Рішення № 5627542, 02.07.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" липня 2009 р.Справа № 5/756

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Могильницька І.М., довір. від 15.06.09.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся- Продукт" (м. Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Малин)

про стягнення 27100,29 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 27100,29грн. заборгованості за поставлений товар, з яких 18746,14грн. - сума основного боргу, 3749,23грн. - 20% штрафу, 1203,55грн. - пені, 2504,94грн. - 50% річних, 896,43грн. - індексу інфляції.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 15996,13грн. - основного боргу, 3749,23грн. - 20% штрафу, 1203,55грн. - пені, 2506,94грн. - 50% річних, 887,11грн. - індексу інфляції. Позовні вимоги підтримав з врахуванням уточнення позовних вимог з підстав, зазначених в позовній заяві.

З врахуванням вимог ст.22 ГПК України суд приймає до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Суд дослідив у судовому засіданні документи, а саме: видаткові накладні, довіреності, розрахунок суми боргу, чеки, акт звірки взаємних розрахунків, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідку про включення до ЄДРПОУ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.08. між сторонами укладено договір поставки №2109 (а.с.8), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язувався передати, а відповідач (покупець) прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами при складанні заявки (п.1.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №0010078 від 15.01.09., №0013303 від 20.01.09., №0013334 від 20.01.09., №0013336 від 20.01.09., №0032526 від 12.02.09. (а.с.10-22).

З врахуванням пункту 3.1 зазначеного договору оплата здійснюється не пізніше 7 календарних днів з моменту прийомки товару.

Відповідно до п.3.3 договору №2109 сторони домовились, що у випадку виникнення у відповідача заборгованості, всі кошти, які надійшли від нього будуть зараховуватись позивачем як оплата за попередньо отриманий товар.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості товару не виконав у повному обсязі, оскільки провів оплату вартості продукції частково.

Тому, станом на день звернення з позовом до суду існувала заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 18746,14грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків (а.с.49),а на час розгляду справи вона становить 15996,13грн., що не заперечується представником позивача у засіданні суду і про що надано заяву останнім про уточнення позовних вимог (а.с.61-64).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову з врахуванням уточнення позовних вимог у частині стягнення основного боргу в сумі 15996,13грн.

Згідно п.6.3 договору №2109 від 28.11.08. при порушенні оплати, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, 50 % річних від простроченої суми, а також штраф за користування чужими коштами - 20% від вартості неоплаченого товару. Загальна сума пені та штрафу розраховується на весь період прострочення.

З врахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 1203,55грн., штраф у розмірі 3749,23грн., 50% річних у сумі 2506,94грн. та 887,11грн. - індексу інфляції.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його правильним і таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частина 4 ст.231 ГК України вказує, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

За договором поставки, продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в акті звірки взаєморозрахунків суму боргу визнав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги з врахуванням уточнення позовних вимог підлягають задоволенню, а саме: в частині стягнення основного боргу в сумі 15996,13грн., пені в сумі 1203,55грн, інфляційних нарахувань у розмірі 887,11грн, 50% річних у сумі 2506,94грн. та 3749,23грн штрафу, так як зазначені вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, останній частково суму боргу сплатив під час розгляду справи в суді. Отже, він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути із Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний №НОМЕР_1,

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Полісся-Продукт", 10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 12, р/р 26001015210945, Житомирська філія ВАТ "Укрексімбанк", МФО 311324, код 32265298:

- 15996,13грн. - основного боргу,

- 1203,55грн. - пені,

- 887,11грн. - індексу інфляції,

- 2506,94грн. - 50% річних,

- 3749,23грн. - штрафу,

- 271,00грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита,

- 312,50грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяБрагіна Я.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - поз.

3 - відп.