Постанова № 56256636, 04.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/212/16-п Провадження №33/773/62/16 Суддя в 1 інстанції: Чишій С.С. Категорія:ст.ст. 471, 472 МК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2016 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Клок О.М., з участю представника митного органу Пікалюка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на постанову судді Любомльського районного суду від 28 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10192гривні 50 копійок з конфіскацією в дохід держави 400 штук кованих елементів у формі півкруга, 450 штук кованих елементів у формі піки загальною вартістю 10192,50 гривень.

ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що лідуючи 04 грудня 2015 року з Республіки Польща в Україну через митний пост «Ягодин» Волинської митниці автомобілем «Рено», н.з. НОМЕР_2, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи понад неоподатковувану норму 400 штук кованих елементів у формі півкруга, 450 штук кованих елементів у формі піки загальною вагою 126,6 кг. та вартістю 10192,50 гривень.

Він же при тих же обставинах не задекларував за встановленою формою вказані товари, які за вагою підлягали обов'язковому письмовому декларуванню, використавши всупереч положенням ст.ст.257, 366, 374 МК України «зелений коридор» як форму декларування шляхом вчинення дії.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині притягнення його до відповідальності за ст.472 МК України ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП, ст.489 МК України не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, оскільки дана кваліфікація, за наявності в його діях порушення ст.471 МК України, є зайвою. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України як незаконну та необґрунтовану, провадження у цій частині закрити, за ст.471 МК України накласти стягнення у виді штрафу без конфіскації товару, вилучений товар повернути.

Скаржник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, а тому суддя, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника митниці, який просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст.ст. 471, 472 МК України вказаних вимог закону дотримався.

При цьому встановлено, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, за обставин вказаних у постанові. Даний висновок ґрунтується на досліджених судом доказах та в апеляції не оспорюється.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, також ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, а саме - актом про проведення огляду товарів (а.с.8), контрольним талоном для проходження по «зеленому коридору» (а.с.4).

Окрім того, і сам ОСОБА_3 не заперечує фактичних обставин справи, лише оспорює правильність кваліфікації його дій.

Дана судом першої інстанції і належна оцінка іншим доказам.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, полягає у недекларуванні товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщаються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають письмовому декларуванню у разі переміщення їх через митний кордон України.

Статтею 257 ч.1 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно положень ч.ч. 5, 6 ст.366 МК України, обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_3 порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, а також вчинив недекларування товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, тобто вчинив правопорушення, передбачені як ст.471, так і ст.472 МК України.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, на що вказує останній в своїй апеляції, немає.

У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 28 січня 2016 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області О.М.Клок