Постанова № 56256207, 03.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Справа № 924/749/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі Першко А.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1;

від позивача: представник не прибув;

від відповідача 1: представник не прибув;

від відповідача 2: ОСОБА_2;

від відповідача 3: представник не прибув;

від відповідача 4: представник не прибув;

від Третьої особи 1: представник не прибув;

від Третьої оособи 2: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський машинобудівний завод" м.Одеса на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.15р. у справі № 924/749/15 (суддя Субботіна Л.О.)

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, Хмельницької обласної ради м. Хмельницький

до Відповідача 1: Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів"

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський машинобудівний завод" Відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Пульсар"

Відповідача 4: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 3: Третя особа 1: Дочірнього підприємства "Шепетівський паливний склад"

Третя особа 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс

"Пульсар"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 18.09.2012р.;

скасування рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації права приватної власності за ТОВ "Виробничий комплекс "Пульсар" на майновий комплекс;

витребування у ТОВ "Виробничий комплекс "Пульсар" майнового комплексу Шепетівського паливного складу

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Хмельницької області (надалі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Хмельницької обласної ради (надалі Позивач) до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою (том 1, а.с. 3-11) до Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів» (надалі Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський машинобудівний завод» (надалі Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комплекс «Пульсар» (надалі Відповідач 3), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (надалі Відповідач 4) про: визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 18 вересня 2012 року; скасування рішення Відповідача 4 щодо реєстрації права приватної власності за Відповідачем 3 на майновий комплекс; витребування у Відповідача 3 майнового комплексу Шепетівського паливного складу.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16 червня 2015 року (том 1, а.с. 94) було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача 3 Дочірнє підприємство «Шепетівський паливний склад» Третьої особи 3.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 5 жовтня 2015 року (том 1, а.с. 173-180) в справі № 924/749/15 з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу, укладений 18 вересня 2012 року між Позивачем від імені якого діяв Відповідач 1 та Відповідачем 2, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі № 3683.

Витребувано у Відповідача 3 та зобовязано повернути Позивачу майновий комплекс Шепетівського паливного складу загальною площею 285,3 кв.м., що складається із будівлі гаражів площею 225 кв.м., будівлі вагової площею 60,3 кв.м., майданчика з твердим покриттям площею 1200 кв.м., щебеневого майданчика площею 2000 кв.м., підїзної залізничної колії довжиною 258 пог.м., естокади довжиною 98,7 м., та розташовані за адресою Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Войкова, 120.

Провадження у справі в частині позовних вимог Позивача до Відповідача 4 про скасування рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації права приватної власності за Відповідачем 3 - припинено.

В решті позову відмовлено.

Також, даним судовим рішенням покладено на Відповідача 1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 609 грн., на Відповідача 2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 609 грн. та на Відповідача 3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 786 грн 90 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою (том 1, а.с. 223-229) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 5 жовтня 2015 року в даній справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог Прокурора.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийняте рішення з порушенням норм процесуального права, висновки, зроблені судом першої інстанції не відповідають обставинам справи. Крім того, Відповідач 2 як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що проведення конкурсу на визначення суб'єкта оціночної діяльності для встановлення вартості майна відноситься до підготовчих дій до приватизації, порушень безпосередньо правил проведення аукціону не було, а отже відсутні підстави, передбачені частиною 2 статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», для визнання судом недійсними оскаржуваного правочину. Також, апелянт зауважує, що відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Однак, за твердженням апелянта, зміст оскаржуваного правочину не містить жодних суперечностей із нормами чинного законодавства, оскільки порушення, про які зазначає Прокурор, стосуються не безпосередньо змісту оскаржуваних правочинів, а підготовчих дій до приватизації, а тому оскаржуваний договір укладений на підставі результатів аукціону, які є діючими і на сьогоднішній день.

Ухвалою суду від 6 листопада 2015 року (том 1, а.с. 215-216) апеляційну скаргу Відповідача 2 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23 грудня 2015 року на 14 годину 50 хвилин.

Відповідач 4 подав до суду заяву (том 1, а.с. 240), в котрій з підстав, висвітлених у даній заяві просив суду розглянути справу за відсутності його представника.

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу (том 1, а.с. 242-248) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2015 року (том 1, а.с. 20), з підстав, висвітлених у даній ухвалі розгляд справи було відкладено на 18 січня 2016 року на 14 годину 10 хвилин.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду своїм розпорядженням від 18 січня 2016 року вніс зміни до складу колегії суддів (окрім заміни головуючого судді) за наслідком котрого у справі № 924/749/15 визначено колегію суддів у складі: суддя Василишина А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексюк Г.Є. (том 2, а.с. 31).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 січня 2016 року (з підстав зазначених в даній ухвалі) було відкладено розгляд справи на 3 березня 2016 року на 11 год. 00 хв. (том 1, а.с. 33).

Прокуратура, на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 18 січня 2016 року, подала письмові пояснення (том 2, а.с. 242-248) в яких, зазначила, що договір купівлі-продажу спірного майна підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню (з огляду на положення статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», однак, враховуючи те, що біржова угода купівлі-продажу майнового комплексу, нотаріально посвідчена не була, то такий правочин, як стверджує Прокурор, є нікчемним в силу приписів статті 220 Цивільного кодексу України, а тому визнання її недійсним судом не потребується.

Представники Позивача, Відповідача 1, Відповідача 3, Відповідача 4, Третьої особи 1 та Третьої особи 2 в судове засідання від 3 березня 2016 року не зявилися. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач, Відповідач 1, Відповідач 3, Відповідач 4, Третя особа 1 та Третя особа 2 належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про врученя поштового відправлення (том 2, а.с. 22-26). Причини неявки своїх повноважних представників суду не повідомили. Жодних клопотань від Позивача, Відповідача 1, Відповідача 3, Відповідача 4, Третьої особи 1 та Третьої особи 2 щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило.

Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 січня 2016 року явка сторін не була визнана обовязковою.

Відповідач 4 подав до суду заяву (том 1, а.с. 240), в котрій з підстав, висвітлених у даній заяві просив суду розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного в правовому полі статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Позивача, Відповідача 1, Відповідача 3, Відповідача 4, Третьої особи 1 та Третьої особи 2 за навними в справі доказами.

В судовому засіданні від 3 березня 2016 року представник Відповідача 2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення місцевого господарського суду і постановити нове, котрим відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні від 3 березня 2016 року Прокурор заперечив проти доводів, висвітлених в апеляційній скарзі Відповідача 2, та вважає, рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити рішення без змін.

Заслухавши пояснення Прокурора, представника Відповідача 2, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача 2 слід задоволити частково, рішення господарського суду першої інстанції скасувати частково (в частині визнання недійсним оспорюваного договору та повернення майна та розподілу судових витрат), в цих частинах прийняти нове рішення, котрим відмовити в задоволенні даних позовних вимог. В решті рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Позивача шостого скликання від 18 травня 2011 року № 22-4/2011 (том 1, а.с. 18) було затверджено Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки, перелік об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають продажу на аукціоні. Також вказаним рішенням делеговано на період дії цієї Програми Відповідачу 1 (за згодою) повноваження обласної ради на здійснення приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області згідно з переліками, відповідно до вимог чинного законодавства України (том 1, а.с. 19-21).

Згідно додатку № 2 до рішення Позивача від 18 травня 2011 року (том 1, а.с. 22) до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають продажу на аукціоні, включено у тому числі майновий комплекс Шепетівського паливного складу КП «Облпаливо», загальною площею 285,3 м.кв., що знаходиться за адресою: Шепетівський район, м.Шепетівка, вул. Войкова, 13.

Відповідно до Програми приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки, органом приватизації є Хмельницька обласна рада.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 червня 2011 року між Позивачем та Відповідачем 1 було укладено договір № 7 про надання послуг по виконанню делегованих повноважень з приватизації об'єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області (надалі Договір від 24 червня 2011 року № 7; том 1, а.с. 32-33).

Згідно пункту 1.1 Договору від 24 червня 2011 року № 7, на виконання рішення сесії Хмельницької обласної ради від 18 травня 2011 року № 22-4/2011 "Про програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки" (надалі Програмою), договору про виконання делегованих повноважень з приватизації об'єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Хмельницької області та Договір від 24 червня 2011 року № 7 Позивач доручає, а Відповідач 1 бере на себе обов'язок надавати послуги по виконанню делегованих повноважень з приватизації об'єкта, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, а саме: майновий комплекс Шепетівського паливного складу КП «Облпаливо» загальною площею 285,3 кв.м., в т.ч. автовагова - 60,3 кв.м., гараж (на 5 місць) - 225,0 кв.м., під'їзна залізнична колія - 359 м.п., естакада - 101 м.п., майданчик з твердим покриттям - 1200 кв.м, розташований за адресою: вул. Войкова, 13, м.Шепетівка, Шепетівський район, Хмельницька область, визначеним Програмою, шляхом продажу на аукціоні на умовах передбачених чинним законодавством України, цим Договором та Програмою.

Пунктом 1.2 Договору від 24 червня 2011 року № 7 передбачено, що: Відповідач 1 зобов'язався надати комплекс послуг по організації приватизації майна на конкурентних засадах згідно з чинним законодавством України, надавати потенційним покупцям за їх рахунок інформаційні послуги, що стосуються купівлі майна, умов участі в аукціонах, порядку розрахунків, інші послуги, пов'язані з приватизацією майна та забезпечити прийом заявок від потенційних покупців.

Відповідно до пункту 2.2 Договору від 24 червня 2011 року № 7, при виконанні цього договору Відповідач 1 зобов'язався, зокрема: провести експертну оцінку майна (пункт 2.2.3); приймати заявки на участь в аукціоні від потенційних покупців (пункт 2.2.5); здійснити організацію продажу майна на аукціоні у відповідності з чинним законодавством України (пункт 2.2.6); укласти з переможцем аукціону нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майна (пункт 2.2.10).

Згідно з пунктами 3.2-3.3 Договору від 24 червня 2011 року № 7: при необхідності уцінка майна проводиться відповідно до вимог чинного законодавства України; якщо майно не продано на перших торгах, початкова ціна на це майно може бути зменшена Позивачем не більше як на 30 відсотків, майно виставляється на повторні торги; якщо майно не продано на повторних торгах, воно знімається з продажу.

Пунктом 7.1 Договору від 24 червня 2011 року № 7 визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

8 серпня 2011 року між Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільська незалежна оцінка» (надалі - Оцінювач) та Відповідачем 1 укладено договір на проведення незалежної оцінки (надалі Договір на проведення оцінки; том 1, а.с. 34).

Згідно пункту 1.1 Договору на проведення оцінки, Позивач доручає, а Оцінювач приймає на себе обов'язки по виконанню незалежної оцінки майна, що знаходиться по вул. Войкова, 13, в м.Шепетівка Хмельницької області, а саме: гаражі, вагові, під'їзна залізнична колія, естакада, майданчик з твердим покриттям, щебеневий майданчик; при цьому Відповідач 1 зобов'язаний, на умовах передбачених Договором на проведення оцінки перерахувати кошти за проведення незалежної оцінки майна на рахунок Оцінювача.

Мета оцінки згідно пункту 1.3 Договору на проведення оцінки - визначити ринкову вартість об'єкта оцінки для реалізації через аукціон.

Відповідно до пункту 4.1 Договору на проведення оцінки, по закінченню робіт Оцінювач передає Відповідачу 1 звіт про оцінку.

Договір на проведення оцінки, відповідно до пункту 7.2 набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором на проведення оцінки.

На виконання умов Договору на проведення оцінки, Оцінювачем - ОСОБА_5 проведено оцінку об'єкта приватизації, за результатами якої складено висновок про вартість об'єкта приватизації.

Відповідно висновку ринкова вартість майнового комплексу Шепетівського паливного складу КП «Облпаливо», що розташований по вул. Войкова, 13, м.Шепетівка, Хмельницької області становить 652 460 грн з ПДВ. Висновок про вартість обєкта приватизації підписаний Оцінювачем - ОСОБА_5, директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська незалежна оцінка» та затверджений головою Позивача ОСОБА_6.

Листом № 4/11 від 27 вересня 2011 року Відповідач 1 повідомив Позивача (том 1, а.с. 36), що у зв'язку з відсутністю заявок на аукціон, призначений на 27 вересня 2011 року, не відбулася реалізація лота № 2, а саме майнового комплексу Шепетівського паливного складу КП «Облпаливо» відповідно до Договору № 7 від 24 червня 2011 року. В зв'язку з чим Відповідач 1 просива визначитись з переоцінкою майна.

У відповідь на вказаний лист Відповідача 1, Позивач своїм листом від 29 вересня 2011 року за № 1815/01-15 (том 1, а.с. 37) повідомив, що остання не погоджує переоцінку майнового комплексу Шепетівського паливного складу КП «Облпаливо» та пропонує провести повторний аукціон.

На повторному аукціоні, що відбувся 8 листопада 2011 року, майновий комплекс Шепетівського паливного складу КП «Облпаливо» також не був реалізований.

Висновком постійної комісії з питань власності, приватизації та інвестицій Хмельницької обласної ради рекомендовано голові обласної ради надати згоду зменшити ринкову вартість оцінки майна на 30% лота № 1 Шепетівського паливного складу, що перебуває на балансі Шепетівського паливного складу КП "Облпаливо" (том 1, а.с. 38).

Листом голови Хмельницької обласної ради від 24 листопада 2011 року № 2262/01-15 було повідомлено Відповідача 1 про те, що Позивач погоджує зменшення ринкової вартості оцінки майнового комплексу на 30 % (том 1, а.с. 39).

10 травня 2012 року відбувся аукціон з продажу майнового комплексу Шепетівського паливного складу КП "Облпаливо", а сааме: автовагової - 60,3 кв.м., гаражів (на 5 місць) - 225,0 кв.м., під'їзної залізничної колії - 258 м.п., естакади - 101 м.п., майданчика з твердим покриттям - 1200 кв.м, щебеневого майданчика - 2000,0 кв.м. Початкова ціна продажу визначена у розмірі 456 722 грн (том 1, а.с. 40).

З Протоколу проведення аукціону з продажу майна № 1 від 10 травня 2012 року вбачається, що учасниками аукціону стали: Відповідач 2 (м. Київ, вул. Тополева, 6); фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (Хмельницька область, м. Шепетівка, пров. Першотравненвий, 12).

Переможцем аукціону (покупцем) визначено Відповідача 1 з ціновою пропозицією 456 722 грн, та зобов'язано останнього сплатити на протязі 20 календарних днів 410 722 грн. вартості товару (без врахування гарантійного внеску).

Протокол проведення аукціону з продажу майна № 1 від 10 травня 2012 року підписано ліцитатором ОСОБА_8), переможцем аукціону Відповідачем 2 та Відповідачем 1.

В подальшому між Відповідачем 1, Позивачем (продавець) та Відповідачем 2 (покупець) було укладено біржову угоду купівлі-продажу (реєстраційний номер 0001) від травня 2012 року (надалі ОСОБА_9 угода; том 1, а.с. 41).

Згідно пункту 1 ОСОБА_9 угоди, Позивач продав, а Відповідач 2 придбав майновий комплекс Шепетівського паливного складу КП "Облпаливо", а саме: гараж на 5 місць загальною площею 225,0 кв.м., автовагова - 60,3 кв.м., під'їзна залізнична колія - 258 м.п., естакада - 101 м.п., майданчик з твердим покриттям - 1200 кв.м, щебеневий майданчик - 2000,0 кв.м., що знаходиться за адресою 30400, вул. Войкова, 13, м. Шепетівка Хмельницької області.

Відповідно до пункту 2 ОСОБА_9 угоди, продаж вчинено за 456 722 грн. з врахуванням ПДВ, відповідно до протоколу біржових торгів № 1 проведених 10 травня 2012 року Відповідачем 1.

18 вересня 2012 року Позивач, від імені якої діяв Відповідач 1 та Відповідач 2 уклали договір купівлі - продажу комплексу (надалі Договір 1; том 1, а.с. 42-43).

Згідно пункту 1.1 Договору 1, представник Позивача передає у власність Відповідача 2 майно, а Відповідач 2 приймає у власність майно і зобов'язується сплатити за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до пункту 1.2 Договору 1, предметом договору є комплекс загальною площею 285,3 кв.м, а саме: гараж на 5 місць 225,0 кв.м., автовагова - 60,3 кв.м. (під'їзна залізнична колія - 258 м.п., естакада - 101 м.п., майданчик з твердим покриттям - 1200 кв.м, щебеневий майданчик - 2000,0 кв.м.), що розташований по вул. Войкова, 13 в м.Шепетівка Хмельницької області.

У відповідності до пункту 1.6 Договору 1, вказаний у цьому договорі комплекс продано за 456 722 грн. з ПДВ; гроші за продаж комплексу Відповідач сплатив Позивачу до підписання цього договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 519 від 4 травня 2012 року та № 530 від 16 травня 2012 року; на час підписання цього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Договір 1 підписаний сторонами та посвідчений Відповідачем 4 і зареєстрований за № 3683 (том 1, а.с. 43).

На підставі акту приймання - передачі від 8 листопада 2012 року Хмельницьке обласне підприємство по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально - побутовим підприємствам та установам "Облпаливо" передало, а Відповідач 2 прийняв комплекс за адресою вул. Войкова, 13 в м.Шепетівка Хмельницької області в складі: гараж на 5 місць загальною площею 225,0 кв.м., автовагова - 60,3 кв.м., під'їзна залізнична колія, естакада - 101 м.п., майданчик з твердим покриттям - 1200 кв.м, щебеневий майданчик - 2000,0 кв.м., огорожа металева на загальну суму 456 722 грн (том 1, а.с. 47).

Рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради № 153 від 25 липня 2013 року, надано майновому комплексу, що належить Відповідачу 2 нову адресу: м.Шепетівка, вул. Войкова, 120 (том 1, а.с. 23).

З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2014 року між Відповідачем 2 та Відповідачем 3 було укладено договір купівлі - продажу комплексу (надалі Договір 2; том 1, а.с. 44-46).

Згідно пункту 1 Договору 2, Відповідач 2 передає, а Відповідач 3 приймає у власність об'єкт нерухомого майна, який визначений в пункті 2 договору, та сплачує за це Відповідачу 2 грошові кошти в сумі та на умовах, які визначені в пункті 7 Договору 2.

Відповідно пункту 2 Договору 2, об'єктом нерухомості, який передається за Договором 2, є комплекс загальною площею 285,3 кв.м, що розташований по вул. Войкова, 120 в м. Шепетівка Хмельницької області; комплекс складається з: будівлі гаражів (літ. "Б") площею 225,0 кв.м., будівлі вагової (літ. "В") площею 60,3 кв.м., а також майданчика з твердим покриттям площею 1200 кв.м, майданчика щебеневого 2000,0 кв.м., під'їзної залізничної колії площею 532,7 м, у тому числі естокада довжиною 98,7 м (п. 2 договору).

У відповідності до пункту 7 Договору 2, продаж комплексу вчинено за 714 272 грн 40 коп..

Договір 2 підписаний та скріплений печатками сторін, а також посвідчений Відповідачем 4.

Згідно протоколу № 12/01 загальних зборів учасників Третьої особи 2 від 12 січня 2015 року, Третьою особою 2 було сформовано статутний капітал Третьої особи 1 у розмірі 100 000 грн за рахунок майна Третьої особи 2, а саме будівлі гаражів (літ.Б) площею 225,0 кв.м. (том 1, а.с. 90).

За актом приймання-передачі від 12 січня 2015 року та наказом Треьої особи 1 № 1-Оп від 12 січня 2015 року вказані будівлі гаражів передані та зараховані на баланс дочірнього підприємства (том 1, а.с. 88-89).

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 статуту Третьої особи 1 Третьої особи 2: майно підприємства становлять основні та оборотні кошти, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; майно підприємства закріплюється за ним власником на праві власності; для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внеску власника створюється статутний капітал у розмірі 100 000 грн.; статутний капітал формується власником протягом одного року з дня державної реєстрації підприємства (том 1, а.с. 145-154).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 45065661, (том 1, а.с. 29-31) від 5 жовтня 2015 року станом на 5 жовтня 2015 року комплекс за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул.Войкова, 120 зареєстрований на праві власності за Третьою особою 2.

На підтвердження порушення порядку визначення початкової ціни спірного майна на аукціоні, Прокурором в матеріали справи подано протокол № 2 щодо визначення переможця на право проведення експертної оцінки майна та послуги зі страхування нерухомого майна об'єктів спільної власності територіальних громад області від 10 лютого 2011 року (том 1, а.с. 113), згідно якого переможцями на право проведення експертної оцінки майна об'єктів спільної власності територіальних громад області визнано: ПП ОСОБА_10, Товариство з обмеженою відповідальністю "Есперт", Хмельницьку обласну товарну біржу.

Зважаючи на усе вищенаведене Прокурор в особі Позивача звернуся до господарського суду Химельницької області з позовом про: визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 19 серпня 2014 року; скасування рішення Відповідача 4 щодо реєстрації права приватної власності за Відповідачем 3 на майновий комплекс; витребування у Відповідача 3 майнового комплексу Шепетівського паливного складу.

Колегія суду дослідивши даний Договір в сукупності з нормами матеріального та процесуального права України зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору; до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" N 02-5/111 від 12 березня 1999 року, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається саме на Позивача.

Відповідно до пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин доповненнями.

При цьому, колегія суддів зважаючи на специфіку даних правовідносин, котрі виникли саме на підставі проведення біржових торгів, вважає за необхідне дослідити норми матеріального права спеціалізованого законодавства України, котрі направлення на врегулювання відносин, котрі виникають з приду проведення та укладення буржових торгів.

Згідно приписів статті 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

Статтею 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу.

Згідно статті 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна обєкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого обєкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу обєкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна обєкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у випадку приватизації майна, що є у комунальній власності, проведення оцінки такого майна є обов'язковим.

Методика оцінки майна (далі - ОСОБА_6), яка застосовується для проведення оцінки майна у разі приватизації, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10 грудня 2003 року.

Згідно частини 1 стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Пунктами 17, 20 ОСОБА_6 передбачено, що прийняття, погодження та затвердження оцінки майна державними органами приватизації, органами, уповноваженими управляти державним майном чи виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування здійснюється на підставі результатів рецензування звіту про оцінку майна згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та національними стандартами; акти оцінки майна та висновки про вартість майна, складені під час приватизації комунального майна, затверджуються виконавчими органами органів місцевого самоврядування.

Колегія суду дослідивши докази, наявні у матеріалах справи в контексті умов ОСОБА_9 угоди та оспорюваного Договору 1 в площинні положень спеціальних норм Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Закону України «Про товарну біржу», Цивільного кодексу України, направлених на врегулювання відносин, котрі виникають саме під час реалізації майна шляхом проведення біржових торгів, зазначає таке.

Рішенням Позивача шостого скликання від 18 травня 2011 року № 22-4/2011 (том 1, а.с. 18) було затверджено Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки та перелік об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають продажу на аукціоні, до якого включено у тому числі майновий комплекс Шепетівського паливного складу КП «Облпаливо», загальною площею 285,3 м.кв., що знаходиться за адресою: Шепетівський район, м.Шепетівка, вул. Войкова, 13 (том 1, а.с. 19-22).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Договору на проведення оцінки (том 1, а.с. 34), укладеного між Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільська незалежна оцінка» та Відповідачем 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільська незалежна оцінка» взяло на себе обов'язки по виконанню незалежної оцінки майна, що знаходиться по вул. Войкова, 13, в м. Шепетівка Хмельницької області, а саме: гаражі, вагові, під'їзна залізнична колія, естакада, майданчик з твердим покриттям, щебеневий майданчик. Мета оцінки згідно пункту 1.3 договору - визначити ринкову вартість об'єкта оцінки для реалізації через аукціон.

На виконання умов вищевказаного Договору про проведення оцінки, оцінювачем ОСОБА_5 проведено оцінку об'єкта приватизації, за результатами якої складено висновок про вартість об'єкта приватизації. Відповідно до висновку ринкова вартість майнового комплексу Шепетівського паливного складу КП "Облпаливо", що розташований по вул. Войкова, 13, м.Шепетівка, Хмельницької області становить 652 460 грн з ПДВ. Звіт підписаний оцінювачем ОСОБА_5, директором ТОВ «Подільська незалежна оцінка» та затверджений головою Позивача ОСОБА_6 (том 1, а.с. 35).

При цьому, Прокурором було долучено до матеріалів справи протокол № 2 щодо визначення переможця на право проведення експертної оцінки майна та послуги зі страхування нерухомого майна об'єктів спільної власності територіальних громад області від 10 лютого 2011 року, з котрого вбачається, що суб'єктами оціночної діяльності, які мають право проводити експертну оцінку майна об'єктів спільної власності територіальних громад області, було визначено: ПП ОСОБА_10; ТзОВ "Есперт"; Хмельницьку обласну товарну біржу (том 2, а.с. 113).

Пунктом 8 ОСОБА_6 передбачено, що з метою визначення вартості окремого індивідуально визначеного майна, об'єктів незавершеного будівництва та цілісних майнових комплексів, що підлягають приватизації, на підготовчому етапі здійснюється відбір державним органом приватизації на конкурсних засадах суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який буде проводити незалежну оцінку в разі прийняття рішення про її проведення, та укладення з ним договору на проведення оцінки майна у строк, що не перевищує 20 календарних днів від дати інвентаризації.

Відповідно до пункту 15 ОСОБА_6 для проведення незалежної оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкти господарювання визначаються державними органами приватизації, зокрема, у випадку приватизації. Відбір суб'єктів оціночної діяльності - суб'єкта господарювання здійснюється на конкурсних засадах у порядку, що встановлюється Фондом державного майна.

Зважаючи на даний протокол № 2 від 10 лютого 2011 року та пункт 15 ОСОБА_6 для проведення незалежної оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності, Прокурор вважає, що Договір на проведення незалежної оцінки від 8 серпня 2011 року був укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільська незалежна оцінка», яке, як зауважує Прокурор, не наділено правом проведення експертних оцінок майна спільної власності територіальних громад області, що суперечить положенням Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ОСОБА_6 оцінки майна.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації; підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які, зокрема, встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що початком торгів вважається момент оголошення початкової ціни об'єкта.

Прокурор посилаючись саме на ці порушення (проведення оцінки вартості обєкту продажу неналежним оцінювачем) вважає, що як наслідок, такі неправомірні дії Відповідача 1, призвели до визнання недійсним Договору 1.

При цьому, із системного дослідження матеріалів справи, вбачається, що укладенню оспорюваного Договору 1 передувало організація та проведення аукціону, укладення біржової угоди та уже як наслідок укладення оспорюваного Договору 1.

З врахуванням чого колегія суддів досліджуючи позовну вимогу Прокурора про визнання недійсним Договору 1 в площинні обґрунтування Прокурором підстав недійсності, доходить висновку, що зазначені Прокурор порушення (визначення вартості обєкта приватизації не уповноваженим субєктом оцінювання) свідчить про порушення саме на стадії підготовки спірного об'єкта до аукціону при визначенні порядку початкової ціни цього об'єкта на аукціоні, що свідчить про відсутність на стадії початку торгів легітимного висновку про вартість майна, і, відповідно, може бути підставою для визнання недійсним саме ОСОБА_9 угоди, котра й була укладена за результатими проведення біржових торгів, а не оспорюваного Договору 1, котрий, не зважаючи уже на більш пізніший строк його укладення від моменту проведення самого аукціону та укладення ОСОБА_9 угоди (10 травня 2012 року), був укладений саме для передачі майна у власність Відповідача 2, продаж котрого був оформлений ОСОБА_9 угодою.

Як уже було встановлено вище в даній судовій постанові, майновий комплекс Шепетівського паливного складу КП «Облпаливо», який знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Войкова, 13, двічі виставлявся на аукціон (27 вересня 2011 року та 8 листопада 2011 року).

Листом голови обласної ради від 24 листопада 2011 року № 2262/01-15 було повідомлено Відповідача 1 про те, що Позивач погоджує зменшення ринкової вартості оцінки майнового комплексу на 30 % (том 1, а.с. 39).

10 травня 2012 року відбувся аукціон з продажу майнового комплексу Шепетівського паливного складу КП "Облпаливо", а саме автовагової - 60,3 кв.м., гаражів (на 5 місць) - 225,0 кв.м., під'їзної залізничної колії - 258 м.п., естакади - 101 м.п., майданчика з твердим покриттям - 1200 кв.м, щебеневого майданчика - 2000,0 кв.м. Початкова ціна продажу визначена у розмірі 456 722 грн (том 1, а.с. 40).

Між тим, саме 10 травня 2012 року між Відповідачем 1, Позивачем (продавець) та Відповідачем 2 (покупець) було укладено ОСОБА_9 угоду (том 1, а.с. 41). ОСОБА_9 угода була зареєстрована Відповідачем 1 за № 0001.

При цьому, колегія суддів констатує, що саме на підставі ОСОБА_9 угоди Позивач продав, а Відповідач 2 придбав: майновий комплекс Шепетівського паливного складу КП "Облпаливо" (пункт 1 ОСОБА_9 угоди).

Колегія суддів звертає увагу, що частино 1 статтею 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначено, що право володіння, користування і розпорядження обєктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

У відповідності до статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноважним представником відповідного органу приватизації; договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто, ОСОБА_9 угода й була тим офіційним документам з укладенням котрої у сторін виникли певні права та обовязки щодо майнового комплексу. Дане також опосередковано підтверджується й тим, що кошти за продане майно були перераховані Відповідачем 2 на рахунок Позивача після укладення ОСОБА_9 угоди (16 травня 2012 року; при цьому, Прокурор у своїй позовній заяві ставить вимогу про повернення майна, залишаючи поза увагою питання повернення коштів, отриманих Позивачем, за проданий на акціоні майновий комплекс).

Відповідно, оспорюваний Договір 1 був укладений уже на підтвердження проведеної біржою операції для підтвердження купівлі-продажу майна, дія по укладенню котрого була послідовною, після укладення ОСОБА_9 угоди.

Як вказано вищу в даній судовій постанові, 18 вересня 2012 року Позивач, Відповідач 1 та Відповідач 2 уклали Договір 1 (том 1, а.с. 42-43).

Колегія суддів звертає увагу, що згідно пункту 1.1 Договору 1, представник Позивача передав у власність Відповідача 2 майно, а Відповідач 2 прийняв у власність майно і зобов'язався сплатити за нього обговорену грошову суму.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у відповідності до пункту 1.6 Договору пункту 2 «Ціна договору", гроші за продаж комплексу Відповідач сплатив Позивачу до підписання цього договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 519 від 4 травня 2012 року та № 530 від 16 травня 2012 року; на час підписання цього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Підсумовуючи усе вищевказане у даній судовій постанові судова колегія зауважує, що усі доводи та заперечення, на котрі посилається Прокурор у своїй позовній заяві, як на підставу недійсності Договору 1, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі підстави, котрими Прокурор обґрунтовує недійсність Договору 1 можуть слугувати лише для вирішення питання щодо наявності (чи відсутності) порушень, вчинених Відповідачем 1 саме на стадії підготовки обєкта до продажу на аукціоні, в проведення якого й було укладено ОСОБА_9 угоду. Тобто, усі доводи Прокурора стосуються процедури щодо укладенння ОСОБА_9 угоди, яка була укладена в результаті проведеного аукціону (дійсність котрої ніким із стрін не ставиться під сумнів). Відтак, в колегії суддів відсутні процесуальні можливості (враховуючи матеріальне право) визнати недійсним Договір 1, залишаючи при цьому дійсною ОСОБА_9 угоду, котра й передувала набуттю права власності на майновий комплекс Відповідачем 2.

При цьому, суд констатує, що Прокурор (після витребування відповідних письмових пояснення ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 січня 2016 року) посилається лише на нікчемність даної ОСОБА_9 угоди з огляду на відсутність її нотаріального посвідчення.

В свою чергу, колегія суддів критично відносить до тверджень Прокурора з приводу не оскарження ОСОБА_9 угоди, зважаючи на те, що біржова угода купівлі-продажу майнового комплексу, нотаріально посвідчена не була (а тому такий правочин, як стверджує Прокурор, є нікчемним в силу приписів статті 220 Цивільного кодексу України, і визнання його недійсним не потребується).

Суд констатує, що у відповідності до статті 15 «Про товару біржу»: угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню; угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі; ОСОБА_9 операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Як вбачається з ОСОБА_9 угоди, вона була зареєстрована Відповідачем 1 за № 0001 та укладена за участю Відповідача (спеціально уповноваженого субєкта для укладення біржових угод). При цьому, як вбачається з вищевказаного Закону України "Про товарну біржу", сама біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню в силу чинного законодавства України і не може вважатися нікчемною із-за відсутності нотаріального посвідчення не передбаченого законодавством для даного виду правочинів.

А відтак, зважаючи на усе вищеописане, у колегія суддів відсутні правові підстави, котрі б базувалися на належних та допустимих доказів для наявності сумнівів у достовірності даної ОСОБА_9 угоди.

Проаналізувавши умови Договору 1 та ОСОБА_9 угоди в площинні усього вище встановленого в даній судовій постанові в контексті вимог та заперечень Прокурора наведених в позовній заяві та письмових поясненнях (з приводу визнання Договору недійсним) в правовому полі спеціальних норм діючого законодавства України, колегія суду дійшла висновку, що Договір 1 укладено з дотриманням вимог законодавства, які ставляться до договорів купвлі-продажу обєкта приватизації на аукціоні, з огляду на дійсність ОСОБА_9 угоди - підстави для визнання його недійсним відсутні (підстава для визнання Договору 1 недійсним може слугувати лише підставою визнання недійсною ОСОБА_9 угоди).

Що ж до вимоги про повернення Позивачу від Відповідача 3 комплексу (як похідної вимоги від вимоги про визнання Договору 1 недійсним), то суд констатує, що і ця вимога не підлягає до задоволення, адже Відповідач 3 отримав дане майно по Договору 2. З огляду ж на те, що Прокурор не оспорив ОСОБА_9 угоду (яка є дійсною) і як наслідок суд вище констатував відсутність підстав для визнання недійсним Договору 1 з огляду на дійсність ОСОБА_9 угоди (в той час як усі доводи щодо позову стосувалися саме процедури, що передувала проведенню торгів, і як наслідок - укладенню саме ОСОБА_9 угоди), а також і те, що Прокурор не оспорював і Договір 2, за яким саме Відповідач 3 отримав спірне майно - суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення і цієї вимоги Прокурора.

Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Прокурора в особі Позивача щодо визнання Договору недійсним і повернення майна.

Відповідно, приймаючи таке рішення, Рівненський апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частинах, що задоволені місцевим гоподарським судом.

Що ж стосується позовних вимог Прокурора про скасування рішення Відповідача 4 щодо реєстрації права приватної власності за Відповідачем 3 на майновий комплекс, то колегія суддів зазначає таке.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, повязаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України: сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу; позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтерес; відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, з аналізу положень статтей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що за загальним правилом сторонами у справі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи та в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

У статті 3 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.

Положенням пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, виходячи із змісту статей 1, 2, 18, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, статей 1 і 3 Закону «Про нотаріат», а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Колегією суддів враховується, що позовну вимогу про скасування рішення Відповідача 4 щодо реєстрації права приватної власності за Третьою особою 2 на майновий комплекс пред'явлено до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Отже, враховуючи вищезазначені норми законодавства, Відповідач 4 (приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3) не може бути стороною в господарському процесі у розумінні статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Тому, колегія суддів приходить висновку, що зазначена позовна вимога не підлягає розгляду в господарських судах України.

Доводи Позивача щодо необхідності розгляду даної справи в порядку господарського судочинства є безпідставними та не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу, України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно до пункту 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд припиняє провадження по справі в частині позовних вимоги щодо скасування рішення Відповідача 4 щодо реєстрації права приватної власності за Відповідачем 3 на майновий комплекс (на підставі пункту 1 частину 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України)

Дане вчинено і місцевим господарським судом.

Відповідно, приймаючи таке рішення, Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне зясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Хмельницької області.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині, що задоволено місцевим господарським судом, а саме: визнання недійсним Договору, повернення майна та розподілу судових витрат. В цих частинах апеляційний господарський суд приймає нове рішення, яким відмовляє в задоволенні позовних вимог. В решті ж суд залишає без змін оспорюване судове рішення.

Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Позивача.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський машинобудівний завод" - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 05 жовтня 2015 року в справі № 924/749/15 скасувати частково, а саме в частині:

визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу, укладеного 18 вересня 2012 року між Хмельницькою обласною радою, від імені якої діяла філія "Хмельницький аукціонний центр" ПАТ ДАК "Національна мережа аукціонних центрів", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський машинобудівний завод", який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 3683 та

витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Пульсар" (м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17Ж, код 39193623) та повернення Хмельницькій обласній раді (м.Хмельницький, майдан Незалежності, 2, код 00022651) - майнового комплексу Шепетівського паливного складу загальною площею 285,3 кв.м., що складається із будівлі гаражів площею 225 кв.м., будівлі вагової площею 60,3 кв.м., майданчика з твердим покриттям площею 1200 кв.м., щебеневого майданчика площею 2000 кв.м., під'їзної залізничної колії довжиною 258 пог.м., естокади довжиною 98,7 м. (розташований за адресою: Хмельницька обл., м.Шепетівка, вул.Войкова, 120); розподілу судових витрат.

3. В цих частинах прийняти нове рішення, яким в задоволенні даних позовних вимог відмовити.

4. В решті рішення господарського суду Хмельницької області від 5 жовтня 2015 року в справі № 924/749/15 - залишити без змін.

5. Стягнути з Хмельницької обласної ради (м.Хмельницький, майдан Незалежності, 2, код 00022651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський машинобудівний завод" (м. Одеса, вул.Л.Толстого, 12, офіс 504, код 37107129) 12 105 грн 39 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

9. Справу № 924/749/15 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.