Ухвала суду № 56275928, 01.03.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/10757/15-ц Провадження № 22-ц/795/394/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Супрун О. П. Доповідач - Страшний М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4за участю:представників позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської у місті Чернігові ради на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 січня 2016 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської у місті Чернігові ради до ОСОБА_7 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2016 року в задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Деснянської у місті Чернігові ради до ОСОБА_7 про стягнення коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Деснянської у місті Чернігові ради посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду встановленим обставинам, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, Позивач, зокрема, посилається на те, що відповідач, отримавши від Управління адресну щомісячну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, не повідомив про отримання ним компенсації за піднайом житла за місцем проходження військової служби, внаслідок чого йому надміру виплачені кошти з державного бюджету у сумі 1368 грн. 78 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступні обставини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що призначення компенсації на піднайом житла і призначення адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, мають різні правові підстав, а тому відсутні підстав для стягнення з відповідача отриманої суми допомоги.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, оскільки судом першої інстанції обставини справи зясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Судом встановлено, що військовослужбовець військової частини А4444 ОСОБА_7 21 жовтня 2014 року звернувся до позивача із заявою про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

23 жовтня 2014 року відповідачу ОСОБА_7 була призначена щомісячна адресна допомога на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505.

У січні 2015 року до Управління надійшов лист Міністерства соціальної політики України від 22.01.2015 року з розясненням, що питання надання сімям військовослужбовців щомісячної адресної допомоги як особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у т. ч. на оплату житлово-комунальних послуг, слід розглядати у разі, якщо військовослужбовець не забезпечується житлом та не отримує виплат на зазначені цілі.

На відповідний запит Управління праці та соціального захисту населення Деснянської у місті Чернігові ради Військова частина А4444 листом від 09 лютого 2015 року повідомила, що ОСОБА_7 житловим приміщенням не забезпечувався, але отримував компенсацію за піднайом житла з 29 жовтня 2014 року (а.с.7).

У звязку з чим, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської у місті Чернігові ради вважає, що ОСОБА_7 отримував із державного бюджету дві соціальні виплати адресну соціальну допомогу переміщеним особам з 21 жовтня 2014 року та компенсацію за піднайом жилих приміщень з 29 жовтня 2014 року.

Адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції призначається відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505.

Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 кошти для надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, виділені Міністерству соціальної політики, а міністерство фінансів зобовязане здійснити зазначені видатки за рахунок резервного фонду державного бюджету.

Грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення, що передбачена п.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплачується згідно з Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450.

Пунктом 3 цього Порядку визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених Міноборони.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вказаними нормативними актами передбачені різні підстави для призначення і різні розміри щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання і грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень. Відповідно до статей 95 і 162 Житлового кодексу України розмір плати за користування житловим приміщенням за договором піднайму і розмір плати за користуванням житловим приміщенням за договором найму встановлюється угодою сторін таких договорів, плата за комунальні послуги береться крім плати за користування.

Отже, компенсація військовослужбовцям за найом (піднайом) житлових приміщень і адресна допомога внутрішньо переміщеним особам на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не є однією і тією ж пільгою, компенсацією чи гарантією, як стверджує Управління праці та соціального захисту населення Деснянської у місті Чернігові ради.

Суд першої інстанції також дав правильну правову оцінку посиланням позивача на вказівки, дані в листі Міністерства соціальної політики України від 22.01.2015 № 684/о/14-15/5, який не є нормативно-правовим актом і не може скасовувати положення Законів та постанов Кабінету міністрів України.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо подання відповідачем документів з недостовірними відомостями не ґрунтуються на вимогах Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505.

Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_7 не повідомив про факт отримання державних коштів на цілі, які вже фінансувалися Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської у місті Чернігові ради.

Проте зазначене твердження не відповідає нормам закону, що регулюють спірні правовідносини.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно.

Статтею 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Згідно ч. 1 зазначеної статті не підлягають поверненню безпідставно набуті : заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною особою або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, майно підлягає поверненню у разі наявності рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату та у разі недобросовісності з боку набувача.

Вимоги до заяв, які подаються внутрішньо переміщеними особами, визначені п. 3 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» і п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505. Вказані нормативні акти як у редакції, що була чинна на час звернення відповідача із заявою про взяття на облік та про призначення адресної допомоги, так і в чинній редакції, не містять вимог про повідомлення заявником про отримання ним чи членами сім'ї інших соціальних виплат.

Крім того, заява про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідачем ОСОБА_7 оформлена 21 жовтня 2014 року, в той час як грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення військовою частиною А 4444 виплачувалась ОСОБА_7 з 29 жовтня 2014 року. Тобто на час звернення до УПСЗН 21 жовтня 2014 року відповідач ОСОБА_7 не отримував іншої соціальної допомоги, про що і зазначив в поданій заяві.

Виходячи із системного аналізу наведених норм права та викладених обставин справи апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спору, дослідив докази у справі, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що отримувані виплати не є однією і тією ж пільгою, компенсацією чи гарантією та про відсутність підстав для врахування грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення при вирішенні питання про надання відповідачеві щомісячної адресної допомоги на проживання відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505.

Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської у місті Чернігові ради відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: