Рішення № 56272243, 22.02.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/486/2016 Справа № 490/10044/15-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2016 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі Гудковій Є.С.

за участю позивачів, представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 СБУ ОСОБА_3,

представника відповідача ДКС ОСОБА_4 , прокурора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області , Державної Казначейської Служби України , ОСОБА_2 Служби безпеки України у Миколаївській області про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2015 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів та просили стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_5 107 688 грн. 27 коп. матеріальної шкоди та 250 000 грн. у відшкодування моральної шкоди , на користь ОСОБА_6 - 250 000 грн. у відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 27 червня 2006 року відносно них слідчим слідчого відділу УСБУ в Миколаївській області було порушено кримінальну справу № 323 за ч. 2ст. 361 КК Україн и за фактом несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозвязку за попередньою змовою групою осіб. Одразу після порушення кримінальної справи відносно них стали проводитися оперативно-розшукові заходи : обшуки, аудіо- та відео-контроль та інші, які грубо порушували їх конституційні права. Відносно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у вересні 2006 року, в 2007 році відносно ОСОБА_6, внаслідок чого вони були позбавлені можливості відвідувати своїх родичів за кордоном, приймати участь у вихованні онуків. 27 серпня 2007 року їм було пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст. 361 ч. 2 КК Українита обраний запобіжний захід - підписка про невиїзд.

В ході досудового слідства свою вину в інкримінуємому злочині позивачі не визнавали повністю, неодноразово письмово зверталися до слідчого та компетентних установ у галузі зв'язку щодо упередженого слідства та необхідності проведення окремих слідчих дій. 25 вересня 2007 року слідчим СВ УСБУ було складено обвинувальний висновок та направлено кримінальну справу прокурору Миколаївської області, після чого справу № 323 було направлено до розгляду в Ленінський районний суд м.Миколаєва.

03.12.2009 року вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва відносно них винесено обвинувальний вирок, який був залишений без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області.

23 серпня 2010 року постановою Верховного Суду України вирок районного суду та ухвала суду апеляційної інстанції скасовані, справу направлено на повторний розгляд до суду першої інстанції.

22.07.2013 року вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва позивачів виправдано за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 361 КК України. 14.02.2014 року ухвалою апеляційного суду Миколаївської області цей виправдовувальний вирок залишено без змін, а апеляційна скарга прокурора - без задоволення.

Таким чином, з моменту порушення слідчим СВ УСБУ кримінальної справи відносно позивачів та обрання запобіжного заходу, а також подальшого проведення досудового розслідування у справі, тривалого перебування справи на розгляді у судах усіх інстанцій вони відчували душевні страждань через неправомірність свого обвинувачення , погіршились відносини в родині, з близькими, родичами, друзями, товаришами, колегами по роботі , таке принижувало їх людську гідність, знизився їх авторитет серед знайомих, счерез негативний вплив на ділову репутацію втрачені посади та власний бізнес тощо. В результаті цього, із-за нервування, болісних переживання та близького прийняття до серця всіх фактів протиправних дій та обєктивних обставин справи, в ОСОБА_5 дуже погіршився стан здоров'я, він перніс інфаркт , змушений був звертатись за медичною допомогою до лікарів та кожного року проводити вартсне стаціонарне лікування в медичних закладах міста, на що витрачались значні грошові кошти.

Зазначене в сукупності свідчить про порушення конституційних прав та свобод позивачів, незаконними діями органів досудового розслідування та суду, їм завдано моральної шкоди, оскільки фактично їм були заподіяні страждання внаслідок психологічного впливу при численних допитах слідчим та під час судових засідань, порушились та змінились у негативний бік життєві звязки, погіршились відносини з оточуючими, вони були позбавлені можливостей реалізації своїх звичок і бажань, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку з чим вимушені звернутися до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, компенсацію якої вони оцінюють у 250 000 грн.

Також ОСОБА_5 заподіяна матеріальна шкода у загальному розмірі 107 688,27 грн., яка полягає у 8531 грн. недоотриманої заробітної плати за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2008 року , оскільки пдіприємстово ТОВ Елтех, яке було лідером в Миколаївській області по збуту та інсталяції засобів радіозв'язку ,але після порушення кримінальної справи більшість клієнтів відмовилася від співпраці з підприємством, директором якого він був. В подальшому, внаслідок приниження його ділової репутації він вимушений був передати підприємство іншому власнику. Також протягом квітня 2008 року по 31.12.2014 року ним було витрачено на лікування наслідків гострого крупноочагового передньо-бокового інфаркту міокарда ст.1 , який стався 20 квітня 2008 року і внаслідок якого він отримав спочатку ІІ групу інвалідності, а потім ІІІ-ю групу , в загальному розмірі 97 793,49 грн.

Також дя того, щоб довести свою невинуватість у суді, він звертався за консультативним висновком до фахівців Укранського Державного інституту звязку 23.11.2006 року , за який заплатив 1200 грн. Також 163 грн. 78 коп. він витратив на поїздку до м.Києва на засідання Верховного Суду України 23-24 серпня 2010 року. Загалом сума судових витрат становить 1363 грн. 78 коп.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали.

Представник відповідачів Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, а також на те, що вони не є належними відповідачами у справі.

Представник відповідача УСБУ в Миколаївській області , а також прокурор прокуратури Миколаївської області заперечували проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, спеціаліста та дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

27 червня 2006 року ст.слідчим слідчого відділу ОСОБА_2 Служби базпеки України в Миколаївській області ОСОБА_7 порушено кримінальну справу № 323 за фактом несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозвязку, що призвело до спотворення процесу обробки інформації та до порушення встановленого порядку її маршрутизації, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками злочину, передбаченого за ч. 2ст. 361 КК України.

Постановою від 06 вересня 2006 року слідчим Членовим М.В. застосовано запобіжний захід підписка про невиїзд стосовно ОСОБА_5

27 серпня 2007 року ОСОБА_5 притягнуто як обвинуваченого та пред'явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України застосовано запобіжний захід підписка про невиїзд .

27 серпня 2007 року ОСОБА_6 притягнуто як обвинуваченого та предявлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України застосовано запобіжний захід підписка про невиїзд .

Вироком від 03.12.2009 року Ленінського районного суду м.Миколаєва ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було засуджено за ст. 361 ч.2 КК України до 3-х років позбавлення волі зта забороною займатися господарсько-розпорядчою діяльністю в сфері надання послуг телефонного звязку строком на 3 роки, та на підставі ст. 75 КК України звільнені від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік та 6 місяців.

Цей вирок залишений без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2010 року .

23 серпня 2010 року постановою Верховного Суду України вирок районного суду та ухвала суду апеляційної інстанції скасовані, справу направлено на повторний розгляд до суду першої інстанції.

22.07.2013 року вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виправдано за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 361 КК України. 14.02.2014 року ухвалою апеляційного суду Миколаївської області цей виправдовувальний вирок залишено без змін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна людина має право при визначенні її громадських прав і обов"язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Стаття 5 цієї Конвенції гарантує право потерпілого від арешту або затримання на відшкодування шкоди.

За змістом зазначених положень Конвенції під справедливим та відкритим розглядом протягом розумного строку слід розуміти також розумні строки ведення досудового слідства, оскільки відповідно до нормКПКпід час розслідування з приводу підозри у скоєнні кримінального злочину особа обмежується у певних правах та зазнає певні обмеження життя, зокрема: обмеження свободи пересування, свободи працевлаштування, свободи спілкування тощо.

Отже тривалість досудового слідства та судового розгляду протягом необмеженого строку може завдати особі певну шкоду: матеріальну та моральну.

Відповідно до -статті 16 Цивільного кодексу України(даліЦК України)кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.ч.1, 2, 7ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ч. 2ст. 25 Бюджетного кодексу Українивідшкодування відповідно дозаконушкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Підстави, порядок і розмір вищевказаної шкоди визначений спеціальним Законом - Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у разі постановлення виправдувального вироку суду.

Пунктами 3 і 5 ч.1 ст.3 цього Закону та п.7 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено відшкодування шкоди у вигляді заробітку та інших грошових доходів, які втрачено внаслідок незаконних дій; майна (в тому числі грошів, грошових вкладів і відсотків по них, цінних паперів та відсотків по них, частки у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибутку, який він не отримав відповідно до цієї частки, інших цінностей), конфіскованого або зверненого в доход держави судом, вилученого органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майна, на яке накладено арешт; штрафів, стягнутих на виконання вироку суду, судових витрат та у вигляді моральної шкоди, у звязку з чим позов в частині відшкодування позивачу матеріальної шкоди, що полягає у витратах на лікування не ґрунтується на законі, а в частині стягнення втраченого заробітку та втраченої вартості арештованого майна позов не доведений належними та допустимими доказами, у звязку з чим задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст.4 вказаного Закону передбачено порядок відшкодування шкоди, визначеної п.п.3,5 ст.3 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно ч.ч. 5,6 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та абз.1,2 п.17 Положення, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Абзацами 5-7 п.17 Положення передбачено, що розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з ч.3 ст.13 вищевказаного Закону провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відшкодування моральної шкоди відповідно до ч.1 ст.4 Закону провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Абзацом 2 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року.

Відповідно достатті 8 Закону України I «Про Державний бюджет Українина 2016 рік» установленоз 1 січня 2016 року мінімальну заробітну плату на рівні 1 378 грн.

З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати,виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Враховуючи те, що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої їм внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого та перебування під слідством та судом , при визначенні розміру такого відшкодування суд виходить з часу незаконного перебування під слідством та судом , а саме ОСОБА_5 з 06 вересня 2006 року (адже саме з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд почалося обмеження його конституційних прав , в тому числі і щодо свободи переування ) по 14 лютого 2014 року, що складає 89 місяців; ОСОБА_6 з 27 серпня 2007 року (з часу предявлення йому обвинувачення та обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд ) по 14 лютого 2014 року, що складає 78 місяців.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи в суді складає 1378 гривень (1378 грн. х 89 місяць = 122 642 грн. та 1378 грн. х 78 місяць = 107 484 гривень відповідно), та враховуючи позбавлення позивачів протягом зазначеного часу можливостей у повному обсязі реалізувати свої звички і бажання, оскільки відносно них був обраний запобіжний захід, який обмежував пересування, право виїзду за межі міста, країни, приймаючи до уваги психологічні хвилювання протягом тривалого часу внаслідок порушення кримінальної справи відносно них ( а відносно ОСОБА_5В, такі хвилювання і потягли ускладення та загострення хронічних хвороб та тривалий реабілітаційний період видужання після важкого серцевого захворювання) , порушення їх нормальних життєвих зв'язків, оскільки вони значний проміжок часу повинні були витрачати на вжиття заходів щодо захисту своїх прав проти обвинувачення, у звязку з чим доходить висновку, що 140 000 грн. є достатньою та розумною сумою, що підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_5, та 120 000 грн. на користь позивача ОСОБА_6 ( такі розміри незначно перевищують встановлений законом мінімум до відшкодування моральної шкоди) - за рахунок коштів державного бюджету України.

При цьому, кошти на відшкодування моральної шкоди, як це передбачено чинним законодавством, слід стягнути з державного бюджету України шляхом їх списання Державною казначейською службою.

Здійснення такого безспірного списання коштів казначейством передбачено п. 35Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Відповідно до п.4 Положення про Державну казначейську службу, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна козначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд України в Постанові від 02.12.2015 року.

Що стосується відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачеві ОСОБА_5 то у задоволенні слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.

Так, судові витрати не підтверджені достеменними доказами ( залізничний квиток не є придбаним на ім'я саме позивача, а витрати на сплату консультаційного висновку понесені згідно квитанції ОСОБА_1, проте вимог про відшкодування витрат на правову допомогу позивач не заявляв.)

Що стосується недоотриманої заробітної лати на підприємстві ТОВ Елтех, то позивачем не надано достеменних доказів, які б доводили причинно-наслідковий зв'язок між зниженням прибутків підприємства (адже існують об'єктивні ризики будь-якої господарської та підприємницької діяльності) та порушенням кримінальної справи відносно директора цього підприємства (документи щодо відмови у продовженні контрактів, господарських договорів) .

Також не доведено позивачем і необхідний причинно-наслідковий зв'язок між серцевим захворюваннім та подальшою інвалідністю з пребуванням ним під слідством та судом.

Так, допитаний в судовому засіданні якості спеціаліста лікар-кардіолог ОСОБА_8, який є лікарем ОСОБА_5 , суду пояснив, що нервове напруження та стресс не є основною причиною виникнення інфарктного стану пацієнта. Інфаркт викликає низка причин, тому неможливо однозначно встановити, що хвилювання та стреси ОСОБА_5 невідворотньо призвели до гострого інфаркту у нього. Хоча наявність таких нервових напружень могла ускладнити це захворювання та утруднити процес лікування та видужання.

До того ж витрати на лікування також взагалі не підтверджені належними доказами ( чеками, квитанціями на придбання ліків тощо).

За такого, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_5 з державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України через Державну казначейську службу України 140 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути на користь ОСОБА_6 з державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України через Державну казначейську службу України 120 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні вимог позову ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів після проголошення рішення.

CУДДЯ ГУДЕНКО О.А.