Рішення № 56271841, 18.02.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/1999/15-ц

Номер провадження 2/489/729/16

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (далі-позивач або ОСОБА_1) до ОСОБА_2 (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави,

встановив

В березні 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що третій особі було надано кредит, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 28% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем було укладено договір застави рухомого майна.

Оскільки зобов'язання належним чином не виконано, просив суд в рахунок погашення заборгованості вилучити у відповідача та передати позивачеві предмет застави, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля Банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також надання позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобілю з обліку в органах ДАІ України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.06.2015 в задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 06.08.2015 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.08.2015 скасовано та ухвалено нове рішення, в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2015 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.08.2015 та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 06.08.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач та третя особа в судове засідання не зявилися, подали заперечення проти позову.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Як встановлено судом, 27 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та третьої особою був укладений Кредитний договір № 98МГ/2006. За умовами договору ОСОБА_1 надав позичальнику кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії в розмірі 44000 грн., зі сплатою відсотків за його використання, з кінцевим терміном повернення кредиту до 25 грудня 2009 року.

В той же день, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем укладено договір застави автотранспорту (автомобіля FORD). Сторони визначили вартість предмета застави в 24 640 грн.

Позичальник за кредитним договором зобов'язань не виконував належним чином. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просив стягнути в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором з позичальника та поручителя станом на 14 квітня 2008 року.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2008 року з вказаних осіб стягнуто 25037 грн.35 коп. з яких: 19372 грн. 91 коп. кредиту, 302 грн. 82 коп. заборгованість по відсоткам, 1939 грн. 29 коп. заборгованість по простроченому кредиту, 400 грн. 30 коп. заборгованість по простроченим відсоткам та 2933 грн. 98 коп. пені.

16 січня 2009 року боржником було сплачено 21000 грн., 17 жовтня 2012 року - 306 грн.62 коп. Залишилося непогашеним 3730 грн. 73 коп.

Після ухвалення рішення ОСОБА_1 продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом та пеню, визначивши борг на 23 грудня 2014 року.

Відповідно до правової позиції ВСУ, викладеної у постанові від 23.09.2015, у аналогічній справі №6-1206цс15, згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Тобто, з аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.

Право звернення стягнення на предмет застави законом пов'язується саме з фактом невиконання забезпеченого заставою зобов'язання в момент настання терміну виконання. ОСОБА_4 не пов'язує можливість звернення стягнення на предмет застави через не співмірність суми заборгованості та вартості заставленого майна.

За таких обставин, оскільки зобов'язання третьої особою не виконано та момент настання терміну його виконання минув, судом не враховується не співмірність суми заборгованості та вартості заставленого майна, оскільки така б мала місце в межах строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору, що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити.

Вилучити у ОСОБА_2, 18.01.1971 р. н., РНОКПП - НОМЕР_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1) або в інших осіб, у яких може знаходитись транспортний засіб, який є предметом застави, саме автомобіль FORD моделі SIERA, 1991 року випуску, типа ТЗ: легковий універсал-В, з реєстраційним номером 69645НІ та передати його в управління Публічному акціонерному товариству ОСОБА_1 «Приватбанк» на період до його реалізації, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу.

В рахунок погашення кредитних зобов'язань за кредитним договором №98МГ/2006 від 27.12.2006 в сумі 13 945 (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 20 коп. на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль FORD моделі SIERA, 1991 року випуску, типа ТЗ: легковий універсал-В, з реєстраційним номером 69645НІ, кузов № НОМЕР_2 шляхом продажу зазначеного автомобіля Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також надання Публічному акціонерному товариству ОСОБА_1 «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ МВС України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» судовий збір у сумі 535,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв