Ухвала суду № 56270160, 25.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/875/16 Головуючий 1 інст. Рубіжний С.О.

Справа № 639/6024/15-ц Доповідач Карімова Л.В.

Категорія: виключення майна з-під арешту

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 04 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про виключення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним

позовом. Посилався на те, що вироком Київського районного суду м. Харкова від

17.10.2002 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_5 (нині ОСОБА_4) ОСОБА_6 1443,75 грн. На підставі виконавчого листа № 1-1028/6, виданого 01.11.2002 року Київським районним судом м. Харкова, було відкрито виконавче провадження і постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС від 24.01.2003 року при примусовому виконанні вказаного виконавчого документі був накладений арешт на належне йому(ОСОБА_3А.) майно.

Вказував, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності йому та ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченому договору купівлі- продажу від 03.06.2002 року.

До наступного часу арешт на вказану квартиру, накладений постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС від 24.01.2003 року не скасований, хоча борг стягувачу ОСОБА_5 сплачений. На його звернення до Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції (МУЮ)про скасування арешту надійшла відповідь про відсутність вищевказаного виконавчого провадження.

У звязку з зазначеним позивач вважав, що належна йому квартира підлягає виключенню з-під арешту.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала, посилаючись на те, що сума боргу позивачем не виплачена.

Розгляд справи відбувся за відсутністю представника Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що арешт на майно був накладений у звязку з примусовим виконанням виконавчого листа про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 грошових коштів, однак виконавчого провадження у Жовтневому ВДВС Харківського МУЮ не має, тому відсутні підстави для подальшого арешту майна. Вказує, що висновки суду про наявність у нього боргу перед ОСОБА_5 ґрунтується лише на її поясненнях.

Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обставини, передбачені ч.ч.1,6 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», крім того позивачем не виконано рішення суду щодо стягнення з нього на користь відповідача грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Як вбачається з копії постанови АА № 578221 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 січня 2003 року, винесеної державним виконавцем Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_8, в провадженні ВДВС на примусовому виконанні знаходився виконавчий лист № 1-1028/6, виданий 01.11.2002 року Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_3 1443,75 грн. на користь ОСОБА_5 Оскільки боржником рішення суду добровільно не було виконано, державним виконавцем накладений арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 в розмірі, необхідному для виконання, а саме 1443,75 грн., виконавчого збору в сумі 72,19 грн., та заборонено здійснювати відчуження цього майна.

Згідно довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 12.02.2015 відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи наявні наступні обмеження обєкту нерухомості: квартири АДРЕСА_1 у вигляді арешту та заборони відчуження майна.

На заяву ОСОБА_3А до Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ про скасування заходів примусового виконання рішення суду, що застосовані у вищевказаному виконавчому провадженні, останнім повідомлено про відсутність в провадженні цього ВДВС виконавчого документу з примусового виконання про стягнення суми боргу з ОСОБА_3А

Питання зняття арешту з майна врегульовано статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні про те, що відсутні підстави для застосування до виниклих правовідносин вимог ч.ч.1,5 ст. 60 вказаного Закону, оскільки боржником ОСОБА_3 на порушення вимог ст. 14 ЦПК України не виконав судового рішення про стягнення з нього грошових коштів.

Доводи ОСОБА_3 про те, що він виконав покладені на нього рішенням суду обовязок по погашенню боргу не доведені останнім допустимими та належними доказами відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 ОСОБА_9 не оспорював відсутність даних про те, що виконавчий лист не визнаний таким, що не підлягає виконанню, або повернутий до Київського районного суду міста Харкова або стягувачу на підставі вимог ст.ст. 47-48 Закону України «Про виконавче провадження», або виконавче провадження за виконавчим документом закінчено відповідно до вимог ст.49 вказаного Закону.

Не надано також позивачем та його представником до суду першої або апеляційної інстанції доказів про наявність незавершеного виконавчого провадження,

відсутність якого на виконанні в органах ВДВС на час розгляду цієї справи з урахуванням вищезазначених обставин, не є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого відповідає вимогам ст.. 308 ЦПК України, що є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: