Постанова № 56256630, 04.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/283/16-п Провадження №33/773/72/16 Суддя в 1 інстанції: Чишій С.С. Категорія:ст.ст. 471, 472 МК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2016 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Клок О.М., з участю представника митного органу ОСОБА_2, скаржника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, непрацюючий, РНОКПП НОМЕР_1, на постанову судді Любомльського районного суду від 28 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України, на підстаі ч.2 ст.36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 18371,59 гривню з конфіскацією в дохід держави 800 доларів США, що по курсу НБУ становили 18371,59 гривню.

ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, слідуючи 25.12.2015р. з Республіки Польща в Україну через митний пост «Ягодин» Волинської митниці автомобілем «БМВ», д.н.з. НОМЕР_2, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи понад встановлену постановою Правління НБУ від 27.05.2008р. №148 норму 800 доларів США, що по курсу НБУ в становили 18371,59 гривні.

Він же, за тих же обставин не задекларував за встановленою формою вказані валютні цінності, які згідно з вищевказаною постановою підлягали обов'язковому письмовому декларуванню, використавши всупереч положенням ст.ст.257, 366, 374 МК України «зелений коридор» як форму декларування шляхом вчинення дії.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині притягнення його до відповідальності за ст.472 МК України ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, оскільки дана кваліфікація, за наявності в його діях порушення ст.471 МК України, є зайвою. Окрім того, він не був обізнаний з правилами перетину кордону, тому в його діях відсутній умисел на порушення ст.472 МК України. вказує, що міра, накладеного на нього адміністративного стягнення у вигляді конфіскації вилученої іноземної валюти, є надто суворою і не відповідає нормам міжнародного права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України як незаконну та необґрунтовану, провадження у справі закрити, а за ст.471 МК України накладсти стягнення у виді штрафу без конфіскації валюти.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника митниці, який просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, скаржника ОСОБА_3, який підтримав апеляцію, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст.ст. 471, 472 МК України вказаних вимог закону дотримався.

При цьому встановлено, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, за обставин вказаних у постанові. Даний висновок ґрунтується на досліджених судом доказах та в апеляції не оспорюється.

Згідно з положенням Постанови Правління НБУ від 27.05.2008р. № 148 «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро без письмового декларування митному органу. Готівка в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, ввозиться та вивозиться за умови письмового декларування органу в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 переміщував понад неоподатковувану норму 800 доларів США, декларації про що не подав, тобто вчинив недекларування, відповідальність за що передбачена ст.472 МК України.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, а саме - актом про проведення огляду товарів (а.с.7), контрольним талоном для проходження по «зеленому коридору» (а.с.4).

В силу ст.366 ч.ч. 2, 4, 5, 6 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню; громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою; обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення; громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_3 порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, а також вчинив недекларування товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, тобто вчинив правопорушення, передбачені як ст.471, так і ст.472 МК України.

Посилання апелянта на те, що він своїми діями, а саме невнесенням відповідних відомостей до митної декларації, не міг завдати державі значної шкоди, а причиною вчинення порушення стало фактично незнання правил перетину державного кордону до уваги судом не приймається, оскільки не впливає на кваліфікацію вчиненого правопорушення та не може вплинути на призначене судом безальтернативне стягнення.

Дана судом першої інстанції і належна оцінка іншим доказам.

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, суддя вважає, що суддя першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України та призначив стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, на що вказує останній в своїй апеляції, немає.

У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 28 січня 2016 року щодо нього - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області О.М.Клок