Рішення № 56266935, 02.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/4620/14-ц 22-ц/774/355/К/16

Справа № 216/4620/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц\774\355\К\16 Биканов І.Р.

Категорія 39(ІУ) Доповідач Барильська А.П.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

секретар: Євтодій К.С.

за участю: відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 06 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Виконкому Центрально-Міської у місті ради м.Кривого Рогу, ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, визнання приватної власності на майно, придбане у шлюбі,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року загинув його батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на домоволодіння, яке складається з житлового будинку А-1, загальною площею 54,3 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., літньої кухні І, вбиральні В, № 1 паркану, водоколонки І, замощення ІІ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з яких: 51/100 частина домоволодіння належала померлому на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18.08.2000 року, зареєстрованого в КП «Криворізьке БТІ» в реєстровій книзі 246, сторінка 124, запис 57754; та 48/100 частин домоволодіння належали померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05.07.2013 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. за номером в реєстрі №1141, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав, реєстраційний номер 97934512110, та земельну ділянку площею 0,0331 га з кадастровим номером НОМЕР_1, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1, яка перебувала у власності ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, виданого 03.08.1999 року Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області.

При зверненні ОСОБА_4, як єдиного спадкоємця після смерті свого батька ОСОБА_6, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які перебувають у співмешканки його покійного батька ОСОБА_2, яка також претендує на спірне домоволодіння як на майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі.

Після неодноразового уточнення позовних вимог в останній редакції від 24.10.2014 року позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння, яке складається з житлового будинку А-1, загальною площею 54,3 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., літньої кухні І, вбиральні В, № 1 паркану, водоколонки І, замощення ІІ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з яких:

51/100 частина домоволодіння належала померлому на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18.08.2000 року, зареєстрованого в КП «Криворізьке БТІ» в реєстровій книзі 246, сторінка 124, запис 57754;

48/100 частин домоволодіння належали померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05.07.2013 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. за номером в реєстрі №1141, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав, реєстраційний номер 97934512110,

земельну ділянку площею 0,0331 га з кадастровим номером НОМЕР_1, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1, яка перебувала у власності ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, виданого 03.08.1999 року Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області.

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання приватної власності на майно придбане у шлюбі.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що з 01.02.2002 року вона проживала з померлим ОСОБА_6 однією сім`єю, як чоловік та дружина у будинку АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 трагічно загинув, після його смерті відкрилася спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1. Право власності на домоволодіння було набуте померлим на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 16.12.1987 року, у період шлюбу з ОСОБА_8 Відповідно до рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 18.08.2000 року виділено у особисту власність ОСОБА_6 52/100 частини домоволодіння, а ОСОБА_8 виділено в особисту власність 48/100 частин домоволодіння, яку остання відповідно до договору купівлі-продажу від 05.07.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, та зареєстрованого в реєстрі за № 1141 продала ОСОБА_6 Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вважає, що вона фактично є власником 48/100 частини домоволодіння, так як домоволодіння було придбано за її особисті кошти у період проживання з ОСОБА_6, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, про що свідчать заяви до банку про розірвання (двох) її депозитних договорів від 04.07.2013 року та розірвання депозитного договору її донькою ОСОБА_9 від 04.07.2013 року, письмовою розпискою її доньки про надання їй коштів для купівлі спірного домоволодіння. Просить суд встановити факт її проживання з померлим ОСОБА_6, однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, з лютого 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року до дня смерті ОСОБА_6 та визнати 48/100 частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 54,3 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м. та господарських побудов, які складаються з наступних об`єктів, згідно технічної характеристики будинку: житловий будинок «А-1», літня кухня «Б», вбиральня «В», водоколонка «І», замощення «ІІ», паркан «№1», придбаними за час проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 таким, що належить їй на праві особистої приватної власності.

Ухвалою Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 та позовні вимоги ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 листопада 2015 року визнано за ОСОБА_4 право власності на домоволодіння, яке складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 54,3 кв.м, житловою площею 36,7 кв.м, літньої кухні І, вбиральні В, №1 паркану, водоколонки І, замощення II, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з яких:

- 51/100 частина домоволодіння належала ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 18.08.2000 року у цивільній справі № 2-725/2000 р. та ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26.11.2004 року у цивільній справі №2-725/2000 р., зареєстрованого КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі 246, сторінка 124, запис 57754;

- 48/100 частин домоволодіння належали ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року на підставі Договору купівлі-продажу частини домоволодіння, посвідченого 05.07.2013 р. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. за номером в реєстрі №1141, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав, реєстраційний номер 97934512110;

- земельну ділянку площею 0,0331 га з кадастровим номером НОМЕР_1, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 яка перебувала у власності ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ДП, виданого 03,08.1999 р. Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу, визнання приватної власності на майно, придбане у шлюбі задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_6, однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу з лютого 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року день смерті ОСОБА_6, в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, а посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено фактів, які б свідчили про ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання жодного майна в інтересах сім'ї та того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 склалися саме такі відносини, що притаманні подружжю. Допитані судом свідки хоча і надали суду пояснення щодо фактичного проживання ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_6, однак так і не змогли пояснити, як саме зазначені особи вели спільне господарство, чи мали вони спільний бюджет, чи проводили спільні витрати та які саме, чи купували інше майно в інтересах сім'ї.

Посилаючись на Акт квартального комітету № 71 від 16.04.2014 року, суд першої інстанції залишив поза своєю увагою той факт, що ОСОБА_2 мала інше зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_2. Особи, що склали і підписали вищевказаний акт не були допитані в суді як свідки про обставини, які вони засвідчили вказаним актом, зміст якого не доводить всіх необхідних фактів, даний акт не доводить наявність усталених стосунків ОСОБА_2 з ОСОБА_4, притаманних подружжю, а лише підтверджує спільне проживання за однією адресою.

Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на зміст п. 8 Договору купівлі-продажу, в якому особисто ОСОБА_6, як покупець, стверджував, що на день укладання цього договору у шлюбі та у фактичних відносинах не перебуває. Особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю зазначеного нерухомою майна, у тому числі і відповідно до ст. 65,74 та 97 Сімейною кодексу України, відсутні, що спростовує доводи зустрічних позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції задовольняючи позов в частині встановлення факту, не врахував положення ст. 74 СК України та Перехідних положеннях Сімейного Кодексу, відповідно до яких правила Сімейного Кодексу застосовуються до правовідносин, що виникли після 01.01.2004 року, а тому зазначена норма закону до правовідносин за період з лютого 2002 року до 01.01.2004 року застосуванню не підлягає.

В апеляційній скарзі відповідач за основним позовом ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги положення ч.1 ст. 57 СК України, згідно якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Апелянт вважає, що нею надано достатньо доказів того, що 48/100 частин домоволодіння придбанні нею особисто за її особисті кошти, які вона позичила у своєї дочки.

Крім того, визнаючи право власності за ОСОБА_4 на ціле домоволодіння, в порядку спадкування за законом після смерті батька, суд першої інстанції не врахував, що 48/100 частин домоволодіння придбані померлим ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу у період проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, тобто 24/100 частин домоволодіння є її особистою власністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспрюється, що позивач за основним позовом ОСОБА_4 являється сином ОСОБА_6, загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після загибелі якого відкрилась спадщина, яка складається з домоволодіння АДРЕСА_1

У період з травня 1977 року по 30.08.1996 року померлий ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 У період шлюбу ними було придбано домоволодіння АДРЕСА_1

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 18.08.2000 року, роз'ясненого ухвалою суду від 26 листопада 2004 року, ОСОБА_8 виділено у власність 48/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 виділена ОСОБА_6 частка складає 52/100 частин зазначеного домоволодіння (а.с.50-53 т.1, а.с.9 т.2).

05.07.2013 року між померлим ОСОБА_6 та його колишньою дружиною ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_8 продала ОСОБА_6 48/100 частин домоволодіння, договір посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциним І.А. від 05.07.2013 року, та зареєстровано в реєстрі за № 1144.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 21.05.2014 року, відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_6, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно ( а.с.9 т.1).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 03.04.2014 року, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_2, оскільки не встановлено факт проживання однією сім`єю з померлим не менше п`яти років до моменту відкриття спадщини (а.с.34 т.2).

Звертаючись з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, ОСОБА_4 посилався на те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_6

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позову.

Звертаючись з зустрічними позовними вимогами, ОСОБА_2 посилалась на те, що в період з лютого 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спільного проживання її та ОСОБА_6, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, відповідно до договору купівлі-продажу від 05.07.2013 року, ними було придбано 48/100 частин спірного домоволодіння, на ім`я ОСОБА_6, оскільки земельна ділянка належала померлому ОСОБА_6, однак зазначена частина спірного домоволодіння придбана ними за її особисті кошти.

Відмовляючи в задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання приватної власності на майно, придбане у шлюбі, суд першої інстанції виходив з того, що письмові докази надані відповідачем за основним позовом ОСОБА_2, зокрема, розірвання депозитних договорів та розписка ОСОБА_2 про отримання від доньки коштів на покупку нерухомості не свідчить про купівлю саме спірної частини будинку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині встановлення факту проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_6, однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу з лютого 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року - день смерті ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.ст.1217,1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що єдиним спадкоємцем першої черги, після смерті ОСОБА_6 є його син ОСОБА_4, заповіт складений померлим не був.

Разом з тим, колегія суддів не може повністю погодитися з рішенням суду в частині встановлення факту проживання відповідача за основним позовом ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_6 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з лютого 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року - день смерті ОСОБА_6

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за основним позовом ОСОБА_2 зверталась з позовом про встановлення факту проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_6, однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу з лютого 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року - день смерті ОСОБА_6, та посилалась на положення ч.1 ст.74 СК України, просила встановити факт, що має юридичне значення для вирішення в подальшому питання щодо визнання 48/100 частин домоволодіння її особистою приватною власністю.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, з 01 січня 2004 року.

Оскільки Сімейний кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року і зворотної сили не має, то положення ст.74 цього Кодексу застосовують виключно до правовідносин, які виникли після дати набрання ним законної сили (Аналіз судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення за 2010 рік, здійснений Верховним Судом України).

Таким чином, факт перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах з лютого 2002 року по 01 січня 2004 року не може бути підставою для застосування положень Сімейного кодексу України щодо майна, набутого до набрання ним чинності, оскільки, як зазначалось вище, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача з а основним позовом ОСОБА_5, в частині неправомірного встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу за період з лютого 2002 року по 01.01.2004 року, а тому рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу за період з лютого 2002 року по 01.01.2004 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині встановлення факту проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_6, однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року - день смерті ОСОБА_6, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_2 з померлим ОСОБА_6 вели спільне господарство, у них був спільний бюджет. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до пояснень свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 наданих в судовому засіданні в суді першої інстанції, які підтвердили, що ОСОБА_2 проживала з померлим ОСОБА_6, як чоловік та дружина з лютого 2002 року по день смерті останнього. Даний факт підтверджується також актом квартального комітету № 71 від 16.04.2014 року, а також довідкою виконкому Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 31.03.2014 року № 230, про те, що 09.07.2013 року надійшла заява про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, реєстрація шлюбу призначена на 08.08.2013 року (а.с.33 т.2).

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, були усталені стосунки притаманні подружжю, що спростовує доводи апеляційної скарги представника позивача за основним позовом ОСОБА_5 в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу за період з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року день смерті ОСОБА_6 необхідно залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи у період проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року - день смерті ОСОБА_6 05.07.2013 року, між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі - продажу 48/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що 48/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 придбаних ОСОБА_6 у період проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 є їх спільною сумісною власністю.

Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, оскільки 48/100 частин спірного домоволодіння є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_6, то 24/100 частині спірного домоволодіння відповідно до вимог ч.1 ст. 70 СК України, є особистою власністю ОСОБА_2

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача за основним позовом ОСОБА_2 про те, що визначаючи право власності за ОСОБА_4 на ціле домоволодіння, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, суд першої інстанції не врахував, що 48/100 частин домоволодіння придбані померлим ОСОБА_6 у період проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року - день смерті ОСОБА_6

Зважаючи на те, що померлому ОСОБА_6 на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від ІНФОРМАЦІЯ_1 року належало 52/100 частин спірного домоволодіння та 24/100 є спільною сумісною власністю подружжя, яке належало померлому ОСОБА_6, тому колегія суддів приходить до висновку, що після померлого ОСОБА_6 відкрилась спадщина на 76/100 частин спірного домоволодіння, єдиним спадкоємцем яких є позивач за основним позовом ОСОБА_6, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та зустрічних позовних вимог.

Частина 4 ст.120 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо іншого не передбачено в договорі відчуження будівлі і споруди.

Аналіз змісту норм ст.120 ЗК в їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч.4 ст.120 ЗК, особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК в поєднанні з нормою ст.125 ЗК слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

За нормою ст.87 ЗК, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Частиною 1 ст.88 ЗК передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває в спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - в судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст.88 ЗК учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Виходячи з того, що володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, при застосуванні ст.88 ЗК при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно утискає законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості незалежного користування своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала в користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у зв`язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, переходить право власності і на земельну ділянку, відповідно до визначених часток.

Як вбачається з матеріалів справи, визначаючи право власності за ОСОБА_4 на ціле домоволодіння, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог законодавства, визнав право власності на цілу земельну ділянку площею 0, 0331 га. за ОСОБА_4, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового рішення в цій частині.

Посилання в апеляційній скарзі представника позивача за основним позовом ОСОБА_5 на п. 8 Договору купівлі-продажу, в якому особисто ОСОБА_6 як покупець стверджував, що на день укладання цього договору у шлюбі та у фактичних відносинах не перебуває. Особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю зазначеного нерухомою майна, у тому числі і відповідно до ст. 65,74 та 97 Сімейною кодексу України, відсутні, колегія суддів до уваги не бере, оскільки дані доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами.

Доводи апеляційної скарги відповідача за основним позвом ОСОБА_2, про те, 48/100 частин спірного домоволодіння, придбані нею особисто за її кошти, які вона позичила у своєї дочки, колегія судді до уваги не бере, оскільки дані факти не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору не з'ясував всіх обставин, які мають значення для вирішення спору та допустив порушення норм матеріального права, а тому апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а рішення суду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу за період з лютого 2002 року по 01.01.2004 року скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу за період з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року день смерті ОСОБА_6 залишити без змін.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та в частині задоволення основного позову ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення основного та зустрічного позову в цій частині.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 76\100 домоволодіння, яке в цілому складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 54,3 кв.м, житловою площею 36,7 кв.м, літньої кухні І, вбиральні В, №1 паркану, водоколонки І, замощення II, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

76/100 земельної ділянки загальною площею 0,0331 га з кадастровим номером НОМЕР_1, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 24\100 домоволодіння, яке в цілому складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 54,3 кв.м, житловою площею 36,7 кв.м, літньої кухні І, вбиральні В, №1 паркану, водоколонки І, замощення II, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

24/100 земельної ділянки загальною площею 0,0331 га з кадастровим номером НОМЕР_1, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині цих позовних вимог в задоволенні основного та зустрічного позову відмовити.

Керуючись ст.,ст.303,307, 309, 313,314, 316 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 листопада 2015 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу за період з лютого 2002 року по 01.01.2004 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу за період з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року день смерті ОСОБА_6 залишити без змін.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та в частині задоволення основного позову ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення основного та зустрічного позову в цій частині.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 76\100 домоволодіння, яке в цілому складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 54,3 кв.м, житловою площею 36,7 кв.м, літньої кухні І, вбиральні В, №1 паркану, водоколонки І, замощення II, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

76/100 земельної ділянки загальною площею 0,0331 га з кадастровим номером НОМЕР_1, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 24\100 домоволодіння, яке в цілому складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 54,3 кв.м, житловою площею 36,7 кв.м, літньої кухні І, вбиральні В, №1 паркану, водоколонки І, замощення II, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

24/100 земельної ділянки загальною площею 0,0331 га з кадастровим номером НОМЕР_1, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині цих позовних вимог в задоволенні основного та зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: І.Є. Ляховська

Л.В. Михайлів