Вирок № 56262107, 01.03.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/569/16-к

Провадження №1-кп/265/166/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді - Мельник І.Г.,

за участю секретаря - Цепи К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, який має середню технічну освіту, холостого, не працюючого, не судимого, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ст.191 ч.1, 366 ч.1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Папакіца Ю.В.,

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 на підставі протоколу № 1 загальних зборів садівничого товариства «Магнолія» (25937759) від 30.06.2013 року був призначений на посаду голови правління садівничого товариства «Магнолія» та будучи службовою особою виконував адміністративно-господарчі та організаційно-розпорядчі функції.

В обов'язки ОСОБА_1, згідно статуту СТ «Магнолія» входило: забезпечення виконання рішень загальних зборів; без довіреності представлення Товариства у відносинах з іншими підприємствами та організаціями; укладання від імені товариства угод та підписання договорів у межах кошторису; видання довіреностей відкриття рахунків товариства в установах банків; підписання протоколів загальних зборів, засвідчення печаткою; підписання згідно з кошторисом документів на витрачення коштів.

Виконуючи свої обов'язки ОСОБА_1 17.12.2014 року, в невстановлений в ході досудового розслідування час, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, будучи службовою особою згідно з ч.3 ст.18 КК України, перебуваючи на посаді голови правління СТ «Магнолія», реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами СТ «Магнолія», які були ввірені йому, діючи умисно із корисливих мотивів, вніс до офіційного документу завідомо неправдиву інформацію, а саме у видатковий касовий ордер б/н від 17.12.2014 року про виплату грошових коштів у сумі 1135 грн., проставив відтиск печатки садівничого товариства «Магнолія», чим надав видимість юридичної значимості документу, поставив на ньому свій підпис та власноруч заповнив, згідно з яким нібито видав заробітну плату сторожу ОСОБА_3 у сумі 1135 грн., тоді як фактично видав сторожу ОСОБА_3 135 грн., а 1000 грн. привласнив собі.

Він же, діючи єдиним умислом, продовжуючи свої злочинні дії, 20.12.2014 року, в невстановлений в ході досудового розслідування час, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, будучи службовою особою згідно з ч.3 ст.18 КК України, перебуваючи на посаді голови правління СТ «Магнолія», реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами СТ «Магнолія», які були ввірені йому, діючи умисно із корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вніс до офіційного документу завідомо неправдиву інформацію, а саме у видатковий касовий ордер б/н від 20.12.2014 року про виплату грошових коштів у сумі 1135 грн., проставив відтиск печатки садівничого товариства «Магнолія», чим надав видимість юридичної значимості документу, поставив на ньому свій підпис та власноруч заповнив, згідно з яким нібито видав заробітну плату сторожу ОСОБА_3 у сумі 1135 грн., тоді як фактично видав сторожу ОСОБА_3 135 грн., а 1000 грн. привласнив собі.

Він же, діючи єдиним умислом, продовжуючи свої злочинні дії, 25.04.2015 року, в невстановлений в ході досудового розслідування час, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, будучи службовою особою згідно з ч.3 ст.18 КК України, перебуваючи на посаді голови правління СТ «Магнолія», реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами СТ «Магнолія», які були ввірені йому, діючи умисно із корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вніс до офіційного документу завідомо неправдиву інформацію, а саме у квитанцію КП Маріупольське ПУ ВКХ про сплату комунальних послуг за жовтень 2014 року, згідно до якої сплатив 3441,99 грн. за послуги водопостачання, тоді як вказаний платіж він не здійснював, а гроші привласнив собі.

Таким чином, всього за період часу з 17.12.2014 року по 25.04.2015 року ОСОБА_1, незаконно привласнив коштами СТ «Магнолія» на загальну суму 5441,99 грн., заподіявши збиток товариству на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив привласнення чужого майна, яке було ввірене йому, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.191 КК України та вчинив службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ст..366 ч.1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнав повністю, вказував, що обставини скоєння ним злочинів у обвинувальному акті зазначені вірно, зазначав, що загальними зборами садівничого товариства «Магнолія» він був обраний на посаду голови правлення, в його обв'язки входило заняття господарською діяльністю товариства, а саме збирав внески від членів товариства, оплачував всі комунальні послуги товариства, оплачував заробітну плату сторожам. Не заперечував, що дійсно вносив в касові ордера на видачу заробітній платі сторожу товариства ОСОБА_3 невірні відомості, тим сам привласнив гроші у сумі 2000 грн., не сплатив комунальні послуги за водопостачання за жовтень 2014 року у сумі 3441,99 гривень, які також привласнив собі. У судовому засіданні повністю відшкодував завдані збитки товариству, заплатив матеріальну шкоду в сумі 5441,99 гривень. В скоєному розкаюється.

Представник потерпілого ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що був обраний загальними зборами садівничого товариства головою правління і після чого став перевіряти фінансову діяльність товариства, та виявив, що з боку обвинуваченого мало місце привласнення грошей, про що із заявою від імені товариства звернувся до правоохоронних органів. На даний час з боку обвинуваченого повністю відшкодовані матеріальні збитки товариству, сплачена матеріальна шкода в розмірі 5441,99 грн. На суворому покаранні не наполягає.

Відповідно до ст. 349 КПК України судом не досліджувались інші докази, подані на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інших обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорювались.

Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини справи підтверджуються доказами, що маються в справі та не потребують дослідження в ході судового розгляду справи, суд також визнає їх доказаними, а саме - фактичні обставини щодо дати, часу, місця, способу скоєння злочину, форми умислу.

При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, та роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у привласненні чужого майна, яке було ввірене особі, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.191 КК України, також у вчиненні службового підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття та відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, а також з врахуванням сукупності обставин, які характеризують особу винного, а саме той факт, що винний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції статей кримінального закону, застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Суд вважає, з урахуванням даних про особу винного за можливе до основного покарання у вигляді обмеження волі застосувати вимоги ст..ст.75,76 КК України.

При цьому вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі винного.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі ст.ст.124-126 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути на користь держави витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи у сумі 768 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.191 КК України і ч.1 ст.366 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.1 ст.191 КК України у вигляді 2-х років обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

за ч.1 ст.366 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців, з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст..75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, у вигляді обмеження волі, якщо він протягом 2-х років не вчинить нового злочину і виконає покладені судом обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 в період випробувального терміну повідомляти кримінально-виконавчу інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави за проведення судово-почеркознавчої експертизи 768 гривень.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.Г.Мельник