Рішення № 56276418, 01.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2016Справа №910/970/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»доУкраїнського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація»простягнення 135862 грн. 64 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. - представник за довіреністю № 91/2015/11/11-6 від 11.11.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.01.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з вимогами до Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація» про стягнення 135862 грн. 64 коп., з яких 118907 грн. 50 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 3051 грн. 77 коп. за спожиту реактивну електричну енергію, 10732 грн. 42 коп. пені, 731 грн. 76 коп. 3% річних та 2439 грн. 19 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства та укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015, не у повному обсязі здійснив оплату за активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергію за період з січня 2015 року по червень 2015 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 118907 грн. 50 коп. за активну електричну енергію та 3051 грн. 77 коп. за перетікання реактивної електричної енергії. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015 позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 10732 грн. 42 коп. (10463 грн. 86 коп. пені за неоплату активної електричної енергії, нрахованої за період з 20.10.2015 по 31.12.2015 та 268 грн. 56 коп. за неоплоату за перетікання реактивної електричної енергії, нарахованої за період з 20.10.2015 по 31.12.2015). Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 731 грн. 76 коп. за період з 20.10.2015 по 31.12.2015 та інфляційні втрати у розмірі 2439 грн. 19 коп. за листопад 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 порушено провадження у справі № 910/970/16 та розгляд справи призначено на 09.02.2016.

У судовому засіданні 09.02.2016 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.02.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.02.2016.

У судовому засіданні 23.02.2016 представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація».

Обгрунтовуючи вказане клопотання,відповідач зазначив, що Договір про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015 був укладений з позивачем у зв'язку з тим, що відповідач користувався нежилим приміщенням за адресою м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 9 на підставі укладеного між Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом «Укрндіпроектреставрація» та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» Договору позички (користування) № 06/2-П від 01.10.2012. Однак, 30.01.2015 вказаний договір позички було достроково припинено на підставі письмового звернення відповідача. При цьому, відповідач зазначив, що неодноразово повідомляв позивача про розірвання Договору про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015 у зв'язку з тим, що відповідач не користується вказаним приміщенням та фактично не споживає електричну енергію. Вказані факти, як стверджує відповідач, може підтвердити Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», з огляду на що його необхідно залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Розглянувши у судовому засіданні 23.02.2016 клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», суд відмовив в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Відповідно до п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

З огляду на те, що відповідачем не доведено, що вирішення спору у даній справі може вплинути на права та обов'язки Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», а також вказана особа буде наділена новими правами та на неї буде покладено нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

У судовому засіданні 23.02.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 01.03.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 01.03.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 23.02.2016 та розпискою про оголошення перерви від 23.02.2016.

У судовому засіданні 01.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2015 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом «Укрндіпроектреставрація» (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 33183, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 33183 від 08.01.2015 під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору № 33183 від 08.01.2015 постачальник зобов'язаний постачати споживачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору № 33183 від 08.01.2015 споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно з п. 2.3.4 Договору № 33183 від 08.01.2015 споживач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком «Порядок розрахунків», «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії».

Відповідно до п. 7.1 Договору № 33183 від 08.01.2015 облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) споживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунковим шляхом згідно з вимогами додатка «Порядок розрахунків».

Відповідно до п. 7.5 Договору № 33183 від 08.01.2015 на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності.

Відповідно до п. 9.4 Договору № 33183 від 08.01.2015 він набирає чинності з дня його підписання та укладається строком до 31.12.2015. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Договір може бути розірваний і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п. 1 Додатка № 2 до Договору № 33183 від 08.01.2015 (Порядок розрахунків) розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 12 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Згідно з п. 2 Додатка № 2 до Договору № 33183 від 08.01.2015 (Порядок розрахунків) споживач здійснює, повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 17 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам». Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному рахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу. Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до Додатка «Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача».

Відповідно до п. 2.2 Додатка № 2 до Договору № 33183 від 08.01.2015 (Порядок розрахунків) остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді. Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією. При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5 Додатка № 2 до Договору № 33183 від 08.01.2015 (Порядок розрахунків) за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг фіксується сторонами в Акті про приймання-передавання товарної продукції, Акті надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких постачальник надає поживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу та договором про надання комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

У судовому засіданні 09.02.2016 представник позивача долучив до матеріалів справи письмові пояснення, в яких зазначив, що обсяг та розмір спожитої електричної енергії відповідачем за період з січень 2015 року по червень 2015 року визначалися позивачем відповідно до п.п 4.3 та 4.2 Додатка № 2 до Договору № 33183 від 08.01.2015 (Порядок розрахунків), а саме: за січень 2015 року - відповідно до акту про використану електричну енергію за січень 2015 року (копія долучена позивачем до позовної заяви); за лютий 2015 року - відповідно до контрольного огляду розрахункових засобів обліку від 18.02.2015 (копія долучена позивачем до позовної заяви); за березень 2015 року - за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період (відповідно до п. 2 Додатка № 2 до Договору № 33183 від 08.01.2015 (Порядок розрахунків); за квітень 2015 року - за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання (п. 4.2 Додатка № 2 до Договору № 33183 від 08.01.2015 (Порядок розрахунків); за травень 2015 року - за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання (п. 4.2 Додатка № 2 до Договору № 33183 від 08.01.2015 (Порядок розрахунків); за червень 2015 року - за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання (п. 4.2 Додатка № 2 до Договору № 33183 від 08.01.2015 (Порядок розрахунків).

При цьому, позивачем було долучено до позовної заяви копії актів про опломбування засобів обліку, копії актів технічної перевірки засобів обліку електричної енергії, копії рахунків на оплату за період з січня 2015 року по червень 2015 року, рахунки-розшифровки по активній електроенергії за період з січня по червень 2015 року та акти прийняття-передавання товарної продукції за період з січня по червень 2015 року.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що за період з січня по червень 2015 року позивач поставив відповідачу активну електричну енергію у загальному розмірі 177144 грн. 23 коп., а саме у січні 2015 року - на суму 53480 грн. 77 коп., у лютому 2015 року - на суму 54159 грн. 26 коп., у березні 2015 року - на суму 51692 грн. 06 коп., у квітні 2015 року - на суму 7967 грн. 77 коп., у травні 2015 року - на суму 6751 грн. 06 коп. та у червні 2015 року - на суму 3093 грн. 31 коп., що відображено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці про надходження коштів від Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація».

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав свій обов'язок зі сплати за спожиту активну електричну енергію, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 58236 грн. 73 коп., що відображено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці про надходження коштів від Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація», у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 118907 грн. 50 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 118907 грн. 50 коп.

Судом встановлено, що за період з січня 2015 року по червень 2015 року позивачем було здійснено нарахування відповідачу за перетікання реактивної електричної енергії у загальному розмірі 3865 грн. 99 коп., а саме за січень 2015 року - 814 грн. 22 коп., за лютий 2015 року - 783 грн. 44 коп., за березень 2015 року - 1674 грн. 79 коп., за квітень 2015 року - 262 грн. 74 коп., за травень 2015 року - 225 грн. 70 коп. та за червень 2015 року - 105 грн. 10 коп., що відображено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці про надходження коштів від Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація».

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав свій обов'язок зі сплати за реактивну електричну енергію, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 814 грн. 22 коп., що відображено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці про надходження коштів від Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація», у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3051 грн. 77 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 3051 грн. 77 коп.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація» за Договором про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015 становить 118907 грн. 50 коп. за поставлену позивачем активну електричну енергію за період з січня 2015 року по червень 2015 року та 3051 грн. 77 коп. за перетікання реактивної електричної енергії за період з січня 2015 року по червень 2015 року.

Що стосується тверджень відповідача, що Договір про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015 був укладений з позивачем у зв'язку з тим, що відповідач користувався нежилим приміщенням за адресою м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 9 на підставі Договору позички (користування) № 06/2-П від 01.10.2012, однак 30.01.2015 вказаний договір позички було достроково припинено на підставі письмового звернення відповідача та, відповідно, відповідач не користується вказаним приміщенням та фактично не споживає електричну енергію, суд вважає їх необгрунтованими, оскільки факт звільнення відповідачем вказаного приміщення не позбавляє його від обов'язку сплачувати поставлену позивачем електричну енергію на підставі Договору про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015.

При цьому, доказів розірвання Договору про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015, в тому числі будь-яких листів чи повідомлень відповідача про розірвання вказаного договору, адресованих позивачу, будь-яких укладених між сторонами додаткових угод про розірвання договору сторонами суду не надано, з огляду на що суд дійшов висновку, що Договір про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015 за період заявлених позовних вимог був чинним та, відповідно, відповідач зобов'язаний виконувати його умови, зокрема, оплачувати поставлену за вказаний період позивачем електричну енергію.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація» за Договором про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015 у загальному розмірі 121959 грн. 27 коп. (118907 грн. 50 коп. заборгованості за активну електричну енергію та 3051 грн. 77 коп. заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація» 118907 грн. 50 коп. заборгованості за активну електричну енергію та 3051 грн. 77 коп. заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015 позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 10732 грн. 42 коп. (10463 грн. 86 коп. пені за неоплату активної електричної енергії, нрахованої за період з 20.10.2015 по 31.12.2015 та 268 грн. 56 коп. за неоплоату за перетікання реактивної електричної енергії, нарахованої за період з 20.10.2015 по 31.12.2015).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору № 33183 від 08.01.2015 споживач за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням строків, визначених відповідним додатком, сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України; сума пені зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач здійснив розрахунок пені виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, та визначений позивачем розмір пені перевищує розмір пені, встановлений відповідно до п. 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015.

Так, у п. 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015 сторони погодили, що розмір пені становить 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, а отже, позивач повинен здійснювати розрахунок пені враховуючи її розмір, встановлений у договорі, тобто 0,1% від суми боргу.

За розрахунком суду, здійсненим відповідно до п. 4.2.1 Договору № 33183 від 08.01.2015, в межах заявленого позивачем періоду нарахування:

Сума боргу (грн) за активну електричну енергіюПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення118907.520.10.2015 - 31.12.2015730.1 %8680.25

Сума боргу (грн) за перетікання реактивної електричної енергіїПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення3051.7720.10.2015 - 31.12.2015730.1 %222.78Таким чином, розмір пені, нарахований відповідно до умов п. 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії № 33183 від 08.01.2015 (0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу) становить відповідно 8680 грн. 25 коп. (за прострочення оплати за активну електричну енергію) та 222 грн. 78 коп. (за прострочення оплати за перетікання реактивної електричної енергії).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація» пені у загальному розмірі 10732 грн. 42 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 8903 грн. 03 коп. (8680 грн. 25 коп. + 222 грн. 78 коп.).

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 731 грн. 76 коп. за період з 20.10.2015 по 31.12.2015 та інфляційні втрати у розмірі 2439 грн. 19 коп. за листопад 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація» 3% річних у розмірі 731 грн. 76 коп. та інфляційних втрат у розмірі 2439 грн. 19 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація» (04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 4; ідентифікаційний код: 05482989) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 118907 (сто вісімнадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. 50 коп., заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 3051 (три тисячі п'ятдесят одна) грн. 77 коп., пеню у розмірі 8903 (вісім тисяч дев'ятсот три) грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 731 (сімсот тридцять одна) грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 2439 (дві тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 19 коп. та судовий збір у розмірі 2010 (дві тисячі десять) грн. 50 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 04.03.2016

Суддя І.М. Отрош