Рішення № 56271702, 15.02.2016, Березанський районний суд Миколаївської області

15.02.2016

Справа №469/1218/15-ц

2/469/67/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі головуючого - судді - Тавлуя В.В.

при секретарі - Якубець С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

29 вересня 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням подальших уточнень (а.с.84), зазначав, що 29 липня 2015 року між ним та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 000192 з додатками (далі договір), за умовами якого відповідач зобовязався придбати у власність та передати позивачу у користування предмет лізингу транспортний засіб трактор МТЗ 82.1. обємом двигуна 4,751 см. куб. за ціною 20416,67 доларів США, що становило 498000,00 грн.

Вказаний договір він укладав в автосалоні «ВАШЕ АВТО», який розташований в м. Кременчуг Полтавської області.

Під час укладання договору менеджери салону повідомили його, що поки вони будуть оформлювати Договір купівлі-продажу трактора, йому необхідно сплатити передоплату в розмірі 10% від вартості трактора, що на той момент становило 49000,00 гривень, після чого було надано рахунок для сплати, а менеджери взяли копію паспорту позивача та почали процедуру оформлення Договору.

Одразу після цього ним було сплачено 49000,00 грн. авансу та 588,00 грн. комісії за переказ готівки без відкриття рахунку.

Однак, часу на вивчення даного договору у нього не було, оскільки менеджер автосалону роздрукувавши та підписавши Договір №000192 фінансового лізингу від 29.07.2015 року, повідомила його, що робочий час «салону» вже спливає, і якщо він дійсно хоче придбати трактор на таких вигідних умовах, то має просто підписати Договір та повертатися додому і чекати дзвінок менеджера, який має повідомити про готовність трактора до передачі, що він і зробив.

Через декілька днів після укладення договору до нього зателефонувала менеджер автосалону та повідомила, що у звязку з тим, що ситуація склалася незручно, трактор йому поставлено не буде, і він може надіслати заяву про повернення коштів, зразок якої йому буде надіслано електронною поштою.

Не маючи фахових знань в галузі права та довірившись повністю продавцям він підписав та направив заяву про розірвання договору Відповідачу.

Після цих дій відповідача йому стало зрозуміло, що його обманули, а дійсною метою укладення договору було не надання йому у власність трактора, а отримання передплати (ОСОБА_2 платежу) та розірвання договору за нібито його ініціативою для неповернення адміністративного платежу.

Разом з тим, вважає, що вказаний Договір №000192 фінансового лізингу від 29.07.2015 року підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, посилаючись на несправедливість його умов, оскільки у договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки лізингодавця, які передбачені Законом України "Про фінансовий лізинг" та ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання чи неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. У договорі відсутні відомості про продавця товару, його найменування і місцезнаходження для звернення споживача у випадку порушення якості, комплектності тощо, при цьому вибір продавця предмета лізингу здійснює відповідач, який таким чином усувається від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін., що є порушенням прав позивача як споживача.

Також, вважає умову договору про обовязок лізингоодержувача сплатити адміністративний платіж такою, що суперечить переліку лізингових платежів, передбачених ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки вказаною статтею закону такий платіж не передбачено, а співмірність розміру адміністративного платежу за організацію укладеного сторонами договору виконаній послузі, яка фактично полягала у виготовленні стандартної форми договору, відповідачем не обґрунтована.

Крім того, посилається на те, що відповідачем порушено п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» згідно якого діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Також, вважає, що відповідачем порушено вимоги ст.799 ЦК України за змістом якої договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Посилаючись на наведене, позивач вважає, що є підстави для визнання зазначеного договору недійсним, та застосування наслідків недійсності правочину, визначених ч.1, ч.2 ст.216 ЦК України щодо повернення йому сплачених коштів у вигляді адміністративного платежу та відшкодування збитків, якими є його витрати на оплату комісії банку.

В звязку з цим, просить суд:

- визнати недійсним Договір №000192 фінансового лізингу від 29.07.2015 року;

- стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, сплачені 29.07.2015 року у сумі 49000,00 грн. як адміністративний платіж та 588,00 грн. сплачених як комісія.

У судове засідання позивач та його представник не зявилися. Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, підтримку заявленого позову та згоду на винесення заочного рішення.

В судове засідання представник відповідача повторно не зявився, хоча відповідача неодноразово було належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання.

За таких обставин, керуючись абз.5 ч.5. ст.74 ЦПК України та враховуючи повторну неявку в судове засідання представника відповідача, повідомленого належним чином про місце дату і час судового засідання, за відсутності заперечень позивача проти такого порядку вирішення справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до положень ч.4 ст.169 та ст.224 226 ЦПК.

З письмових пояснень представника відповідача (а.с.63-65) вбачається, що проти задоволення позову він заперечував, посилаючись на його безпідставність, необгрунтованість та недоведеність, так як спірний договір відповідає вимогам Закону України "Про фінансовий лізинг" та положенням цивільного законодавства щодо істотних умов договору лізингу та вимогам ст.ст.202, 203 ЦК України щодо чинності правочину, його положення є детальними і ясними, наявність згоди позивача з умовами договору та отримання ним повної і достовірної інформації про положення договору, у тому числі щодо умов отримання предмета лізингу, складу лізингових платежів та порядку сплати за предмет лізингу, підтверджена особистим підписом позивача у договорі та додатках до нього.

Також, на думку відповідача, чинним законодавством не передбачено обовязковість нотаріального посвідчення договорів фінансового лізингу.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

29 липня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №000192 з додатками (а.с.13-18), предметом якого є трактор МТЗ 82.1 обємом двигуна 4,751 см. куб. (п.1.1. договору) за ціною 20416,67 доларів США, що за обумовленим сторонами обмінним курсом на день укладення договору становило 490000,00 грн. (п.8.2 договору).

Умовами договору передбачено оплату Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця ОСОБА_2 платежу, який визначено як першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає оплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, та підготовку документів до укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір ОСОБА_2 платежу відображається у додатку №1 до Договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу (а.с.13).

Також договором передбачено сплату Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, комісії за супроводження Договору та лізингових платежів (а.с.13).

Того ж дня позивачем сплачено відповідачу ОСОБА_2 платіж в сумі 49000,00 грн. авансу та 588,00 грн. комісії на користь банка (а.с.21).

Згідно з ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.806 ЦК України , за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч.1ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Як вбачається зі змісту вступної частини договору "Визначення термінів", п.1.3, п.3.1.1. Договору, придбання предмета лізингу здійснює лізингодавець у субєкта підприємницької діяльності, найменування, реквізити та адресу якого зазначено в Акті приймання-передачі Предмета лізингу (а.с.13).

Відомості про перелік таких субєктів підприємницької діяльності у договорі відсутні, найменування, адреса та реквізити продавця зазначаються у акті приймання-передачі предмета лізингу, який укладається в момент передачі речі.

Згідно з п.1.4 договору (а.с.13), лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 договору суперечить положеннямст.808 ЦК Українищодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця. і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках.

Отже, такі умови є несправедливими.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника) тощо. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

У порушення зазначених норм статтею 12 договору «Порядок розірвання договору. Порядок повернення коштів. Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу» (а.с.17) встановлена жорстка відповідальність лізингоотримувача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, зокрема, встановлена відповідальність лізингоодержувача у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу.

Водночас, відповідальність лізингодавця перед споживачем у вигляді одностороннього розірвання договору лізингоодержувачем, укладеним договором не передбачено.

Таким чином, споживач практично позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

Так, згідно п.п.12.1. договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем, який сплатив авансовий платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, лізингодавець повертає авансовий платіж за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору в сумі 40 % від сплаченої суми авансових платежів, адміністративний платіж лізингоодержувачу не повертається.

Пунктом 12.13 договору передбачено, що у випадку необгрунтованої відмови від прийняття предмета лізингу лізингодавець має право розірвати договір та вимагати від лізингоодержувача сплати неустойки у розмірі 10% від вартості предмета лізингу, компенсації всіх понесених витрат на реєстрацію і страхування предмета лізингу, при цьому сплачені лізингоодержувачем на виконання договору кошти не повертаються (а.с.17).

Згідно з п.5.4 Договору, на лізингоодержувача покладається відповідальність стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що пов'язано з володінням, експлуатацією, транспортуванням предмета лізингу, або стану предмета лізингу, протягом строку лізингу або протягом терміну володіння лізингоодержувачем предметом лізингу, якщо він довший (а.с.14).

Згідно з п.5.10 договору, з дати передачі предмета лізингу лізингоодержувач бере на себе всі ризики, пов"язані з пошкодженням, втратою, викраденням або передчасним зносом предмета лізингу чи будь-якої його частини (а.с.15).

Разом з тим на підставі п.7.3 договору страхування предмета лізингу здійснюється за рахунок споживача, але на користь лізингодавця (а.с.15).

Пунктом 10.15 договору встановлено, що у разі неузгодженої договором зміни розміру лізингових платежів сторони укладають відповідну додаткову угоду до основного договору та підписують акт коригування вартості предмета лізингу. При цьому, передбачено, що у разі відмови споживача від підписання такої додаткової угоди чи акту лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, вимагати повернення предмета лізингу, а вже сплачені споживачем лізингові платежі поверенню не підлягають (а.с.16).

Отже, позивачу як споживачу фактично не надається можливість відмовитися від зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відповідачем в процесі виконання договору, а за таку відмову встановлена відповідальність у вигляді розірвання договору відповідачем і неповернення вже сплачених платежів.

Таким чином, зазначені умови договору суперечать принципу добросовісності, призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін, а тому завдають шкоду споживачеві, та, відповідно, є несправедливими.

На думку суду, визнання недійсними вказаних положень договору окремо призведе до необхідності зміни інших умов договору, суттєво змінить зміст договору, а тому договір може бути визнаний недійсним в цілому.

До істотних умов договору лізингуЗакон України «Про фінансовий лізинг»відносить умову про лізингові платежі, які, згідно з ч.2ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»,можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

У вступній частині договору визначено (а.с.13), що адміністративним платежем є першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на оплату.

Законодавець розрізняє поняття "укладання" та "виконання" договору.

Так, відповідно до ст.17 Закону України "Про фінансовий лізинг", спори, що виникають при укладанні та виконанні лізингових договорів, вирішуються відповідно до закону.

Аналогічне вживання вказаних понять міститься і у Цивільному кодексі України (ч.3 ст.712, ч.3 ст.713, ч.3 ст.714, ч.6 ст.715, ч.2 ст.759).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що зазначений у договорі адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, як і до інших передбачених законом платежів, а тому умови договору про сплату позивачем адміністративного платежу не відповідають діючому законодавству.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першоїстатті 227 ЦК Україниправочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, відповідно до частини другоїстатті 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно достатті 628 ЦК України.

Згіднозі статтею 799 ЦК України,договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першоїстатті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Виходячи з викладеного, оскільки спірний договір не посвідчено нотаріально, він є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину , зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК України. Так, відповідно до частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно зі ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вказану норму, суд вважає нобхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним адміністративний платіж в сумі 49000,00 гривень.

Крім того, згідно ч.2 ст.216 ЦК України якщо у звязку з вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Таким чином, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої комісії за прийом платежів в розмірі 588,00 грн. є бгрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

На підставіст.88 ЦПК Українисудовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, ч.4 ст.169, 209, 212-215, 224226 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору недійсним та стягнення коштів, задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним Договір №000192 фінансового лізингу від 29.07.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (Код ЄДРПОУ 39733392, адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44) на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені 29.07.2015 року у сумі 49000 (сорок девять тисяч) гривень, 00 коп., як адміністративний платіж та 588 (пятсот вісімдесят вісім) гривень, 00 коп., сплачених як комісія.

На підставі ч.1. ст.88 ЦПК України стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_1 1795,20 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд Миколаївської області шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 лютого 2016 року.