Вирок № 56257683, 04.03.2016, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 1017/5614/12 Провадження № 1/358/1/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2016 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Якутюка В.С.,

за участю секретаря Давиденко М.В.,

прокурорів Бузинного В.С., Ковальського В.В.,

підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2.,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, українця, освіта вища, одруженого на утриманні двоє неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.364, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369, ч.2 ст.307 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, українця, освіта вища, одруженого на утриманні одна неповнолітня дитина, тимчасово не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.364, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369, ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, який згідно наказу заступника начальника ГУ МВС України в Київській області №139 о/с від 12.06.2007 року призначений першим заступником начальника - начальником кримінальної міліції Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області та ОСОБА_2, який згідно наказу заступника начальника ГУ МВС України в Київській області №700 о/с від 15.12.2008 року призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області, будучи службовими особами, працівниками правоохоронного органу, тобто представниками влади, діючи всупереч ст.ст.2,3,5 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинили злочини за наступних обставин:

16 березня 2009 року гр. ОСОБА_4, рухаючись на автомобілі «ВАЗ-2109» д/н НОМЕР_3, який належав його знайомому ОСОБА_5, на території м. Узин Білоцерківського району Київської області, був зупинений співробітниками ДАІ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області, де було виявлено, що водій керував транспортним засобом без відповідних документів, в зв'язку з чим зазначений автомобіль був затриманий та доставлений до 1-го відділення Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області. В цей же день, ОСОБА_6, на прохання свого брата ОСОБА_7, звернувся до першого заступника начальника - начальника кримінальної міліції Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 та старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_2, як до працівників міліції, які завдяки своїх службових зв'язків могли вирішити питання про повернення ОСОБА_5 затриманого співробітниками ДАІ автомобіля «ВАЗ-2109» д/н НОМЕР_3, з проханням допомогти останньому з даного приводу.

16 березня 2009 року в другій половині дня, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, користуючись своїм службовим становищем та особистим знайомством з окремими працівниками Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області, всупереч інтересам служби, тобто в інтересах третіх осіб, а саме ОСОБА_5, з корисливих мотивів, прибули до 1-го МВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області, розташованого по вул. Ш.Алейхема №86 в м. Біла Церква, та на особистих контактах з працівниками вищезазначеного правоохоронного органу, вирішили питання про повернення ОСОБА_5 його автомобіля, який на той час перебував на штраф майданчику відділу міліції.

Використовуючи своє службове становище, як працівникам міліції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало відомо, що в книзі обліку та реєстрації злочинів Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області відсутні будь-які дані про виявлення злочину до якого причетний ОСОБА_5, в зв'язку з чим, скориставшись даними обставинами, ОСОБА_2 з відома ОСОБА_1, повідомив ОСОБА_5 завідомо неправдиві відомості, що в його автомобілі, під час затримання, виявлено та вилучено наркотичну речовину, внаслідок чого стоїть питання про порушення кримінальної справи щодо останнього та, вводячи в оману потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_2 запевнив останнього, що може позитивно вирішити питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності.

В 20-х числах березня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, достовірно знаючи, що наркотична речовина в автомобілі ОСОБА_5 не виявлена та не вилучена, відповідно кримінальна справа не може бути порушена щодо останнього, використали вказану ситуацію на свою користь та, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з корисливих мотивів, запевнили ОСОБА_5 в тому, що його питання вирішено позитивно. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили ОСОБА_5, що за допомогу у вирішенні питання про звільнення з відділення міліції його автомобіля, про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом виявлення та вилучення наркотичної речовини в автомобілі останнього, він повинен передати їм грошову винагороду в розмірі 2500 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 19250 грн.

Крім того, в березні 2009 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_8, будучи працівниками правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, користуючись особистим знайомством з окремими працівниками Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області з метою отримання незаконної матеріальної винагороди, прибули до 1-го МВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області, розташованого по вул. Ш.Алейхема №86 в м. Біла Церква та на особистих контактах з працівниками вищезазначеного правоохоронного органу, вирішили питання про повернення ОСОБА_5 автомобіля. Скориставшись даною ситуацією, достовірно знаючи про те, що в книзі обліку та реєстрації злочинів Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області відсутні будь-які дані про виявлення злочину до якого причетний ОСОБА_5, з метою отримання від останнього незаконної грошової винагороди, шляхом шахрайства, ОСОБА_2 з відома ОСОБА_1, тобто діючи за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи довірою потерпілого, повідомив ОСОБА_5 завідомо неправдиві відомості, що в його автомобілі під час затримання, виявлено та вилучено наркотичну речовину, внаслідок чого стоїть питання про порушення кримінальної справи щодо останнього та, вводячи в оману потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_2 запевнив останнього, що може позитивно вирішити питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності.

В 20-х числах березня 2009 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, достовірно знаючи, що наркотична речовина в автомобілі ОСОБА_5 не виявлена та не вилучена, відповідно кримінальна справа не може бути порушена щодо останнього, використали вказану ситуацію на свою користь та, зловживаючи довірою, запевнили ОСОБА_5 в тому, що його питання вирішено позитивно. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили ОСОБА_5, що за допомогу у вирішенні питання про звільнення автомобіля з відділенні міліції, про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом виявлення та вилучення наркотичної речовини в автомобілі останнього, повинен передати їм грошову винагороду в розмірі 2500 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 19250 грн., з яких начебто 2000 доларів США вони повинні передати службовим особам 1-го МВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області, тобто таким чином ОСОБА_1, та ОСОБА_2 стали підбурювати ОСОБА_5 до давання хабара.

Протягом березня-квітня 2009 року ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1, будучи працівниками правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, використовуючи свою службове становище всупереч інтересам служби, тобто зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою, з метою незаконного особистого збагачення, шляхом обману, зловживання довірою та погрозами під час телефонних розмов та при зустрічах, в тому числі в службовому кабінеті ОСОБА_1, підбурювали ОСОБА_5 до замаху на давання хабара службовим особам 1-го МВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області, шляхом передачі їм коштів в сумі 2500 доларів США, як розрахунок на нібито вчинення ними дій, пов'язаних з не притягненням останнього до кримінальної відповідальності за нібито вчинений злочин.

В березні 2009 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_8, будучи працівниками правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, тобто зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з метою незаконного особистого збагачення, шляхом обману, зловживанням довірою та погрозами під час телефонних розмов та при зустрічах, в тому числі в службовому кабінеті ОСОБА_1, розташованого в приміщенні Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області по вул. Привокзальній №3 в м. Біла Церква, поставили умову потерпілому ОСОБА_7 про передачу їм коштів в сумі 2500 доларів США, як розрахунок за нібито вчинення ними дій, пов'язаних з не притягненням останнього до кримінальної відповідальності за нібито вчинений злочин.

В другій половині березня 2009 року, потерпілий ОСОБА_7, будучи введеним в оману ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо можливості притягнення його до кримінальної відповідальності, перебуваючи під впливом їх погроз, в рахунок вищезазначеної суми боргу, передав у м. Біла Церква ОСОБА_2 особисті кошти в сумі 3000 грн., що для потерпілого являється значною матеріальною шкодою.

В подальшому, в квітні 2009 року, в денний період часу, потерпілий ОСОБА_7, будучи введеним в оману ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо можливості притягнення його до кримінальної відповідальності, в рахунок вищезазначеної суми боргу, передав безпосередньо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в м. Узині Білоцерківського району Київської області кошти в сумі 100 грн. та 100 доларів США, що по курсу Національного банку України складало 770 грн.

Отримані шахрайським шляхом від потерпілого ОСОБА_7 кошти на загальну суму 3870 грн. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розділили їх між собою та витратили на власні потреби.

Внаслідок шахрайських дій, тобто заволодінням чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які зловживали своїм службовим становищем, та діяли за попередньою змовою групою осіб, потерпілому завдана значна матеріальна шкода на загальну суму 3870 грн.

Наприкінці лютого 2009 року ОСОБА_2 незаконно придбав у мешканця м. Біла Церква ОСОБА_11. особливо небезпечний наркотичний засіб - екстраційний опій масою 54, 7504 г та перевіз до місця проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 де незаконно зберігав без відома останньої.

Скориставшись цим, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1, запропоновував ОСОБА_5 для повернення боргу реалізувати, тобто незаконно збути, особливо небезпечний наркотичний засіб. В свою чергу, ОСОБА_5, не маючи можливості відмовитись від цього, змушений був звернутись до ГУ СБУ в м. Києві та Київській області з метою викриття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в їх злочинній діяльності.

24 квітня 2009 року близько 14 години, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут наркотичного засобу, на автомобілі останнього марки «Хонда», д/н АІ 0034, прибули до парку відпочинку «Перемога», розташованого по вул. Гординського № 2 в м. Біла Церква Київської області, де діючи узгоджено між собою, ОСОБА_1 залишився чекати ОСОБА_2 в автомобілі останнього, а той в свою чергу, незаконно зберігаючи при собі особливо небезпечний наркотичний засіб екстракційний опій масою 54,7504 г, пішов на зустріч з ОСОБА_5

24 квітня 2009 року біля 14 години ОСОБА_2, перебуваючи в парку «Перемога», розташованого по вул. Гординського № 2 в м. Біла Церква Київської області, до якого прибув разом з ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з останнім, незаконно збув ОСОБА_5, шляхом продажу, особливо небезпечний наркотичний засіб екстракційний опій, який перед цим незаконно зберігав та незаконно перевозив, масою 54,7504 г, що є великим розміром та отримав від останнього 4000 доларів США, що по курсу Національного банку України складало 30 800 грн. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який прибув разом з останнім до вказаного парку «Перемога» на автомобілі марки «Хонда» були затримані співробітниками правоохоронних органів.

Крім того, в квітні 2009 року, ОСОБА_2 у невстановленої слідством особи, повторно, незаконно придбав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (маріхуану) масою 8,5436 г, що є великим розміром, який незаконно зберігав в кишені власної шкіряної куртки та незаконно перевозив у власному автомобілі марки «Хонда» д/н НОМЕР_2, який під час огляду вказаного автомобіля та особистих речей ОСОБА_2 був виявлений та вилучений.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.364, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України, визнав повністю та заявив клопотання про закриття щодо нього кримінальної справи в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України, ч.2 ст.190 КК України (в редакції 1960 року), оскільки з моменту вчинення цих злочинів пройшло більше п'яти років, а також клопотання про закриття кримінальної справи за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України, в зв'язку з декриміналізацією даної частини статті КК України.

Крім того, підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, також визнав повністю та пояснив, що він згідно наказу заступника начальника ГУ МВС України в Київській області №139 о/с від 12.06.2007року був призначений першим заступником начальника - начальником кримінальної міліції Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області. 06 березня 2009 року, перебуваючи у своєму службовому кабінеті до нього прийшов ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який був старшим оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області з проханням допомогти ОСОБА_5, оскільки цього дня працівниками міліції був затриманий його знайомий ОСОБА_4 та попросив надати допомогу у вирішенні питання про повернення ОСОБА_5 автомобіля, який був затриманий співробітниками міліції. В цей же день він особисто пересвідчився, що в книзі обліку та реєстрації злочинів Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області відсутні будь які дані про виявлення злочину до якого причетний ОСОБА_5 Після того, ОСОБА_5 прийшов до нього, де він разом з ОСОБА_2 повідомили останньому, що в його автомобілі працівниками міліції були виявлені та вилучені наркотичні засоби. На прохання ОСОБА_5, якому не було відомо, що це була вигадка, улагодити цей конфлікт він та ОСОБА_2 запропонували йому надати матеріальну винагороду в розмірі 3000 л бензину чи грошову компенсацію за таку кількість пального. В послідуючому під час неодноразових зустрічей з ними ОСОБА_5 передав їм 100 грн. та 100 доларів США. Усвідомлюючи ті обставини, що ОСОБА_5 не має можливості передати їм обумовлену суму коштів, вони з ОСОБА_2 запропонували йому незаконно збути наркотичний засіб екстракт опію, місце зберігання якого було відоме ОСОБА_2 24 квітня 2009 року під час передачі ОСОБА_5 наявного у ОСОБА_2 наркотичного засобу та отримання від того 4000 доларів США, останній та він були затримані працівниками ГУ СБУ в Київській області. В скоєному щиро кається, просив суд суворо його не карати.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.364, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України, визнав повністю та також заявив клопотання про закриття щодо нього кримінальної справи в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України, ч.2 ст.190 КК України, ч.2 ст.309 КК України (в редакції 1960 року), оскільки з моменту вчинення цих злочинів пройшло більше п'яти років, а також клопотання про закриття кримінальної справи за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України, в зв'язку з декриміналізацією даної частини статті КК України.

Крім того, підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, також визнав повністю та пояснив, що він згідно наказу заступника начальника ГУ МВС України в Київській області №700 о/с від 15.12.2008 року був призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області. Він повністю підтвердив покази підсудного ОСОБА_1 про відомі йому обставини вчинення злочину та пояснив, що дійсно на початку лютого 2009 року до нього особисто звернувся ОСОБА_6 та повідомив, що його брата ОСОБА_5 з автомобілем затримали працівники міліції та попросив допомогти тому у звільненні брата та поверненні автомобіля. Оскільки він самостійно не мав такої можливості то він разом з ОСОБА_6 пішли до ОСОБА_1, який на той час працював на посаді першого заступника начальника-начальником кримінальної міліції Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області. Після розмови з ОСОБА_1, ОСОБА_6 пішов додому, а вони пересвідчились, що в книзі обліку та реєстрації злочинів Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області відсутні будь які дані про виявлення злочину до якого причетний ОСОБА_5 Коли до них вже прийшов сам ОСОБА_5, якому не було відомо, що до його звільнення він та ОСОБА_1 не причетні, запропонував їм надати матеріальну винагороду. Після цього вони повідомили ОСОБА_5, що в його автомобілі виявлені наркотичні засоби та запропонували для улагодження цього конфлікту передати їм 3000 л бензину, на цю пропозицію потерпілий погодився. В період з лютого по березень 2009 року ОСОБА_5 передав їм 100 грн. та 100 доларів США. Усвідомлюючи те, що ОСОБА_5 не має змоги передати їм решту грошей, то вони запропонували йому реалізувати наркотичний засіб, місце зберігання якого він знав. На таку пропозицію потерпілий погодився. 24 квітня 2009 року під час домовленої зустрічі з ОСОБА_5 та передачі їм 4000 доларів США вони з ОСОБА_1 були затримані працівниками ГУ СБУ в Київській області. Він у вчиненому щиро кається та просив суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, але письмово повідомив суд про розгляд справи без його участі, претензій до підсудних не має, а щодо призначення їм покарання, то він покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що підсудні не оспорюють фактичні обставини справи, й судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Суд вважає, що злочинні дії підсудного ОСОБА_1 правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч.3 ст.364, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України.

Суд також приходить до висновку, що злочинні дії підсудного ОСОБА_2 правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч.3 ст.364, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 та ч.2 ст.309 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» від 21 лютого 2014 року - частину 3 статті 364 КК України виключено.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Із ч.2 ст.74 КК України видно, що особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного покарання.

В зв'язку з цим, суд вважає за необхідне закрити провадження по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України у зв'язку з декриміналізацією даного складу злочину.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.11-1 КПК України (в редакції 1960 року), суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 КПК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Із ч.3 ст.12 КК України вбачається, що злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Із ч.1 ст.49 КК України видно, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Відповідно до ст.12 КК України, злочини, які вчинили підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 ч.1 ст.369, ч.2 ст.309 КК України) відносяться до злочинів середньої тяжкості.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що оскільки зазначені злочини були вчинені підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в березні-квітні 2009 року, а на даний час з моменту їх вчинення пройшло біля 7 років, а тому відповідно до ст.49 КК України, вони повинні бути звільненні від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності та кримінальна справа щодо них за вчинення ними злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 та ч.2 ст.309 КК України, провадженням закрита.

Свою чергу, суд, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися в незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні, збуті особливо небезпечного наркотичного засобу у великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб, вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України та їх злочинні дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за вищезазначеною статтею КК України.

Призначаючи покарання підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, їх особи та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1, суд відносить те, що він щиро кається у вчиненому, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, являється потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває, хворіє, під час досудового слідства давав правдиві послідовні покази про обставини вчиненого злочину, чим сприяв встановленню істини у кримінальній справі.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2, суд відносить те, що він щиро кається у вчиненому, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на утриманні має малолітню дитину, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває, хворіє, під час судового слідства дав правдиві, послідовні покази про обставини вчиненого злочину, чим сприяв встановленню істини у кримінальній справі.

Враховуючи обставини справи, дані про особу підсудних суд вважає, що підсуднім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід призначити покарання за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі.

Враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням осіб винних, суд вважає за можливе застосувати ст.69 КК України та не застосовувати додаткове покарання до підсудних у вигляді конфіскації майна.

Суд вважає за доцільне застосовувати до підсудних додаткове покарання, передбачене ст.54 КК України у виді позбавлення їх спеціальних звань, які мають співробітники міліції.

26 листопада 2015 року прийнятий Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», згідно з яким ст.72 КК України доповнена частиною 5, відповідно до якої зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В судовому засіданні встановлено, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час проведення досудового слідства та при розгляді даної справи в суді перебували під вартою з 25 квітня 2009 року по 26 квітня 2012 року, тобто три роки та два дні, а тому відповідно до вищезазначеного Закону (ч.5 ст.72 КК України), з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі, наразі строк відбутого ними покарання буде становити 6 років та 4 дні.

Відповідно до цього закону, суд має звільнити засуджених від відбування покарання, якщо строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженими у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене їм основне покарання, передбачене відповідною санкцією статті КК України.

Судові витрати по справі щодо проведення судових експертиз підлягають стягненню з підсудних.

Питання про речові докази суд вирішує, керуючись правилами, викладеними в ст.ст.81, 330 КПК України.

Арешт, накладений на майно підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

На підстав вищевикладеного та керуючись ст.ст.323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі без конфіскації належного йому на праві власності майна.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_1 позбавити спеціального звання - майор міліції.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі без конфіскації належного йому на праві власності майна.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_2 позбавити спеціального звання - майора міліції.

Відповідно Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» (ч.5 ст.72 КК України), зарахувати засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 25 квітня 2009 року по 26 квітня 2012 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та вважати їх такими, що відбули основне покарання за вироком суду.

Скасувати арешт, накладений на майно засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (р/р 35222002000460 в УДК у Київській області, МФО 821018, код 25574713) вартість проведених експертних робіт в сумі 1216 грн.16 коп. (одна тисяча двісті шістнадцять грн.).

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України вартість проведених експертних робіт в сумі 6486 грн. (шість тисяч чотириста вісімдесят шість грн.).

Речові докази: грошові кошти в сумі 4000 доларів США, які знаходяться на зберіганні у фінансовому відділі УСБУ в місті Києві та Київській області, звернути на користь держави; цифровий диктофон «Olimpus DS-2200», мініатюрний цифровий диктофон «EDIC-mini Tiny» залишити при матеріалах кримінальної справи; мобільний телефон «Нокіа-6300», який переданий на зберігання ОСОБА_5, вважати повернутим за належністю; наркотичні засоби - канабіс (маріхуана) масою 8,5436 г, екстракційний опій масою 54,7504 г, які зберігаються в камері речових доказів прокуратури Київської області, знищити.

Закрити провадження по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України у зв'язку з декриміналізацією даного складу злочину.

Закрити провадження по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190 КК України, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України, ч.2 ст.309 КК України в зв'язку з закінченням строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності.

На вирок суду може бути подано апеляцію до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту вручення копії вироку, через Богуславський районний суд.

Головуючий суддя В. С. Якутюк