Рішення № 56260381, 22.02.2016, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 705/4318/15-ц

2/705/130/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року Уманський міськрайонний суд

Черкаської області

в складі: головуючого-судді Гончарука В.М.

при секретарі Шаповал Н.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів в сумі 453862 гривні 29 копійок.

В звязку із складністю справи, суд вважає за необхідне відкласти складання повного рішення у даній справі та оголосити вступну і резолютивну частини судового рішення, відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України, згідно якої у виняткових випадках в залежності від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше як 5 днів з дня закінчення розгляду справи, але при цьому вступну і резолютивну частини суд має проголосити в тому самому засіданні в якому закінчився розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 10, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 грошові кошти в сумі 453862 (чотириста пятдесят три тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 29 копійок та судовий збір в сумі 3775 (три тисячі сімсот сімдесят пять) гривень 80 копійок, а всього 457638 (чотириста пятдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 09 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області, протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги, через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.

Головуючий

Справа № 705/4318/15-ц

№ 2/705/130/16 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року Уманський міськрайонний суд,

Черкаської області

в складі: головуючого-судді Гончарука В.М.

при секретарі Шаповал Н.В.

за участі представників:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів в розмірі 453862 гривні 29 копійок.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.05.2014 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договори дарування частки будинку, що розташований по вул. Молокова, 17, м. Умань та земельної ділянки, площею 0,0238 га, що розташована за даною адресою. Доцільність укладення саме договорів дарування було мотивовано ОСОБА_5, як єдину можливість для неї, щодо відчуження майна та отримання нею за майно коштів, оскільки вона володіє 1/2 частиною будинку по вул. Молокова, 17, м. Умань, а іншою половиною будинку володіє ОСОБА_6, що є двоюрідною сестрою її батька і яка категорично проти продажу частини будинку та сама не має можливості придбати частину у ОСОБА_5, тому дозвіл співвласника відповідач отримати не могла і єдиною можливістю відчуження майна бачили через договір дарування, чим і ввела його в оману спонукаючи укласти дані договори дарування. Крім того, такими діями ОСОБА_5 хотіла уникнути сплати податків.

В рахунок оплати майна, яке перейшло в його приватну власність на підставі зазначених договорів ОСОБА_5 отримала від нього 20 тисяч доларів США в присутності двох свідків, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які можуть підтвердити дану обставину в судовому засіданні. В підтвердження цього факту вона власноруч написала відповідну розписку.

В подальшому звернулась до суду з позовом про визнання договорів дарування недійсними, чим вчинила шахрайські дії відносно нього. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.04.2015 року договори дарування від 30.05.2014 року визнанні недійсними. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17.05.2015 року вказане рішення залишене в стилі.

Пленум Верховного суду в п.14 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року N 14 відзначив, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України гривня. У звязку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України гривні.

Заборгованість складає 20000 тисяч доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ (курс американського долара по гривні на час розрахунку 2203,2134 грн. за 1 долар США) складає 440643 грн.

Оскільки від моменту тримання ОСОБА_5 грошових коштів минув уже один рік та 2 місяці, вважає за правомірне до стягнення і 3% річних за користування його коштам, відповідно до ст.625 ЦК України, яка становить 13219 грн. 29 коп.

На цій підставі просив суд стягнути з ОСОБА_5 суму заборгованості в розмірі 453862 грн. 29 коп., з них: 440643 грн. заборгованість за розпискою, 13219 грн. 29 коп. - 3 % річних за користування коштами.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задоволити з підстав викладених в позовній заяві. Крім цього пояснив, що мав правовідносини з відповідачкою щодо купівлі-продажу належної їй частини будинку та довгий час її знає. Розписка ОСОБА_5 написала власноручно за адресою: вул.Леніна,72-Б, м. Умань, після закінчення оформлення договорів в нотаріуса в присутності двох свідків без жодного тиску з його боку. Кошти ним також передавалися в присутності двох свідків. Уклали з відповідачкою договір дарування замість договору купівлі-продажу на прохання відповідачки в звязку з тим, що співвласниця частини будинку не давала згоди на продаж частини будинку.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов ОСОБА_4 підтримала, пояснила, що відповідачка сама ініціювала укладення договору дарування та тій підставі ОСОБА_5 довгий час не могла продати свою частину будинку, оскільки для цього була потрібна згода співвласників та крім того, щоб уникнути сплати податків.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в його задоволенні та пояснила, що з травня 2013 року невідомі люди з ОСОБА_4 приїздили до неї, говорили, що знають про її кредит, погрожували та говорили, що будуть проблеми.

ОСОБА_4 дізнався про те, що в неї у власності є частина будинку тоді, коли вона звернулась до нього з допомогою в переоформленні частки будинку. Коли батько переоформляв спадщину, то частину будинку подарував їй, а при посвідченні договору в приватного нотаріуса їм сказали, що є арешт на даний будинок. При цьому ОСОБА_4 сказав, що він може вирішити дану проблему, але їй потрібно подарувати належну їй частину квартири. Тоді дійсно позивач допоміг їй зняти арешт, а вона подарувала частину будинку.

Розписку на яку посилається ОСОБА_4, як на підставу стягнути з неї грошові кошти була дійсно нею написана, але під примусом та тиском, оскільки зі сторони позивача на неї постійно здійснювався тиск, без присутності свідків та ніяких коштів вона не отримувала.

Через три тижні після укладення договорів дарування вона дізналась, що 1/2 частина будинку відчужена договором дарування ОСОБА_9

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнала, просила відмовити в його задоволенні посилаючись на покази ОСОБА_4 даними в судовому засіданні по справі про визнання договорів недійсними, відповідно до яких останній заперечував про наявність розписки і про передачу коштів та покази ОСОБА_6, яка є власницею іншої 1/2 частини будинку по вул. .Молокова, 17, м. Умань, відповідно до яких вона показала, що приходили до ОСОБА_5 з БТІ та інші люди, які хотіли купити частину будинку. Розписка дійсно була написана ОСОБА_5, в якості страховки, але коштів вона не отримувала. Розписка не зобовязує відповідачку повертати кошти.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він працює з позивачем ОСОБА_4 в одному приміщенні. 30.05.2014 року ОСОБА_4 його попросив разом з ОСОБА_7 бути присутнім в якості свідка при написанні ОСОБА_5 розписки про отримання коштів, за адресою: вул.Леніна, 72-А, м. Умань. Відповідачка сидячи за столом власноруч написала розписку, перерахувала передані ОСОБА_4 кошти в сумі 20000 доларів США та поклала їх в сумку.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 30.05.2014 року він разом з ОСОБА_8 був присутнім в якості свідка при написанні ОСОБА_5 розписки про отримання коштів, за адресою: вул.Леніна, 72-А, м. Умань. Костя пояснив, що купив квартиру, передав кошти ОСОБА_5 в сумі 20000 доларів США, яка хвилин 20 їх рахувала, а потім написала розписку про отримання даних коштів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений доказами та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

30.05.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування 1/2 частки житлового будинку, з відповідною часткою надвірних споруд за номером 17, розташованого по вул. Молокова в м. Умань Черкаської області, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0238 га. та договір дарування земельної ділянки площею 0,0238 га, що розташована по вул. Молокова,17, м. Умань Черкаської області, посвідчені приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_10 та зареєстровані в реєстрі відповідно за № 1517 та № 1518.

Відповідно до розписки від 30.05.2014 року ОСОБА_5 вказала: «Я, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, …. отримала від ОСОБА_4 в рахунок переходу права власності до ОСОБА_4М…, ІНФОРМАЦІЯ_4,….. на житловий будинок розташований по вул. Молокова, 17, м. Умань Черкаської області по договору дарування від 30.05.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом …… 20 тисяч доларів США. Дана розписка написана нею власноруч без будь якого примушування в присутності двох свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8Ю.».

Відповідачка в судовому засіданні підтвердила факт написання даної розписки власноручно, але заперечувала щодо отримання грошових коштів за даною розпискою. Посилання відповідачки на те, що дана розписка написана нею під примусом та тиском, суд не приймає до уваги, оскільки дані факти не підтверджені належними та допустимими доказами. В судовому засіданні відповідачка не заявила клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, чи була вона написана під примусом чи тиском.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.04.2015 року було задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_9, приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_10 про визнання договорів дарування недійсними та визнано договір дарування 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд за № 17 по вул. Молокова в м. Умань Черкаської області від 30.05.2014 року та договір дарування земельної ділянки площею 0,0238 га, що розташована по вул. Молокова, 17 в м. Умань Черкаської області від 30.05.2014 року, укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчених приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_10 недійсними.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17.07.2015 року вищевказане рішення залишене в силі.

Таким чином, факт отримання грошових коштів ОСОБА_5 від ОСОБА_4 підтверджується наданою розпискою написаною відповідачкою власноручно від 30 травня 2014 року, яка в судовому засіданні підтвердила її написання, поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в присутності яких була написана розписка та передані ОСОБА_4 ОСОБА_5А грошових коштів в сумі 20000 доларів США, а також наявністю договорів дарування частини будинку та земельної ділянки позивачу, що підтверджує фактичне укладення договорів купівлі-продажу частини будинку та земельної ділянки № 17 по вул. Молокова, м. Умані Черкаської області.

Враховуючи, що рішенням суду зазначені договора визнані недійсними, тому у ОСОБА_4 виникає право вимоги за борговою розпискою про отримання грошових коштів, а у відповідачки ОСОБА_5 зобовязання щодо повернення отриманих грошових коштів із сплатою 3% річних за їх користування.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 є позикодавцем, а відповідачка позичальником, між ними виникли правовідносини, які регулюються та за своєю природою є договором позики, з наступних підстав.

По договору позики письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Така, зазначена правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13. Суд, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, встановив справжню правову природу укладеного договору позики між сторонами.

Відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобовязанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України лише у тому разі, якщо договір позики не передбачає інших умов. Передбачене у цій нормі право сторін на встановлення умов оплати за користування позикою з урахуванням норм ст.6, ч. 1 ст.627 ЦК України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів та порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати (наприклад, у твердій грошовій сумі безвідносно до суми боргу), оскільки закон ст.ст. 536, 1048 ЦК України визначає, що плата за користування чужими грішми встановлюється і нараховується у вигляді процентів на основну суму боргу.

За змістом ст.ст. 526, 527 ЦК України належним виконанням зобовязання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобовязання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобовязання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобовязання і його виконання є національна валюта України гривня.

Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобовязання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Зазначені правові позиції викладені у Постанові ВС України від 2 липня 2014 року у справі № 6-79 -цс-14.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірними позовні вимоги позивача ОСОБА_4 про стягнення грошової суми по розписці в національній валюті України гривні, з розрахунку по курсу до долара США та 3% річних за час користування грошовими коштами. Сума боргу в розмірі 453862,29 гривень, обґрунтована, оскільки розрахована за курсом долара США до гривні 2203,21 гривня за 100 доларів США, станом на час звернення до суду, в даний час є більшою, дані факти у справі є загальновідомими, сторонами не заперечувалися, тому у відповідності до ст.61 ЦК України, доказуванню не підлягають.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на його користь в звязку із задоволенням позову на підставі ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 192, 509, 524, 526, 533, 536, 625, 627, 1046, 1047, 1048 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 58, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 грошові кошти в сумі 453862 (чотириста пятдесят три тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 29 копійок та судовий збір в сумі 3775 (три тисячі сімсот сімдесят пять) гривень 80 копійок, а всього 457638 (чотириста пятдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 09 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області, протягом 10 днів, після його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги, через Уманський міськрайонний суд.

Головуючий