Рішення № 56271615, 04.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/3535/15-ц Провадження № 22-ц/772/967/2016Головуючий в суді першої інстанції Войнаревич М. Г.Категорія 27 Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Голоти Л.О., Медяного В.М.

За участю секретаря: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Гриня К.А. на заочне рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 січня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -

встановила:

В грудні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором від 31.01.2011 року в сумі 11618 грн. 83 коп.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 31.01.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 4200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов договору, договір складається з заяви позичальника, «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку».

Однак, відповідач належним чином не виконувала зобов'язань відповідно до умов договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 31.10.2015р. становить 11618 грн. 83 коп., яка складається з: загальний залишок заборгованості за кредитом 1189 грн. 54 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 6799 грн. 82 коп.; заборгованість за пенею та комісією - 2600 грн., а також штрафи 500 грн. - фіксована частина, 529, 47 грн. - процентна складова.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 31.01.2011 року на загальну суму 7989 грн. 36 коп.: з яких загальний залишок заборгованості за кредитом 1189 грн. 54 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 6799 грн. 82 коп.;

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 1218 грн. сплаченого судового збору.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні неустойки скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується та не переглядається апеляційним судом.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - Рой В.Л. апеляційну скаргу підтримав з підстав, зазначених в ній, просив суд її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що скарга підлягає до частково задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач починаючи з 01 квітня 2012 року жодних заходів щодо стягнення заборгованості не вживав, чим свідомо допускав боржника до порушення строків сплати щомісячного платежу.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.

По справі встановлено, що 31.01.2011 р., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг у Приватбанку ОСОБА_3 отримала кредит 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, який згодом було збільшено до 4200 грн., на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник погодила, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг , а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг, а також що вона ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.

Згідно з п.2.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

За змістом п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.1.5.25 Умов та Правил надання банківських послуг за несвоєчасну оплату послуг передбачених даним договором, Умовами і Правилами клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла в період , за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 1.1.5.32, 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Згідно з п. 2.1.1.12.4 Умов строки і порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) за кредитними картками з встановленим мінімальним обов'язковим платежем, а також овердрафту, який виникає по таких картках, наведені в Пам'ятці клієнта/ Довідці про умови кредитування, яка є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з Довідки про умови кредитування за договором SAMDN 50000040514662, позичальник ОСОБА_3, базова відсоткова ставка щомісячно (яка нараховується на залишок заборгованості , виходячи з розрахунку 360 днів) становить 2,5%; розмір щомісячних платежів (враховуючи плату за користування кредитними коштами у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення яких до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості складається з пені(1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором/30 - нараховується за кожен день прострочки кредиту), пеня (2) = 1% заборгованості , але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз місяць за наявності прострочки по кредиту чи процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн. і більше. Також банком встановлені такі види комісії : за зняття готівки, зняття власних коштів, за моніторинг неактивної картки, за отримання балансу на чек в банкоматах Приватбанка (крім чека операцій зняття готівки), за безготівковий платіж (а.с. 6).

Відповідно до п. 2.1.1.12.8 Умов та Правил надання банківських послуг банк стягує комісію за обслуговування згідно з Тарифами/Пам'яткою клієнта/Довідкою про умови кредитування і Тарифами банку, якщо не передбачено інше.

В порушення взятих на себе зобов`язань, ОСОБА_3 не сплачувала належні з неї за договором платежі і станом на 31.10.2015 року утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку, наданого позивачем, становить 11618 грн. 83 коп.: з яких загальний залишок заборгованості за кредитом 1189 грн. 54 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 6799 грн. 82 коп., заборгованість за пенею та комісією - 2600 грн. 00 коп., штраф - 500 грн. 00 коп. (фіксована частина); 529 грн. 47 коп. - (процентна складова).

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно п. 2.1.1.5.6 даних Умов, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов'язується виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі. Зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-100цс14 від 03.09.2014 року.

Судом першої інстанції не було встановлено значного перевищення розміру неустойки розміру боргового зобов'язання (з урахуванням заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитними коштами).

Як роз'яснено в п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5 істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Висновок суду першої інстанції про те, що банк свідомо допускав порушення боржником строків сплати обов'язкового щомісячного платежу, що є підставою для звільнення останнього від сплати неустойки (штрафу та пені) не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Нормою ст. 551 ЦК України не передбачено підстав звільнення в повному обсязі боржника від сплати неустойки.

Аналогічні правові наслідки порушення зобов'язання з вини кредитора передбачено ч.2 ст. 616 ЦК України, зокрема, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому, недоведеними є обставини сприяння кредитора збільшенню розміру заборгованості, оскільки позивач має право здійснювати захист своїх прав на власний розсуд, а позичальник обізнана про свої права та обов'язки за кредитним договором, і зобов'язана належним чином їх виконувати.

Також судом не було обґрунтовано висновків щодо відмови у стягненні комісії банку.

Таким чином вимоги про стягнення з відповідача неустойки та комісії за порушення кредитного зобов'язання є обгрунтованими.

При задоволенні даної позовної вимоги, колегія суддів враховує наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Проаналізувавши зміст п.п. 1.1.5.25, 1.1.5.32, 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг та умови кредитування з використанням платіжної картки, встановлені в Довідці, колегія суддів приходить до висновку, що умовами договору передбачене застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасну оплату послуг передбачених даним договором за кожен день прострочення. У той самий час сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Проте, враховуючи положення ч.3 ст. 267 ЦК України та правовий висновок Верховного Суду України від 18.03.2015 року у справі № 6-25цс15, якими передбачено, що без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони, строк позовної давності не застосовується апеляційним судом.

Колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 2600 грн. заборгованості за пенею та комісією.

За таких обставин суд першої інстанції не надав належної оцінки умовам кредитного договору, не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають до застосування, що призвело до неправильного вирішення справи в частині вимог про стягнення пені та комісії, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає до скасування з ухваленням нового рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Гриня К.А. задовольнити частково .

Заочне рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 січня 2016 року в частині відмови у стягненні неустойки (пені) та комісії скасувати, ухвалити нове рішення

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 2600 (дві тисячі шістсот) грн. заборгованості за пенею та комісією, а всього заборгованість по кредитному договору б/н від 31.01.2011 року на загальну суму 10589 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 36 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ В.М. Медяний

/підпис/ Л.О. Голота

Згідно з оригіналом: