Ухвала суду № 56258445, 02.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/13298/15-ц Головуючий у І інстанції Кошель Л. М.Провадження № 22-ц/780/1370/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 02.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

02 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Касьяненко Л.І., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Дрозд Р.І.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила :

у вересні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючі свої вимоги тим, що відповідно до кредитного договору б/н від 11.08.2006 р. відповідач отримав від нього кредит в розмірі 5 000грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В порушення вимог закону та договору відповідач належним чином не виконав своїх зобовязань, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 30.06.2015 р. складала 28 219,61грн., з яких : 4 998,30грн., заборгованість за кредитом; 21 401,33грн., заборгованість по процентам за користування кредитом; 500грн., штраф (фіксована частина); 1 319,98грн., штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору в сумі 28 219,61грн., та понесені судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2015року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги банк посилається на те, що судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалося відповідачем, що підписавши заяву відповідач засвідчив, що ознайомлений та згодний із умовами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, а також підтверджує свою згоду на те, що вказані документи в цілому складаються між сторонами договір про надання банківських послуг.

Отже, апелянт, вважає, що є доведеним факт Укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з умов та правил надання банківських послуг.

Посилання суду першої інстанції на пропуск позовної давності свідчить про неповне зясування обставин під час дослідження доказів та невідповідність висновків суду цим обставинам.

Також, апелянт, зазначає, що відповідач отримав платіжну картку, яка є лише спеціальним засобом для отримання та перерахування коштів. Тому строк дії картки не припиняє строку дії договору, а умови не містять положень, що строк дії договору та строк дії картки це одне й те ж саме поняття та вони співпадають.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2006 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни найменування ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір, згідно якого відповідач отримав від банку кредит в розмірі 5 000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Даний договір було укладено шляхом написання заяви, яка разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, тарифами складає договір про надання банківських послуг.

Згідно п.3.3 Умов і правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п.п.6.5 Умов надання банківських послуг позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використанням, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п.п.6.6 Умов надання банківських послуг - у разі невиконання зобовязань за договором на вимогу банку виконати зобовязання з повернення кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.

Відповідно до п.п.8.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500грн., + 5% від суми позову.

Відповідно до п.3.13 Умов і правил надання банківських послуг у випадку, якщо по закінченню строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично рахується продовженим ще на один строк, вказаний в п.1 даної угоди. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк. При цьому відрахування нового строку вкладу починається з дня, слідуючого за датою закінчення попереднього строку вкладу.

Згідно п.9.12 Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Згідно п.3.1 Умов і правил надання банківських послуг для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунки, видає клієнту картки, їх вид і термін дії визначено в Заяві і в Памятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк заключають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, що зазначена в розділі «Відмітки банку» Заяви.

Також встановлено, що відповідач належним чином не виконував умов кредитного договору. Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідач станом на 30.06.2015 р. має заборгованість перед банком в сумі 28 219,61грн., з яких: 4 998,30грн., заборгованість за кредитом; 21 401,33грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 500грн., штраф (фіксована частина); 1 319,98грн., штраф (процентна складова).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності для захисту свого порушеного права.

З такими висновками колегія суддів погоджується оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України в силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися

Статтею 526 ЦК передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

До окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальними правилами перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1 та 5 статті 261 ЦК України).

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права у липні 2015 року.

Відповідно до умов договору, укладеного ПАТ «КБ «ПриватБанк» і відповідачем, кінцевий термін виконання кредитного зобовязання відповідає строку дії картки, тобто до 31 серпня 2009 року.

При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, оскільки сплив строк позовної давності, встановлений ч.4 ст.267 ЦК України, про застосування якого було заявлено відповідачем у справі.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді