Рішення № 56268838, 26.02.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/5059/15-ц

провадження №2/619/239/16

РІШЕННЯ

іменем України

26 лютого 2016 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Остропілець Є.Р.

при секретарі Бурлаковій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приват банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором № б/н від 20.10.2009 року в сумі 2000 грн. В обґрунтування позову позивач вказав, що 20.10.2009 року між ПАТ КБ «Приват банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н від 20.10.2009 року в сумі 2000 грн. У звязку з невиконанням прийнятих на себе зобовязань за Договором №б/н від 20.10.2009 року за відповідачем станом на 31.10.2015 року числиться заборгованість в сумі 15438.81 грн., яка складається з 1998.83 грн. заборгованість за кредитом, 9528.61 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом, 2700 грн. заборгованість за пенею та комісією , 500 грн.-штраф фіксована частина , 711.37 грн.- штраф процента складова.

ОСОБА_1 подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що у період з жовтня 2009 року по січень 2013 року він справно сплачував нараховані йому платежі за наданим кредитом. Але у січні 2013 року він не міг своєчасно сплачувати проценти по кредиту так як так на той час на його утриманні знаходиться непрацездатна матір ,яка потребує постійного стороннього нагляду і крім нього у неї немає близьких родичів.

У відповідності до Договору він звернувся до відділення Банку за телефоном, з проханням дати розяснення стосовно реструктуризації боргових зобов'язань. В чому йому було відмовлено, що за такі процедури застосовуються Банком тільки відносно юридичних осіб. Заробітна плата, що сплачується позивачу за основним місцем роботи на період, від початку і до закінчення кредитного договору у середньому складала 2300,00 грн., що ледь вистачало на побутові потреби та купівлю ліків для матері.

ОСОБА_1 заперечує проти поданого позову виходячи з наступного.

Банк, встановивши завищений розмір пені, порушив принцип добросовісності. Правова позиція застосуваня ч.3 ст.551 ЦК Украіни, що дає право суду зменшити неустойки за умови, що він значно перевищуе розмір збитків, наведена Верховним Украіни у постанові №6-100цс14 від 03 вересня 2014 року.

Зідповідно до зазначеноі постанови, за правилами п.1ч.2 ст.258 ЦК Украіни період, нараховується пеня за простроченя виконання забов'язань не може перевищувати року. Виходячі з правовоі природи пені, яка нароховується за кожен день прострочення, право на позов про стягненя пені відповідно до статі 253 ЦК України ообчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушеня прав, (такою датою може важатися 22 лютого 2013 року, після цього відповідач більш не робив жодних платежів по кредитній картці).

У той же час із позовом про стягнення заборгованості Позивач звернувся лише у грудні 2015 року. Таке затягування звернення до суду, надало позивачу право заявляти про стягнення пені та процентів за користування кредитом у розмірі 12228 грн.

Частиною третьою статті 551 ЦК Украіни, зокрема передбаченно, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Сума у 15438.81 грн. більш ніж у сім разів перевищує кредитний ліміт отриманий відповідачем з початку надання кредиту , встановивши таку ціну позову банк порушив принципи справедливості, добросовістності, розумності.

У матеріалах справи не міститься доказів того, що кредитор вживав заходів зменшення розміру неустойки, зволікав зі зверненням до суду з позовом, долученої до позовної заяви розрахунку заборгованості згідно договору не наведено жодних розрахунків та їх нормативного обґрунтування. В ньому зазначені тільки кінцеві значення, які на думку Позивача відповідають дійсності і мають бути стягненні з Відповідача на його користь. З огляду на це розмір позовних вимог не доведений.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не зявився, подав до суду заяву, в якій вказав, що з вимогами позовної заяви не згоден, справу просив розглядати у його відсутність.

У судове засідання представник позивача не зявився, подав до суду заяву, в якій позов підтримав повністю, просив його задовольнити, справу просив розглядати у його відсутність.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

20.10.2009 року між ПАТ КБ «Приват банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н від 20.10.2009 року в сумі 2000 грн. У звязку з невиконанням прийнятих на себе зобовязань за Договором №б/н від 20.10.2009 року за відповідачем станом на 31.10.2015 року числиться заборгованість в сумі 15438.81 грн., яка складається з 1998.83 грн. заборгованість за кредитом, 9528.61 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом, 2700 грн. заборгованість за пенею та комісією , 500 грн.-штраф фіксована частина , 711.37 грн.- штраф процента складова.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з кредитного договору № б/н від 20.10.2009 року ПАТ КБ «Приват банк» надав ОСОБА_1 грошові кошти.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За весь час користування кредитом ОСОБА_1 свої зобовязання не виконував та не сплатив суму заборгованості по кредиту та відсотках.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Правова позиція застосування ч.3 ст.551 ЦК України, що дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків, наведена Верховним Судом України у постанові №6-100цс14 від 03 вересня 2014 року.

Відповідно до зазначеної постанови, за правилами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Виходячи з того, що розмір зобов'язань позичальника за кредитним договором станом на 31.10.2015 року сума заборгованості за кредитом складає 1998.83 грн. а сума заборгованості за пенею та комісією -2700 грн., що є значно меншим суд знаходить можливим застосувати ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір зазначеної плати, який підлягає стягненню на користь позивача за несвоєчасність виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, до 700 грн.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, 526,527,530,549,550,610, 1050 ЦК України суд,-

УХВАЛИВ

Позов публічного акціонерного товариства КБ «Приват банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 -4 кв.2 на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" на р/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.10.2009 у розмірі 13438 ( тринадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн.. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати на користь держави в розмірі 1218.00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є. Р. Остропілець