Рішення № 56275144, 02.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №668/9573/15 Головуючий в І інстанції Булах Є.М.

Номер провадження №22-ц/791/666/16 Доповідач: Капітан І.А.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоКапітан І.А.,суддів:Вербицької Л.І., Радченка С.В.,секретарСікора О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Херсонського державного університету на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 01 грудня 2015 року в цивільній справі за позовом Херсонського державного університету до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті за навчання,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Херсонський державний університет (далі - Університет) звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 28 серпня 2014 року між Університетом та відповідачем було укладено договір № 492413 про навчання, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів відповідача здійснити навчання, далі - освітня послуга відповідача на заочній формі, за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр", за напрямом підготовки «Психологія», в свою чергу відповідач зобов'язалась своєчасно, тобто щомісяця вносити оплату за освітню послугу. Наказом №205-з від 26 листопада 2014 року ОСОБА_5 відраховано з навчального закладу за власним бажанням з 26 листопада 2014 року. Оскільки у період з вересня 2014 року по листопад 2014 року оплата за навчання відповідачем не здійснювалась, в результаті чого утворився борг в сумі 1 806,25 грн., а освітні послуги позивачем надавалися у повному обсязі, Херсонський державний університет просив суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість та витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 01 грудня 2015 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь Університету суму боргу по оплаті за навчання за період з вересня 2014 року по жовтень 2014 року включно у розмірі 1 275,00 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі Університет, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за навчання за листопад 2014 року в розмірі 531,25 грн., а також на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Університету, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у стягненні з відповідача боргу за навчання за листопад 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Університет не виконав свого обов'язку по відрахуванню відповідача відразу після спливу місячного терміну для здійснення оплати навчальних послуг, який закінчився 20 жовтня 2014 року, а видав наказ про відрахування відповідача лише з 26 листопада 2014 року, підстави для стягнення суми заборгованості за навчання за листопад 2014 року відсутні.

Проте колегія суддів вважає, що такого висновку суд дійшов без повного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом Університету №119-з від 12 серпня 2014 року ОСОБА_5 зараховано з 01 вересня 2014 року студенткою 2 курсу заочної форми навчання за напрямком підготовки 6.030102. Психологія за кошти фізичних або юридичних осіб (а.с.26).

28 серпня 2014 року між Університетом та ОСОБА_5 було укладено договір про навчання №492413, відповідно до умов якого виконавець - Університет бере на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника - ОСОБА_5 здійснити навчання, далі - освітня послуга, студента ОСОБА_5. на заочній формі навчання, за освітньо-кваліфікаційним рівнем - бакалавр за напрямом підготовки 6.030102 психологія (а.с.5-6). Факт укладання договору про навчання відповідач в установленому законом порядку не оспорила і не спростувала.

Відповідно до п.4.1 вказаного договору розмір плати за надання освітньої послуги встановлюється за весь строк надання освітньої послуги і не може змінюватись. Відповідно до п.п.4.2, 4.3, 4.4. загальна вартість освітньої послуги становить 19 125,00 грн., замовник вносить плату щомісяця до 20 числа місяця, що передує звітному, 637,50 грн.

Відповідно до п.6.2. за порушення строків оплати, визначених пунктом 4.4. дійсного договору, більш, ніж на один календарний місяць, виконавець зобов'язаний відрахувати студента без попередження та передати документи до суду для стягнення боргу.

Згідно п.7.1 договору дія договору припиняється: за згодою сторін; якщо виконання стороною своїх зобов'язань за договором є неможливим у зв'язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови, встановлені договором щодо освітньої послуги, і будь-яка із сторін не погоджується про внесення змін до договору; у разі ліквідації юридичної особи - замовника або виконавця, якщо не визначена юридична особа, що є правонаступником ліквідованої сторони; у разі відрахування студента, для якого замовником освітньої послуги є інша особа; у разі відрахування замовника - фізичної особи з навчального закладу згідно із законодавством; за рішенням суду в разі систематичного порушення або невиконання умов договору.

Укладення ОСОБА_5 зазначеного договору про навчання свідчить про її намір отримувати від позивача відповідні освітні послуги.

13 листопада 2014 року ОСОБА_5 звернулася до позивача з заявою про відрахування її з Університету за власним бажанням з 26 листопада 2014 року (а.с.28).

Наказом Університету №205-з від 26 листопада 2014 року ОСОБА_5 відраховано з контингенту студентів з 26 листопада 2014 року за власним бажанням (а.с.27).

Відповідно до довідки розрахунку №494, наданої позивачем, загальна сума заборгованості по сплаті ОСОБА_5 вартості освітніх послуг за період з вересня 2014 року по 26 листопада 2014 року, виходячи з вартості загального розміру освітньої послуги, становить 1 806,25 грн., з яких: за вересень 2014 року - 637,50 грн.; за жовтень 2014 року - 637,50 грн.; за листопад 2014 року - 531,25 грн. (а.с.8).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для його виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. 903 ЦК України, яка регулює питання щодо плати за договором про надання послуг, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що позивач не відмовлявся надавати ОСОБА_5 освітню послугу, а відповідач, як замовник, відмовилась від отримання та оплати цієї послуги, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 903 ЦК України відповідач зобов'язана сплатити позивачеві грошові кошти за надану освітню послугу у витребуваному ним розмірі, що відповідає умовам укладеного сторонами договору.

Оскільки дійсність договору про надання освітніх послуг ОСОБА_5 в установленому законом порядку не оспорена і факт відсутності договірних відносин між сторонами не встановлений та належними доказами не підтверджений, заяву про відрахування з університету відповідач надала лише 13 листопада 2014 року, в якій особисто зазначила про бажання відрахувати її з 26 листопада 2014 року, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення зі ОСОБА_5, як із замовника освітніх послуг, заборгованості за надання таких послуг у визначеному позивачем розмірі за період з 01 вересня 2014 року по 25 листопада 2014 року включно.

Посилання відповідача на те, що вона взагалі не розпочинала навчання і не отримувала освітніх послуг від позивача, не підтверджені належними доказами, суперечать матеріалам справи та не узгоджується з умовами договору, оскільки ОСОБА_5 не довела, що зверталась до Університету з відповідною заявою про розірвання договору про навчання. Даний договір не був припинений, а відповідач не отримувала освітню послугу не з вини позивача.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на те, що позивач, у відповідності до п.6.2. договору про навчання, мав відразу автоматично відрахувати її за несплату коштів за навчання, не є підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості освітніх послуг за листопад 2014 року, оскільки відрахування відповідача за умовами договору, укладеного між сторонами, є виключно правом позивача, а не його обов'язком. При цьому саме позивач визначає підставу такого відрахування. Крім того, оспорення відповідачем підстав і дати її відрахування з навчального закладу не є предметом даного позову.

Посилання відповідача на те, що їй були запропоновані умови, які вона не могла виконати, а також те, що навчальне приміщення є некомфортним, у зв'язку з чим вона вирішила послуги з навчання не приймати та не відвідувати занять, тобто відмовилася від відвідування занять з власної ініціативи без подання заяви про розірвання договору, не є передбаченою законом або договором підставою звільнення її від оплати вказаних послуг і суперечить вимогам ч.2 ст.903 ЦК України.

Враховуючи фактичні обставини справи та зважаючи на порушення умов договору зі сплати коштів за навчання з боку відповідача, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість вимог Університету щодо стягнення з відповідача заборгованості за листопад 2014 року в сумі 531,25 грн. та необхідність зміни рішення в частині розміру грошових сум, які підлягають стягненню зі ОСОБА_5

Відповідно до ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Університету 267,96 грн. судових витрат, понесених позивачем при сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги (а.с.67).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Херсонського державного університету задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 01 грудня 2015 року в частині часткового задоволення позовних вимог та стягнення зі ОСОБА_5 на користь Херсонського державного університету суми боргу по оплаті за навчання у розмірі 1 275,00 грн. змінити.

Позов задовольнити, збільшити стягнуту зі ОСОБА_5 на користь Херсонського державного університету суму боргу по оплаті за навчання з 1 275,00 грн. до 1 806,25 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути зі ОСОБА_5 на користь Херсонського державного університету судовий збір у розмірі 267,96 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий І.А.Капітан

Судді: Л.І.Вербицька

С.В.Радченко