Рішення № 56271896, 05.12.2011, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

05.12.2011

справа № 2-2878/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

м. МИКОЛАЄВА

54018, м. Миколаїв , вул. Космонавтів, 68-А, тел. 55-95-00

Рішення

Іменем України

05 грудня 2011 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого суддіОСОБА_1при секретаріОСОБА_2

за участю:

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Кредитної спілки «Злагода» про визнання неправомірним дій відповідача щодо збільшення процентної ставки в односторонньому порядку та зобовязання відновити її розмір до умов договору

в с т а н о в и в:

У липні 2011 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Миколаєва з позовом, який уточнено 05.12.2011, до відповідача про визнання неправомірним дій відповідача щодо збільшення процентної ставки в односторонньому порядку та зобовязання відновити її розмір з 31.05.2009 відповідно до умов договору.

Позов мотивований тим, що 23.11.2007 між сторонами був укладений кредитний договір № С7208-1100, відповідно до у мов якого позивач отримав кредит у сумі 7000,00 грн. строком по 23.11.2009 зі сплатою процентів у розмірі 48 відсотків річних. Грошові зобовязання позивач виконував належним чином до червня 2009 року. У подальшому, через звільнення із постійного місця роботи та знаходженням на утриманні малолітньої дитини, дружини та непрацездатного батька, зобовязання виконував не в повному обсязі, через що звертався до відповідача з проханням розстрочити суму заборгованості, проти чого відповідач не заперечував та надав можливість сплачувати кредит частково. Однак, незважаючи на домовленість, 01.12.2009 відповідач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по кредитному договору у сумі 6120,00 грн. Судовий наказ судом було видано 03.12.2009, а ухвалою від 12.03.2010 скасовано через невідповідність суми заборгованості. Після цього, відповідач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_7 заборгованість у сумі 8318,00 грн., яка складається із 4400,00 грн. заборгованості по кредиту, 3918,00 процентів (120 відсотків річних), починаючи з 31.05.2009. Про те, що процента ставки збільшується із 48 до 120 відсотків річних позивачу стало відомо лише після звернення відповідача до суду з відповідним позовом, до цього додаткових угод або повідомлень ним отримано не було.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, пославшись на порушення порядку внесення змін до договору.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, пояснили, що ніяких змін щодо збільшення процентної ставки не було, а підвищені проценти передбачено умовами договору.

Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23.11.2007 між сторонами було укладено кредитний договір № С7208-1100, відповідно до якого ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. строком на 24 календарних місяці із сплатою процентної ставки у розмірі 48 відсотків річних.

Пунктом 4.4 зазначеного договору передбачено, що при порушенні строків сплати кредиту та/або процентів більше ніж на 3 дні, процентна ставка, вказана у пункті 1.1, встановлюється у розмірі 120 відсотків річних до моменту повного погашення простроченої заборгованості.

Із змісту позову та доданих до нього документів вбачається, що грошові зобовязання позивач виконував належним чином до червня 2009 року, а після цього, через втрату роботи та знаходженням на його утриманні малолітньої дитини, дружини та непрацездатного батька, грошові зобовязання виконував не в повному обсязі.

Через порушення позивачем взятих зобовязань, у грудні 2009 року відповідач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, вказавши у заяві, що заборгованість позивача станом на 01.12.2009 становить у сумі 6120,00 грн. і складалася із 4400,00 грн. заборгованості по кредиту та 1720,00 грн. процентів, розрахунок яких здійснено із процентної ставки у розмірі 48 відсотків річних. Судовий наказ був виданий 03.12.2009, а ухвалою від 12.03.2010 скасований за заявою позивача. Після цього відповідач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з позивача заборгованість у сумі 8318,00 грн., яка складається із 4400,00 грн. заборгованості по кредиту, 3918,00 процентів (120 відсотків річних), починаючи з 31.05.2009.

Із матеріалів справи також вбачається, що у липні 2010 року позивач звертався до Корабельного районного суду м.Миколаєва з позовом до відповідача про визнання пункту 4.4 кредитного договору від 23.11.2007 № С7208-1100 недійсним. У обґрунтування позову вказав на неправомірне підвищення відповідачем з 31.05.2009 процентної ставки по кредитному договору з 48 відсотків до 120 відсотків річних.

Рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 17.11.2010 у задоволенні позову відмовлено. Апеляційна скарга, яка була подана позивачем на вказане рішення суду, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 02.03.2011 повернута, а тому рішення суду набрало законної сили.

Відмовляючи у задоволенні позову Корабельний районний суд м.Миколаєва виходив з того, що: «…у позивача немає підстав вважати, що у даному випадку відповідачем порушені норми Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ОСОБА_7, як члену кредитної спілки та споживачеві кредитних послуг була надана інформація про умови отримання кредиту, розмір відсоткової ставки, процедура виконання договору тощо…»

Отже, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17.11.2010, яке набрало законної сили, відповідно до частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), має преюдиційне значення для розгляду і вирішення даної справи, в частині обставин щодо дій відповідача з підвищення процентної ставки з 48 відсотків річних до 120, оскільки вказаним рішенням суд надав оцінку діям відповідача щодо такого підвищення, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд також звертає увагу на наступне.

Згідно із положеннями статей 526, 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, з дотриманням строку (терміну) його виконання, якщо такий встановлено зобовязанням.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики. Згідно частини другої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до положень статі 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

Таким чином, враховуючи те, що відсутність коштів у боржника не є підставою звільнення від виконання грошових зобовязань (частина перша статті 625 ЦК України), позивач зобовязаний дотримуватися умов кредитного договору та виконувати взяті зобовязання.

Доводи представників позивача про втрату роботи позивачем, суд не приймає вказані доводи до уваги, оскільки позивач звільнений з роботи 31.05.2010, що підтверджується даними його трудової книжки, а грошові зобовязання не виконує з червня 2009 року.

Щодо доводів представника позивача про порушення відповідачем порядку внесення змін до договору з підвищення процентної ставки, які ґрунтуються на підпункті 3.1.2 пункту 3.1 та пункту 8.2 кредитного договору, суд вважає помилковими, оскільки, в даному випадку, процентна ставка була змінена відповідно до пункту 4.4 договору, з умовами якого позивач погодився при підписанні кредитного договору.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

При зверненні до суду, у якості доказу сплати судового збору, позивач надав квитанцію № 45 від 11.07.2011 із якої вбачається, що ним сплачено кошти у сумі 34,00 грн., призначенням яких є адміністративні штрафи та інші санкції. Кошти зараховані до місцевого бюджету Ленінського району м.Миколаєва на рахунок 31413542700005 по КЕКД 21081100.

Проте, на момент звернення позивача до суду, оплата судовий збір за подання позову до суду, що повинно бути вказано у призначенні платежу, здійснювалася на рахунок 31417537700005, банк одержувача ГУДК України у Миколаївській області, МФО 826013, код ОКПО 23626096, КЕКД 22090100. Оскільки, позивач судовий збір не сплатив, а у задоволенні позову відмовлено, встановлений статтею 4 Закону України «Про судовий збір» його розмір, який складає 188,20 грн. (94,10 грн. /ставка для позовів немайнового характеру/ х 2 /кількість вимог/), підлягає стягненню з позивача на користь держави.

На підставі наведеного, керуючись статтями 14, 60, 62, 88, 212-214 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_7 до Кредитної спілки «Злагода» про визнання неправомірним дій відповідача щодо збільшення процентної ставки в односторонньому порядку та зобовязання відновити її розмір до умов договору відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 188,20 грн. (сто вісімдесят вісім гривень 20 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня йогопроголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя І.В.Коваленко

Повний текст рішення

підписано 06.12.2011