти майна, майнових, немайнових прав та обов'язків від 25.07.2012 р. комунальних підприємств, в тому числі КП "ВРЕЖО № 1", та встановлено, що з моменту прийняття даного рішення МКП "ОСНОВАНІЄ" стає повним правонаступником підприємств, що припиняються, та як правонаступник є виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій.

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 607 від 21.04.2006 р. предметом Договору є спільне обслуговування і використання споруд будинку та придомової території, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 який знаходиться на балансі КП "ВРЕЖО № 1", в якому знаходиться нежитлове приміщення ІІ (літера А2-10, А3-2) підвалу, першого, другого і проміжного поверхів загальною площею 208,40 кв.м., а саме: кімната № 10 площею 25,80 кв.м.; кімната № 11 площею 24,30 кв.м.; сходова клітина № 13 площею 19,40 кв.м.; кімната № 23 площею 40,0 кв.м.; коридор № 24 площею 1,40 кв.м.; туалет № 25 площею 2,10 кв.м.; кабінет № 26 площею 13,0 кв.м.; коридор № 27 площею 2,40 кв.м.; коридор № 28 площею 9,50 кв.м.; кімната № 29 площею 26,40 кв.м.; коридор № 30 площею 3,60 кв.м.; сходова клітина № 31 площею 17,90 кв.м.; сходова клітина № 69 площею 19,20 кв.м.; кімната № 70 площею 3,40 кв.м., що належать на праві власності відповідачу.

За умовами п. 2.1 Договору позивач прийняв на себе зобов'язання забезпечувати виконання робіт, пов'язаних з технічним обслуговуванням конструктивних елементів і технічного обладнання, санітарне обслуговування допоміжних приміщень і придомової території; укладати договори з підприємствами по обслуговуванню і ремонту будівлі; здійснювати фінансово-господарські операції по обслуговуванню і утриманню будівлі; вести необхідну технічну документацію.

В свою чергу, згідно з п. 2.2 Договору відповідач зобов'язався утримувати нежитлове приміщення, придомову територію і елементи її благоустрою у відповідності до вимог "Правил використання приміщень житлових будинків і придомових територій", проводити необхідний поточний ремонт приміщення, а також дотримуватися необхідних умов проживання громадян в житловому будинку. Самостійно перераховувати на розрахунковий рахунок позивача щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця витрати на утримання будинку, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 23 від 26.01.2006 р. (0,492 грн. за 1 кв.м., в тому числі ПДВ 0,082 грн.), а саме з 24.03.2006 р. розмір витрат на утримання будинку і прибудинкової території становить 102,53 грн. (підпункти а), г) пункту 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що договір вступає в силу та діє до зміни сторін за договором (тобто у разі продажу, дарування нежитлового приміщення, яке знаходиться у власностві ФОП ОСОБА_5.)

За твердженням позивача, відповідачу надавались послуги з обслуговування і утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) за Договором № 607 від 21.04.2006 р. на загальну суму 6356,86 грн.

15.05.2014 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача 6356,86 грн. витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій, нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про спільне обслуговування і використання споруд та прибудинкової території № 607 від 21.04.2006 р. за період з грудня 2008 року по січень 2014 року.

Зазначену заяву прийнято судом та розглянуто позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.

В процесі розгляду справи відповідачем зазначалось, що з 15.06.2009 р. власником приміщення, щодо якого сторонами укладений договір № 607 від 21.04.2006 р., є ОСОБА_7 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2009 р. у справі № 2-2820/2009, відповідно до якої судом затверджено мирову угоду про перехід права власності, в тому числі, на 3/20 частини нежитлового приміщення ІІ підвалу, першого, другого та проміжного поверхів літ. А2-10, А3-2, за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3 від ОСОБА_5 до ОСОБА_7, а тому всі зобов'язання по утриманню приміщення припинилися в момент відчуження приміщення, як це передбачено ст. 346 ЦК України.

Однак, вказані твердження відповідача не були прийняті судом до уваги з огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що право власності ОСОБА_7 на зазначене приміщення було зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому за висновками суду відсутні підстави вважати, що з червня 2009 року відбулася зміна власника приміщення, щодо утримання якого укладений Договір № 607 від 21.04.2006 р.

Проте, з такими висновками не погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки при розгляді справи господарський суд не був позбавлений можливості витребувати докази для всебічного та повного розгляду справи.

Як зазначалось вище, в процесі перегляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем надано копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2009 р. у справі №2- 2820/2009 про укладення мирової угоди, копії акту Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ" від 12.11.2013р. про обстеження нежитлового приміщення по бул. Центральному, б.3 у м. Запоріжжі. Зазначені документи долучені до матеріалів справи.

Відповідно до акту Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ" від 12.11.2013р. про обстеження нежитлового приміщення по бул. Центральному, б.3 у м. Запоріжжі зазначено, що власником приміщення, яке є предметом договору є ОСОБА_7. Тобто, з 12.11.2013р. позивачу стало відомо про зміну власника приміщення, проте в порушення вимог договору (п. 3.1.) не здійснено жодних дій щодо укладення договору про спільне обслуговування та використанні будівлі та прибудинкової території з новим власником.

В підтвердження переходу права власності від ОСОБА_5 до ОСОБА_7 на нежитлове приміщення ІІ (літера А2-10, А3-2) підвалу, першого, другого і проміжного поверхів, яке знаходиться за адресою м.Запоріжжя, б. Центральний, буд.3 відповідачем надано копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Підставою виникнення права власності є зазначена мирова угода про перехід права власності згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2009 р. у справі № 2-2820/2009.

Разом з тим, твердження відповідача в апеляційній скарзі про виникнення права власності на вказане нежитлове приміщення у ОСОБА_7 та припинення у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 зобов'язань за договором № 607 від 21.04.2006 р. з 15.06.2009р. є помилковим, оскільки в силу положень ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно виникає з моменту вчинення державним реєстратором реєстраційної дії, у даному випадку - з 07.07.2009р.

Одночасно, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції заявлено про застосування до заявлених позивачем вимог про стягнення 6356,86 грн. витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій наслідків спливу позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки позовна заява подана позивачем до суду в березні 2014 року, тоді як вимоги про стягнення заборгованості пред'явлені за період з грудня 2008 року по січень 2014 року.

Господарським судом Запорізької області розглянуто заяву відповідача про застосування строків позовної давності в частині стягнення витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій та за період з грудня 2008 року по січень 2011 року у розірі 2665,78 грн. відмовлено у задоволенні позову.

Проте, зазначені висновки господарського суду є помилковими з огляду на зміну власника спірного приміщення з 07.07.2009р., у зв'язку з чим, здійснивши перерахунок суми заборгованості у період з грудня 2008р. по 06.07.2009р. (з 07.07.2009р. відбулась зміна власника), колегією суддів встановлено, що її розмір становить 737,57грн. (102,53грн. (тариф за місяць)*7 (з грудня 2008р. по червень 2009р.)=717,71грн. та заборгованість за шість днів липня 2009р. 3,31грн. (тариф за (1 день) * 6 (з 01.07.2009р. по 06.07.2009р.) =19,86грн.

Виходячи з чого, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог за період з грудня 2008р. по 06.07.2009р. у розмірі 737,57грн. з огляду на сплив строків позовної давності.

Щодо позовних вимог у розмірі 5619, 29грн., колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення з ФОП ОСОБА_5 витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій, у тому числі і за період з 07.07.2009р. по січень 2014 року у вказаному розмірі.

Одночасно, як зазначено вище, відповідно до п. 3.1. Договору, договір вступає в силу та діє до зміни сторін за договором (тобто у разі продажу, дарування нежитлового приміщення, яке знаходиться у власностві ФОП ОСОБА_5.)

Оскільки з 07.07.2009р. право власності на майно щодо якого укладено договір № 607 від 21.04.2009р. зареєстровано за іншою особою, на підставі вищезазначеного п. 3.1 Договору відбулось припинення зобов'язань відповідача виконувати умови договору, а нарахування позивачем витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 07.07.2009р. по січень 2014 року в розмірі 5619,29грн. є безпідставними.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що у задоволенні позовних вимог в цій частині у зв'язку зі зміною власника приміщення - слід відмовити.

Одночасно, відмова у задоволенні позовних вимог не перешкоджає позивачу у встановленому порядку звернутися із відповідними вимогами до належного відповідача із самостійним позовом, визначившись із відповідними підставами порушення грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, до повноважень апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення, віднесено зокрема, право змінити рішення господарського суду. (ч.4 зазначеної статті)

Виходячи з наведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення в частині стягнення витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 3691,08 грн. та судового збору у розмірі 1060,08грн. - зміні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15 травня 2014р. у справі № 908/865/14 - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

«У задоволенні позовних вимог Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ", м. Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 6356,86грн. - відмовити у повному обсязі.»

Стягнути з Міського комунального підприємства "ОСНОВАНІЄ", (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 20485152) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, (69035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 913,50грн.

Господарському суду Запорізької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Ломовцева Н.В.

Татенко В.М.