Рішення № 56276317, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/ 1225 /2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Колдіна О.О.

Доповідач - Мараєва Н.Є

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2012 р.

в справі за позовом ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2012 р. задоволено позов ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Хрещатик» заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 086 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 460,86 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить це рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;

в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить це рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, заявлених до неї як поручителя по кредиту.

В апеляційних скаргах посилалися на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між позивачем ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_1 28.08.2008 р. було укладено кредитний договір на суму 100 000 грн. зі сплатою 25% річних строком користування до 27.08.2009 р.

З метою забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого вона поручилася відповідати солідарно перед кредитором за невиконання боржником своїх зобов»язань за кредитним договором.

Судом також встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором кредиту, надавши відповідачу ОСОБА_1 вказані кошти.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав в повному обсязі своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, у зв'язку із чим допустив заборгованість за кредитом в розмірі 99 386,46 грн., яка була стягнута солідарно з відповідачів за рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 3.12.2009 р.

Вказане рішення відповідачами було невиконане.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що боржниками не виконується судове рішення, а тому, з них підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами.

Сума заборгованості станом на 13.04.2012 р. становить 46 08,30 грн., з яких: прострочена заборгованість по відсоткам 40 549,85 грн., пеня за прострочення погашення відсотків за кредитом 4 942,47 грн.; нараховані відсотки за квітень 2012 року - 593,98 грн.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії кредитного договору припинився 27 серпня 2009 р., а також, що ОСОБА_1 10 квітня 2012 р. виконав попереднє рішення суду.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно п.8.1 кредитного договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

Згідно ст. 526 ІДК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч.1 та 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки, зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.598 ЦПК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Виходячи із змісту ст.ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, і як зазначено в ухвалі ВССУ від 21.10.2015 р. при скасуванні попереднього судового рішення, банком нараховувались відсотки за користування кредитними коштами за період з 03 грудня 2009 р. по 10 квітня 2012 р., тобто, до фактичного виконання боржником рішення суду, а тому, висновок про припинення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у зв'язку із закінченням строку дії договору є передчасним та таким, що не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 02 вересня 2015 року (у справі № 6-1085цс 15).

Також у вказаній ухвалі ВССУ зазначено, що суд не визначився в частині позовних вимог до ОСОБА_2

Таким чином судова колегія вважає, що висновок суду про стягнення боргу з ОСОБА_1 є вірним, і рішення суду в цій частині належить залишити без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Згідно п.5.2.5. договору, у випадку прострочення терміну повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, виносити несплачені суми на відповідні рахунки прострочених кредитів та/або прострочених доходів і нараховувати на прострочені проценти пеню, а на прострочену суму кредиту проценти, пеню у передбаченому договором порядку, та індекс інфляції.

Згідно п.1.1 договору поруки, відповідач ОСОБА_2 поручилася перед позивачем за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань, передбачених Кредитним договором № 237-пп від 28.08.2008 р. Поручитель і боржник несуть перед банком солідарну відповідальність. Відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні зобов»язань в цілому.

15 травня 2012 р. позивачем на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено вимогу про виконання взятих на себе зобов'язань позичальника та поручителя. Однак, останні не вчинили жодних дій, які свідчили б про їхній намір добровільному порядку сплатити прострочену заборгованість.

Проте, що стосується висновків суду щодо стягнення суми з заборгованості за відсотками до поручителя, з ними погодитися не можна з таких підстав.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, обґрунтовуючи апеляцію ОСОБА_2 посилалася на те, що її порука припинилася відповідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України.

Зазначала, що умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов»язань боржника не свідчать про те, що в договорі встановлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч.4 ст.559 ЦК України. Тому, в такому разі підлягає застосуванню норма ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23.05.2012 р. та в листі ВССУ від 27.09.2012 р. №10-1393/04-12.

Відповідно до умов п.1.1 кредитного договору від 28.08.2008 р. строк виконання основного зобов»язання визначено строк повного погашення кредиту - це 27.08.2009 р. Тому, у позивача виникло право пред»явити вимогу до поручителя протягом шести місяців починаючи з 27.08.2009 р.

Проте, така вимога до поручителя була направлена лише 15.05.2012 р., тобто, вже після спливу встановленого законом шестимісячного строку (ч.4 ст.559 ЦК).

Такі доводи апеляції є слушними, тому, судова колегія вважає, поруку ОСОБА_2 слід визнати припиненою з 20.01.2010 р.

За таких обставин, рішення суду в частині стягнення суми заборгованості по відсоткам з ОСОБА_2 слід скасувати і в цій частині позовних вимог відмовити, а в решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити , а апеляційну скаргуОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2012 р в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 - скасувати і в цій частині постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити, в решті рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :