Ухвала суду № 56276186, 25.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/587/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Васалатій К.А.

Доповідач-Чобіток А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного підприємства «Лізинг ІТ» про припинення правовідносин за договором лізингу,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідача та зазначав, що 13.07.2012 року на його адресу місяця проживання надійшов лист від відповідача із рахунком зі сплати платежів за отримане обладнання за програмою LeasеIT Іnvite, в якому зазначено, що він є нібито клієнтом ПАТ «Лізинг ІТ» і зобов»язаний платити за нібито отриманий мобільний телефон та обладнання до нього на суму у розмірі 6480 грн. кількома платежами , черговий платіж з яких він повинен сплатити у розмірі 720 грн. в строк до 20-го числа поточного місяця.

Посилаючись на те, що він не укладав з відповідачем договір лізингу, телефон та обладнання до нього не отримував, а лише отримав від відповідача інформацію про програму лізингу та умови оплати, позивач просив визнати припиненим договір лізингу №120268701 від 05.06.2012 року,укладеним між ним та відповідачем та визнати правовідносини, що виникли за цим договором припиненими.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги. Зазначає, що суд однобічно розглянув спір, не надавши належної оцінки поясненням позивача та безпідставно прийшов до висновку, що між сторонами був укладений договір лізингу, за умовами якого позивач отримав мобільний телефон та обладнання до нього на суму у розмірі 7200 грн..

Вислухавши доповідь судді,пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, яке відбулось 28.01.2016 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Пред»явивши даний позов про припинення Договору лізингу №120268701 від 05.06.2012 року , ОСОБА_3 зазначав , що він дійсно мав намір придбати мобільний телефон по системі LeasеIT, уклавши для цього відповідний договір. Звернувшись до відповідача він почав заповнювати договір і поставив своє прізвище на договорі, але потім передумав його підписувати і на місці зазначення підпису нічого не підписував своїм підписом. 13.07.2012 року він за своєю домашньою адресою отримав листа від ПрАТ«Лізинг ІТ» із рахунком щодо сплати платежів за отримане обладнання за програмою LeasеIT Іnvite, відповідно до якого він має сплатити за отримане обладнання (мобільний телефон та обладнання до нього) суму у розмірі 6 480 грн. кількома платежами, з яких черговий платіж у розмірі 720,0 грн. в строк до 20-го числа поточного місяця. В подальшому ним отримувались аналогічні листи з зазначенням вже більших сум, які він має сплатити на користь відповідача з урахуванням штрафних санкцій.

В зв»язку з тим, що він не отримував предмет лізингу, передбачений договором на який посилався відповідач у надісланих йому рахунках, ним на адресу відповідача надіслано повідомлення про відмову від договору лізингу як це передбачено ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», проте жодної відповіді від відповідача не отримав, що стало підставою для звернення до суду.

При цьому позивачем акцентовано увагу на те, що документи, які підтверджують факт придбання обладнання ( договір, акт прийому-передачі) у нього взагалі відсутні, зазначивши при цьому, що якщо у відповідача дійсно є такий Договір з його підписом та квитанція про перший внесок, то він не заперечує проти їх надання відповідачем у судове засідання.

До позовної заяви ОСОБА_3 додано лише два рахунки зі сплати платежів за отримане обладнання за програмою LeasеIT Іnvite за розрахунковий період 01.08.2013-31.08.2013 від 01.09.2013 року та за період з 01.10.2013-31.10.2013 від 01.11.2013, бланк квитанції з зазначенням прізвища позивача, копії квитанції з описом вкладення у цінний лист на адресу ПАТ Лізинг IT, яким є повідомлення про відмову від договору лізингу у порядку ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг», датовані 19.02.2014 року.

Посилаючись на ст. ст. 611, 655 ЦК України, ОСОБА_3 вважає , що у нього є всі підстави вважати правовідносини, що виникли за Договором лізингу №120268701 від 05.06.2012 року , укладеним між ним та відповідачем, припиненими.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_3, представником відповідача надано належним чином завірену копію Договору лізингу №120268701 від 05.06.2012 року, з якого вбачається, що 05.06.2012 року ОСОБА_3 уклав з відповідачем вказаний договір, за умовами якогоКлієнт бере участь всистемі «LeasеІТ» Десятка і отримуєІТ-обладнання та інші товари від постачальників - учасників системи «LeasеІТ», а також отримуєпослуги, на умовах, визначених, обраних відповідачем пакетом фінансування «LeasеІТ», а оператор «LeasеІТ» зобов'язуєтьсяна підставі договору забезпечити передачу клієнту ІТ-обладнання (ІТ-обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів) обраних відповідачем - клієнтом та надати послуги, за умовами виконання позивачем вимог передбачених пакетом «LeaеtІТ». При цьому п. 8.7. договору містить вказівку про те, що Клієнт ознайомивсяз правилами отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeasеІТ, зміст Правил є зрозумілим для Клієнта і він погоджується їх дотримуватись та виконувати .

Даний Договір містить паспортні дані Клієнта, яким є ОСОБА_3, дані про його освіту, номери телефонів, його місце роботи , сімейний стан, електронну адресу та підпис останнього, та прізвище і підпис представника іншої сторони Договору - Постачальника ОСОБА_4.

Також відповідачем надано належним чином завірену копію Акту приймання-передачі майна № 120268701 від 05.06.2012 року, який є Додатком до Договору про отримання обладнання в системі LeasеІТ, згідно з яким постачальник передав, а Клієнт отримав обладнання згідно з переліком та вказаними серійними номерами (Телефон мобільний Apple iPhone серійний номер НОМЕР_1); обладнання знаходиться у робочому стані, дефектів та пошкоджень не має; конфігурація обладнання відповідає зазначеній в договорі; акт складено в трьох ідентичних примірниках - по одному для Клієнта, Постачальника та Оператора LeasеІТ. Вказаний акт має прізвище представника Постачальника - ОСОБА_4, та його підпис, та прізвище Клієнта -ОСОБА_3 та його підпис.

При розгляді даної справи судом першої інстанції встановлено, що оригінали документів (на які посилаються сторони), а саме : договору про отримання обладнання за програмою «LeasеІТ» № 120268701 від 05.06.2012 року; акту приймання-передачі майна № 120268701 від 05.06.2012 р. було вилучено для розслідування, кримінального провадження № 12012110030001019 від 10.12.2012 р., яке проводилось Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві за заявою ОСОБА_3 та на даний час не повернуто до організації відповідача.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог. При цьому ОСОБА_3 не спростовано надані відповідачем докази щодо отримання ним обладнання в системі LeasеІТ відповідно до умов Договору лізингу №120268701 від 05.06.2012 року, що підтверджується Актом приймання-передачі майна 120268701 від 05.06.2012 року, який є Додатком до Договору про отримання обладнання в системі LeasеІТ.

Таке рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідними нормам матеріального та процесуального права, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Частина 1 ст. 58 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зазначаючи про те, що Договір лізингу №120268701 від 05.06.2012 року , укладений між ним та відповідачем припинений з підстав не отримання ним предмета лізингу, ОСОБА_3 будь-яких належних доказів, які б підлягали оцінці у відповідності до ст. 212 ЦПК України, на спростування Акту приймання-передачі майна (Телефон мобільний Apple iPhone серійний номер НОМЕР_1) №120268701 від 05.06.2012 року, який є Додатком до Договору про отримання обладнання в системі LeasеІТ, не надав та дійсність самого Договору лізингу не оспорював . Як не надав доказів і про фальшування Акту приймання-передачі майна №120268701 від 05.06.2012 року .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 15.01.2013 року задоволено клопотання слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Скоробагача В.М. про тимчасовий доступ до речей і документів та їх вилучення. Ухвалено посадовим особам ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» забезпечити тимчасовий доступ вищеназваному слідчому до документів, що перебувають у володінні ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій», а саме : договору про отримання обладнання в системі LeasеIT №120268701 від 05.06.2012 року, акту прийому передачі №120268701 від 05.06.2012 року та надати можливість їх вилучення.

При цьому в описовій частині вказаного судового рішення зазначено, що «В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що в провадженні СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012110030001019 від 10.12.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що 05.06.2012 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_6 укладено договір про отримання обладнання в системі LeasеІТ № 120268701 від 05.06.2012 року, а саме мобільного телефону «Iphone 4», вартістю 7200 грн., вказаний договір укладено на користь ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій». В подальшому посадовими особами ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» направлено на адресу ОСОБА_3 рахунки із сплати платежів за отриманий мобільний телефон, згідно заяви останнього, вказаний договір він не підписував, підписи виконані не ним….».

З адвокатського запиту представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2, адресованого начальнику Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві та отриманого управлінням 06.03.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 просив повернути приєднані ним до заяви про порушення кримінальної справи, поданої 17.10.2012 року наступні документи : копію договору про отримання обладнання в системі LeasеIT №120268701 від 05.06.2012 року; копію Акту приймання-передачі майна №120268701 від 05.06.2012 року; копію прибуткового касового ордеру; копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3.

В обґрунтування даного запиту ОСОБА_2 послався на те, що старший слідчий СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві СкоробагачВ.М., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12012110030001019 від 10.12.2012 року, постановою від 27.08.2013 року закрив кримінальне провадження у зв»язку з відсутністю події кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України .

Колегія суддів вважає, що вказаними обставинами спростовується посилання ОСОБА_3 про відсутність у нього документів, що підтверджують факт придбання обладнання ( договір, акт прийому-передачі) як про це він зазначив в позовній заяві, зазначаючи про те, що ні телефону, ні іншого обладнання він не отримував та вказані документи не підписував.

Крім того, отримавши 13.07.2012 року листи від відповідача із рахунком сплати платежів за отримане обладнання за програмою LeasеIT Іnvite та зазначаючи в позові про те, що телефон він не отримував та договір лізингу він не підписував, не оспорюючи його при цьому , повідомлення про відмову від договору лізингу в порядку ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг», ОСОБА_3 направив лише 19.02.2014 року, хоча вказаною нормою закону лізингоодержувач має право відмовитись від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів .

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду, ухваленого в даній справі, підстави до скасування якого відсутні .

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -