Рішення № 56261226, 29.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/20795/15-ц

провадження № 2/760/14/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету, третя особа: виконуючий обов'язки ректора Національного авіаційного університету ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

24.11.2015 позивач звернувся до суду з позовом до Національного авіаційного університету (далі - НАУ), третя особа: в.о. ректора НАУ ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати наказ в.о. ректора НАУ ОСОБА_5 № 962/к від 06.11.2015 «Про скасування наказів в.о. ректора НАУ ОСОБА_5», в частині скасування наказу № 966/к від 05.11.2015, яким було скасовано наказ виконуючого обов'язки ректора Національного авіаційного університету ОСОБА_5 від 20.08.2015 № 2 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади проректора Національного авіаційного університету з науково-педагогічної роботи та поновлено ОСОБА_1 на посаді проректора Національного авіаційного університету з науково-педагогічної роботи, поновити його на раніше займаній посаді проректора з науково-педагогічної роботи НАУ та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 до моменту ухвалення рішення у справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до наказу ректора НАУ № 622/к від 24.10.2014 його було переведено з посади проректора з навчальної роботи на посаду проректора з науково-педагогічної роботи університету за строковим трудовим договором.

Наказом в.о. ректора НАУ ОСОБА_5 № 2 від 20.08.2015 позивач звільнений із займаної посади, у зв'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу на підставі статей 7, 21 КЗпП.

Однак відповідно до наказу в.о. ректора НАУ ОСОБА_5 № 966/к від 05.11.2015 було відмінено дію вищезазначеного наказу, поновлено позивача

на посаді проректора з науково-педагогічної роботи та відновлено дію контракту.

В свою чергу, 06.11.2015 в.о. ректора НАУ ОСОБА_4 видав наказ № 962/к, відповідно до якого було скасовано повністю всі накази ОСОБА_5, які були ним підписані від імені керівника НАУ 05.11.2015.

У зв'язку з цим, відповідач не допускає позивача до виконання його трудових обов'язків, аргументуючи тим, що на підставі дії вищезазначеного наказу його звільнено із займаної посади.

Позивач стверджував, що наказ № 962/к від 06.11.2015 є незаконним, оскільки останнім робочим днем ОСОБА_5, відповідно до наказу про його звільнення є 05.11.2015, а тому він мав повноваження приймати рішення щодо поновлення його на роботі.

Крім цього, всупереч вимогам чинного законодавства та статуту НАУ, наказ № 692/к від 06.11.2015 не містить підстав звільнення позивача із займаної посади, не погоджений із Вченою радою НАУ та органами студентського самоврядування.

Також ОСОБА_1 зауважив, що при звільненні його із займаної посади відповідач порушив процесуальний порядок звільнення працівника із займаної посади встановлений статтею 47 КЗпП, оскільки в день звільнення йому не було видано належним чином оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення та не було проведено розрахунок у строки визначені 116 КЗпП.

Оскільки, відповідно до норм чинного законодавства при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 до моменту ухвалення рішення у справі.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. 26.02.2016 він надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого журнальною ухвалою суду було відмовлено.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у їх задоволенні відмовити.

Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК «у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи».

Враховуючи ці обставини та зважаючи на думку позивача та його представника, які не заперечували проти розгляду справи у відсутність відповідача, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

23.10.2014 ОСОБА_1 написав заяву про переведення його на посаду проректора з науково-педагогічної роботи на строк з 23.10.2014 до 22.10.2019 на умовах контакту (а.с. 25).

24.10.2014 НАУ в особі ректора університету ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали контракт № 13к, відповідно до умов якого позивач прийнятий на посаду проректора з науково-педагогічної роботи на строк з 23.10.2014 до 22.10.2019 (а.с. 26).

Відповідно до пункту 1 наказу в.о. ректора НАУ ОСОБА_5 № 2 від 20.08.2015 було скасовано наказ ректора НАУ № 622/к від 24.10.2014 з особового складу в частині переведення ОСОБА_1 з посади проректора з навчальної роботи на посаду проректора з науково-педагогічної роботи за строковим трудовим договором з 23.10.2014 до 22.10.2019 (а.с. 24).

Згідно з пунктом 2 наказу в.о. ректора НАУ ОСОБА_5 № 2 від 20.08.2015 ОСОБА_1 було звільнено з посади проректора з науково-педагогічної роботи з 20.08.2015 на підставі статей 7, 21 КЗпП, у зв'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу та зобов'язано здійснити розрахунок та видати трудову книжку ОСОБА_1 відповідно до статті 47 КЗпП.

Відповідно до наказу в.о. ректора НАУ ОСОБА_5 № 966/к від 05.11.2015 відмінено наказ в.о. ректора № 2 від 20.08.2015, яким ОСОБА_1 був звільнений із посади проректора з науково-педагогічної роботи. Крім цього, позивача була поновлено на посаді проректора з науково-педагогічної роботи та відновлено дію контракту з 06.11.2015 з посадовим окладом 4 191 грн. на місяць, 24 т.р., встановлено доплату до посадового окладу за науковий ступінь у розмірі 15 % та доплату до посадового окладу за вчене звання у розмірі 25 % (а.с. 29).

Згідно з наказом в.о. ректора НАУ ОСОБА_4 № 962/к від 06.11.2015 було скасовано повністю всі накази від 05.11.2015, які були підписані ОСОБА_5 від імені керівника НАУ, у зв'язку із звільненням його з 05.11.2015 від виконання обов'язків ректора НАУ на підставі наказу Міністерства освіти і науки України 560-к (а.с. 30).

До звільнення із займаної посади ОСОБА_1 був членом профспілкової організації НАУ. Цей факт встановлений на підставі довідки про членство в профспілковій організації № 06.51.41 від 24.11.2015 (а.с. 57).

Розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи з січня 2015 по серпень 2015 складає 182 351,30 грн. Цей факт встановлений на підставі копії довідки НАУ № 661/1580 від 27.11.2015 (а.с. 50).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно зі статтею 7 Конвенції про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, що набрала чинності для України з 16.05.1995, трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов'язаних з його поведінкою або роботою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв'язку з висунутими проти нього звинуваченнями, крім випадків, коли від роботодавця не можна обґрунтовано чекати надання працівникові такої можливості.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Конституційне право громадянина на працю реалізується, зокрема, шляхом укладення трудового договору.

Відповідно до Статуту Національного авіаційного університету, трудові відносини з керівниками, науковими, творчими та іншими працівниками університету встановлюються на підставі строкових (контрактів) та безстрокових трудових договорів відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з статтею 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

З матеріалів справи випливає, що трудові відносини між сторонами виникли на підставі контракту від 24.10.2014 строк дії якого був встановлений з 23.10.2014 до 22.10.2019.

Відповідно до пункту 6.1 контракту, трудові відносини можуть бути припиненими або розірваними з підстав, передбачених трудовим законодавством та умовами самого контракту, а також при невиконанні працівником умов, які передбачені контрактом.

Суд встановив, що на підставі наказу в.о. ректора НАУ ОСОБА_5 № 2 від 20.08.2015 ОСОБА_1 звільнений з посади проректора з науково-педагогічної роботи з 20.08.2015, у зв'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу відповідно до статей 7, 21 КЗпП.

Згідно з наказом в.о. ректора НАУ ОСОБА_5 № 966/к від 05.11.2015 було відмінено дію вищезазначеного наказу, поновлено ОСОБА_1 на посаді проректора з науково-педагогічної роботи та відновлено дію контракту з 06.11.2015.

Однак 06.11.2015 в.о. ректора НАУ ОСОБА_4 видав наказ № 962/к про скасування всіх наказів від 05.11.2015, підписані ОСОБА_5 від імені керівника НАУ, у зв'язку із звільненням його від виконання обов'язків ректора НАУ на підставі наказу Міністерства освіти і науки України № 560-к з 05.11.2015.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що наказ в.о. ректора НАУ ОСОБА_4 № 962/к від 06.11.2015 є незаконним з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 241-1 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 N 110, визначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

З матеріалів справи випливає, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 560-к ОСОБА_5 звільнений від виконання обов'язків ректора НАУ з 05.11.2015.

Таким чином, останній робочий день ОСОБА_5 є 05.11.2015.

Отже протягом 05.11.2015 ОСОБА_5 виконував обов'язки ректора НАУ, а тому мав повноваження приймати будь-які рішення, які стосувалися діяльності НАУ.

У зв'язку з цим, наказ № 966/к від 05.11.2015 є законним та виданий ОСОБА_5 в межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який виконував обов'язки ректора НАУ, зазначив що 05.11.2015 здійснював свої повноваження відповідно до займаної посади. Лише 06.11.2015 під час перебування у плановому відрядженні йому зателефонували з Міністерства освіти та науки України та повідомили, що він більше не обіймає посаду в.о. ректора Національного авіаційного університету. Свідок підтвердив, що своїм наказом № 966/к від 05.11.2015 відновив позивача на займаній посаді.

Крім цього, у судовому засіданні суд, оглянувши оригінал трудової книжки ОСОБА_5 встановив, що він був звільнений із займаної посади 24.11.2015, відповідно до наказу Міністерства освіти і наук України № 589-к від 24.11.2015 та наказу НАУ № 1048/к від 26.11.2015, тобто відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_5 станом на 05.11.2015 він обіймав посаду в.о. ректора Національного авіаційного університету.

На підставі вищезазначеного суд стверджує, що наказ в.о. ректора НАУ ОСОБА_4 № 962/к від 06.11.2015 є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що стосується ОСОБА_1, оскільки не містить правових підстав винесення та порушує визначені нормами трудового законодавства гарантії прав позивача на працю.

Позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді проректора з науково-педагогічної роботи НАУ не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд встановив, що наказ в.о. ректора НАУ ОСОБА_4 № 962/к від 06.11.2015 в частині, що стосується ОСОБА_1, є незаконним, однак його розпорядча частина не містить відомостей щодо звільнення позивача із займаної посади.

Так у зв'язку зі скасуванням наказу в.о. ректора ОСОБА_5 № 966/к від 05.11.2015, набрав чинності наказ в.о. ректора НАУ ОСОБА_5 №2 від 20.08.2015, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнений із займаної посади з 20.08.2015.

Таким чином, суд, скасувавши наказ № 962/к від 06.11.2015, не може вирішити питання про поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки позивач вважається звільненим не на підставі наказу № 966/к від 05.11.2015, а на підставі наказу № 2 від 20.08.2015.

Крім того, суд констатує що у зв'язку зі скасуванням наказу в.о. ректора НАУ ОСОБА_4 № 962/к від 06.11.2015 в частині, яка стосується позивача, автоматично набрав чинності наказ в.о. ректора НАУ ОСОБА_5 № 966/к від 05.11.2015, на підставі якого позивач поновлений на посаді проректора з науково-педагогічної роботи з 06.11.2015, а тому правових підстав щодо недопуску до виконання його посадових обов'язків немає.

Відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, підставою для застосування такої відповідальності судом є винесення рішення про поновлення працівника на роботі.

Однак з точки зору частини першої статті 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Недопущенння працівника до роботи може мати місце лише підстав, які визначені статтею 46 КЗпП.

Оскільки відповідач неправомірно не допускав позивача до виконання своїх посадових обов'язків, а ОСОБА_1 в свою чергу був позбавлений можливості отримувати заробітну плату, вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Порядок обчислення середньої заробітної визначений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі-постанова).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу ІІІ постанови, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу ІІІ постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд встановив, що позивач поновлений на посаді проректора з науково-педагогічної роботи на підставі наказу в.о. ректора ОСОБА_8 № 966/к від 05.11.2015 з 06.11.2015, тому для визначення розміру середньоденного заробітку належить враховувати два місяці, а саме вересень 2015 року та жовтень 2015 року.

Однак враховуючи, що позивач не працював у вересні 2015 року та жовтні 2015 року, суд при визначенні розміру середньої заробітної плати враховує липень 2015 року та серпень 2015 року, оскільки в цей період позивач отримував винагороду за виконану ним роботу.

Позивач у липні та серпні 2015 року відпрацював 37 робочих днів.

Відповідно до довідки НАУ від 27.11.2015 № 661/1580 позивачу за липень 2015 року було нараховано заробітну плату у розмірі 32 380,84 грн., а за серпень 2015 року - 28 460,23 грн.

Отже, середньоденний заробіток позивача становить:

(32 380,84 грн. + 28 460,23 грн.) /37 робочих днів = 1 644,35 грн.

Період вимушеного прогулу позивача обраховується, починаючи з 06.11.2015, тобто дня поновлення його на роботі, по 29.02.2016, тобто день ухвалення рішення, і становить 76 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає:

1 644,35 грн. х 76 робочі дні = 124 970, 60 грн.

З урахуванням викладеного суд робить висновок про необхідність захистити порушені права позивача в обраний ним спосіб судового захисту, що відповідає статті 16 ЦК, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства позивач має право на працю та гідну її оплату, а також право на справедливий судовий захист у разі порушення таких прав.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК, суд зазначає, що з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 487,20 грн. Крім цього, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1 249,71 грн.

Керуючись статтею 43 Конституції України, Конвенцією про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, що набрала чинності для України з 16.05.1995, статтею 16 ЦК, статтями 51, 21, 46, 94, 235 КЗпП, Порядком обчислення середньої заробітної плати, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету, третя особа: виконуючий обов'язки ректора Національного авіаційного університету ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ виконуючого обов'язки ректора Національного авіаційного університету ОСОБА_4 від 06 листопада 2015 року № 962/к «Про скасування наказів в.о. ректора Національного авіаційного університету ОСОБА_5» в частині скасування наказу № 966/к від 05 листопада 2015 року, яким було скасовано наказ виконуючого обов'язки ректора Національного авіаційного університету ОСОБА_5 від 20 серпня 2015 року № 2 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади проректора Національного авіаційного університету з науково-педагогічної роботи та поновлено ОСОБА_1 на посаді проректора Національного авіаційного університету з науково-педагогічної роботи.

Стягнути з Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ: 01132330, юридична адреса: 03058, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце реєстрації: 03058, АДРЕСА_1) 124 970,60 грн. (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят гривень 60 копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ: 01132330, юридична адреса: 03058, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 1) на користь ОСОБА_1 487,20 грн. судового збору.

Стягнути з Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ: 01132330, юридична адреса: 03058, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 1) на користь держави 1 249,71 грн. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко