Постанова № 56256205, 01.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2016 р. Справа № 924/1620/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гулова А.Г.

судді Грязнов В.В. ,

судді Петухов М.Г.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1І - представника за довіреністю №13 від 01.02.16р.

відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю №1 від 01.02.16р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Назар"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.12.15 р.

у справі № 924/1620/15 (суддя Музика М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс", м.Київ

до Приватного підприємства "Назар", м. Хмельницький

про стягнення 21565865,00 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року у справі №924/1620/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" до приватного підприємства "Назар" про стягнення штрафу в розмірі 21 565 865,00 грн. задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "Назар" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" 21 565 865,00 грн. штрафу, 182 700,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ПП "Назар" звернулося із апеляційною скаргою, вважає його винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, при прийнятті рішення суд неповно з'ясував всі обставини справи, які мають значення для справи, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, а тому воно підлягає скасуванню з наступних підстав.

З посиланням на норми ст.ст. 6, 546, 598, 627, 635 ЦК України, ст.182 ГК України вказує, що зобов'язання, встановлені попереднім договором, зокрема, і зобов'язання за попереднім договором від 25.10.2013р., припиняються або у випадку, коли основний договір не було укладено протягом строку, встановленого попереднім договором, тобто до 01 грудня 2014р. року (а як зазначалося вище, згідно вимог ч.1 ст. 182 ГК України строк укладення основного договору не може перевищувати одного року з дати укладення попереднього договору, тобто міг бути укладений не пізніше 25 жовтня 2014 року), або у випадку ненаправлення другій стороні пропозиції про його укладення. Таким чином, обов'язковість положень цивільного кодексу України та господарського кодексу України для сторін за попереднім договором випливає з їх змісту, суті правовідносин.

В строк, визначений попереднім договором, сторони не уклали основний договір, жодна із сторін не надсилала іншій стороні проект такого договору чи пропозицію про його укладення. При цьому, в п. 6.3. попереднього договору було передбачено, що у разі неотримання від потенційного орендодавця повідомлення, передбаченого п.6.2. цього договору, потенційний орендар на свій власний розсуд має право надіслати або передати потенційному орендодавцю повідомлення про точну дату, місце і час нотаріального посвідчення.

Зауважує, що представник ТОВ «Спорт-Делюкс» в судовому засіданні визнав ту обставину, що ТОВ «Спорт-Делюкс» після укладення попереднього договору не направляв ПП «Назар» пропозицію щодо укладення основного договору.

Отже, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припинилося в силу імперативних норм закону (ч.3 ст.635 ЦК України та ч.4 ст. 182 ГК України), в тому числі, припинилося встановлене попереднім договором зобов'язання щодо сплати штрафу.

Як стверджується позивачем, ним було надіслано відповідачу вимогу за вих. №8 від 06 серпня 2015 року щодо виплати штрафних санкцій в сумі 21 565 865,00 грн. протягом 7 днів з дати її отримання, а позовну заяву було подано в господарський суд Хмельницької області 29 вересня 2015 року, тобто зазначені дії було вчинено позивачем вже після того, коли основне зобов'язання за попереднім договором припинилося.

Частиною 1 статті 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Докази про те, що позивач звертався з такою пропозицією (офертою) до відповідача в матеріалах справи відсутні.

Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки, передбаченої попереднім договором, який як на дату пред'явлення претензії про сплату штрафу, так і на дату пред'явлення позову припинився.

Саме таких висновків дійшов Вищий господарський суд України при розгляді аналогічної справи про стягнення неустойки згідно попереднього договору за відмову від укладення основного договору в постанові від 30 червня 2015 року по справі № 904/3303/14, а також в постанові від 13 листопада 2013 року по справі № 5010/1119/2012-13/71.

Однак, при винесенні рішення від 14.12.2015 року господарський суд Хмельницької області неправильно застосував вищевказані норми матеріального права, в зв'язку з чим прийшов до безпідставного висновку про можливість задоволення позовної вимоги про стягнення неустойки у вигляді штрафу, яка пред'явлена позивачем після припинення зобов'язання згідно попереднього договору.

При винесенні рішення від 14.12.2015 року господарський суд Хмельницької області не дослідив всі обставини справи, зокрема, не дослідив, чи були вчинені відповідачем будь-які дії, спрямовані на відмову від укладення основного договору, а відтак, прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення штрафу за невиконання відповідачем обов'язків, передбачених п.п.1.3. та /або 2.1. попереднього договору.

Звертає увагу на те, що за умовами п.5.1. попереднього договору передбачено сплату штрафу відповідачем саме у випадку відмови від укладення основного договору оренди. Тобто відповідачем слід було вчинити певні дії, які мають свідчити про його відмову від укладення основного договору оренди, що не можна ототожнювати з його бездіяльністю або невиконанням умов попереднього договору з певних причин.

Саме таких висновків дійшов Вищий господарський суд України при розгляді аналогічної справи про стягнення неустойки згідно попереднього договору за відмову від укладення основного договору в постанові від 24 листопада 2015 року по справі № 904/3303/14.

Тобто, при розгляді справи судом першої інстанції слід було дослідити, які ж саме дії відповідача свідчать про відмову від укладення основного договору оренди, а позивачу слід було надати відповідні докази на підтвердження таких обставин. Наголошує, що в матеріалах справи такі докази відсутні, оскільки відповідач жодних дій, спрямованих на відмову від укладення основного договору оренди, не вчиняв. Наведене є підставою для відмови у позові. Однак, таких обставин господарський суд Хмельницької області не дослідив, що призвело до ненеправильного вирішення спору та безпідставного стягнення штрафу за відмову від укладення основного договору.

З посиланням на норми ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України зазначає, що попередній договір не створює для сторін будь-яких матеріальних прав та обов'язків, крім одного зобов'язання: укласти протягом узгодженого строку основний договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Відповідно, попередній договір не може створювати для його сторони, зокрема для ПП «Назар», зобов'язання у визначений строк закінчити будівельні та монтажні роботи, а також, зобов'язання привести приміщення до стану, передбаченого технічними вимогами до приміщення та ввести його в експлуатацію, зобов'язань розробити проектну документацію, як про це вказано в пунктах 1.3.2 та 2.1. попереднього договору.

Висновки суду про відмову від укладення основного договору не можуть обґрунтовуватись невиконанням ПП «Назар» зобов'язань щодо розробки проектної документації, здійснення будівництва та введення в експлуатацію майбутнього Об'єкту оренди тощо, оскільки вказані зобов'язання носять чітко визначений майнових зміст та виходять за межі предмету попереднього договору, який не створює будь-якого основного зобов'язання (договору).

Зобов'язання щодо будівництва (виконання робіт), зобов'язання щодо замовлення та розроблення проектної документації не відносяться до предмету попереднього договору, а, відповідно, їх невиконання не може тлумачитись як ухилення від укладення основного договору.

Крім того, додатково звертає увагу апеляційного суду на те, що п.5.1. попереднього договору передбачено відповідальність у вигляді штрафу за відмову потенційного орендодавця від укладення основного договору з потенційним орендарем після спливу дати, зазначеної у п.1.3. ст.1 цього договору. Умовами п.1.3. попереднього договору передбачено обов'язок сторін укласти основний договір оренди у строк не пізніше 01 грудня 2014 року.

Якщо основний договір не буде укладений до 01 грудня 2014 року, то в силу приписів ч.3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється.

Пропозицій (оферт) про укладення нового попереднього договору жодна із сторін одна одній не направляла.

Тобто, згідно умов попереднього договору, так і в силу закону, у відповідача був відсутній обов'язок укласти основний договір після спливу дати, зазначеної у п.1.3. ст.1 цього Договору, тобто після 01 грудня 2014 року, а відтак, безпідставним та необгрунтованим є притягнення його до відповідальності за відмову від укладення основного договору з потенційним орендарем після спливу зазначеної дати, тобто фактично після припинення дії попереднього договору.

Звертає увагу, що положення статті 635 ЦК України не передбачає такого правового наслідку порушення взятого на себе в попередньому договорі зобов'язання щодо укладення основного договору, як стягнення неустойки за ухилення чи відмову від укладення основного договору.

Відтак, інша сторона попереднього договору може претендувати на відшкодування збитків відповідно до частини 2 ст. 635 ЦК України, якщо такі збитки будуть доведені в судовому порядку із наданням відповідних підтверджуючих доказів, і якщо умовами попереднього договору сторона не буде звільнена від відшкодування таких збитків.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі №6-226цс14.

Як вбачається з позовної заяви, позивач обґрунтовує підставність заявлених позовних вимог про стягнення штрафу саме ч.2 ст. 635 ЦК України, однак, таке посилання є безпідставним, оскільки ця норма передбачає наслідок ухилення від укладення основного договору саме відшкодування збитків, а не стягнення неустойки (штрафу).

Відповідно, встановлення в попередньому договорі (п.5.1, 5.2.) відповідальності за відмову від укладення основного договору у вигляді штрафу в розмірі суми гривень, що еквівалентна 1000000 доларів США, - суперечить вищевказаним вимогам чинного законодавства.

Однак, господарський суд при винесенні рішення неправильно застосував ч.2 ст. 635 ЦК України, в зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу за відмову від укладення основного договору на підставі цієї норми.

Посилаючись на норми ст. ст. 182, 284 ГК України зазначає, що судом не було враховано, попередній договір не містить істотних умов про об'єкт оренди, зокрема, його склад, площу, вартість з урахуванням її індексації, орендну плату з урахуванням її індексації (оскільки орендна плата визначається за все майно, а не за його частину - зокрема за 1 м.кв., відповідно, без площі приміщення неможливо визначити загальний розмір орендної плати); порядок використання амортизаційних відрахувань.

Зазначає, з посиланням на норми ст. 551 ЦК України, 233 ГК України, що судом не було враховано, будь-яких збитків позивачу заподіяно не було. В 2013 році ПП «Назар» було збитковим, збиток складав - 245600грн., прибуток ПП «Назар» за 2014 рік склав 235200грн., що підтверджується фінансовими звітами суб'єкта малого підприємництва (фінансова звітність за 2015 рік ще не складалась), вимога позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 21565865грн. фактично в 92 рази перевищує прибуток відповідача, отриманий протягом всього 2014 року (для його сплати необхідно працювати 92 роки). Вимога позивача про сплату 21565865грн. суперечить загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності. Така вимога позивача є зловживанням та маніпуляцією позивача для безпідставного збагачення.

Крім того, вказує, що господарський суд Хмельницької області порушив норми процесуального права, зокрема, ст. 79 ГПК України, оскільки було безпідставно відмовлено в зупиненні розгляду даної справи до вирішення господарським судом Хмельницької області справи №924/1809/15 за позовом ПП «Назар» до ТОВ «Спорт-Делюкс» про визнання недійсним попереднього договору щодо укладення договору оренди нерухомого майна від 25 жовтня 2013 року, який і являється єдиною підставою заявленого позову по даній справі.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 14.12.15р. у справі № 924/1620/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Спорт- Делюкс" вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим.

Вказує, що не погоджується із твердженням відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції норм ч. 1 ст. 635 ЦКУ та ч. 1 ст. 182 ГКУ, якими встановлено необхідність укладення договору не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору з огляду на таке.

Згідно зі ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, в тому числі, але не виключно, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У зв'язку з тим, що позовними вимогами було лише стягнення штрафних санкцій за попереднім договором та жодна із сторін не заявляла клопотання про необхідність виходу за межі позовних вимог, суд першої інстанції не мав права здійснювати розгляд зазначеного вище питання, а тому й не застосовував норми ч. 1 ст. 635 ЦКУ та ч. 1 ст. 182 ГКУ при винесенні рішення по суті справи.

Щодо закінчення дії попереднього договору, з посиланням на ст. ст. 251, 258, 261 ЦК України, вказує, що у відповідності до п. 1.1. попереднього договору, предметом попереднього договору є зобов'язання сторін укласти і належним чином оформити у майбутньому, в обумовлений п. 1.3. попереднього договору строк, основний договір, а саме: договір оренди нерухомого майна, об'єктом якого мали бути приміщення, розташовані у будівлі за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, буд. 2/1Б.

У п. 1.3. попереднього договору встановлено, що основний договір сторони зобов'язувалися укласти у строк не пізніше 01 грудня 2014 року.

Окрім цього, предметом позову являється стягнення штрафу саме за невиконання відповідачем п. 1.3. попереднього договору, а саме: непідписання основного договору.

Отже, строк позовної давності розпочинає свій перебіг не раніше 01 грудня 2014 та закінчується не раніше 01 грудня 2015 року.

Позовна заява була подана позивачем до господарського суду Хмельницької області 29 вересня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Разом з тим, щодо неправильного способу захисту свого права зазначає, що ч. 6 ЦКУ передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ч. 2 ст. 635 ЦКУ закріплено, що сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Уклавши попередній договір на умовах, визначених у ньому, сторони саме в такій редакції досягли згоди відносно усіх його істотних умов, в тому числі, але не виключно, й щодо розміру та порядку стягнення штрафних санкцій за невиконання умов укладеного попереднього договору.

Також, вказує, що умовами попереднього договору та додатків до нього закріплені усі необхідні істотні умови в рамках чинного законодавства України. Попередній договір укладений належним чином. Відсутність будь-якої з істотних умов не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за його порушення.

Щодо незастосування судом ст. 551 ЦКУ та 233 ГКУ звертає увагу суду на неоднозначність позиції відповідача, що полягає у наступному: в одній частині апеляційної скарги відповідач говорить взагалі про безпідставність притягнення його до відповідальності, а в другій - просить суд зменшити розмір такої відповідальності.

Вказує, що судом першої інстанції приймаючи до уваги винятковість зменшення розміру штрафних санкцій, ступінь виконання зобов'язань (відповідач взагалі не приступив до виконання зобов'язань), відсутність поважних причин невиконання зобов'язань відповідачем, значного прострочення у виконанні зобов'язань, відсутності у відповідача наміру негайного добровільного усунення порушення умов попереднього договору, усвідомленість відповідача щодо можливості настання саме таких наслідків невиконання умов попереднього договору, про що свідчить його підпис під текстом попереднього договору було правомірно відмовлено в клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій.

Зауважує, що відповідачем були вчинені дії, спрямовані на відмову від укладення основного договору.

Згідно із п. 1.3. попереднього договору сторони домовилися, що основний договір має бути укладений не пізніше 01 грудня 2014 року. При цьому, відповідач був зобов'язаний повідомити позивача про точну дату укладення Основного договору за 6 (шість) календарних місяців до її настання, тобто до 31 травня 2015 року включно.

В порушення п.п.1.3.2, 2.1., 8.2. попереднього договору відповідачем не були завершені ремонтні роботи. Приміщення, яке мало бути об'єктом оренди, не було приведене в обумовлений сторонами стан, проектна документація не була розроблена та затверджена, а сам основний договір не підписаний у визначений строк до 01 грудня 2014 року.

З огляду на це, керуючись п. 5.3. попереднього договору, вважається, що відповідач відмовився від укладення основного договору з причини своєї бездіяльності, що призвела до правопорушення.

Окрім цього, обов'язок направлення пропозиції про укладення основного договору був покладений саме на відповідача (п. 6.1., 6.2. попереднього договору), у позивача ж було лише таке право (п. 6.3. попереднього договору), яким він не зобов'язувався скористатися. Дане говорить про те, що твердження відповідача щодо припинення попереднього договору у зв'язку з ненадсиланням сторонами одна одній пропозицій про укладення основного договору не відповідає дійсності, та вкотре підтверджує порушення умов попереднього договору саме відповідачем.

Ч. 1, ч. 2 ст. 614 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Ч. 1 ст. 33 ГПКУ встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції у своєму рішенні чітко зазначив, що в матеріалах справи не містяться жодні докази виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо укладення основного договору на умовах попереднього договору. Також суд першої інстанції зауважив, що, установлюючи презумпцію вини особи, що порушила зобов'язання, ЦКУ покладає саме на неї обов'язок довести відсутність своєї вини (ст. 614 ЦКУ). Тобто, саме відповідач мав надати належні та допустимі докази відсутності своєї вини у здійсненому правопорушенні шляхом бездіяльності.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Дана відмова не являється порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з чим не може слугувати підставою для скасування винесеного рішення.

Керуючись ч. 1, ч.4 ст. 182, ст. 218, ст. 233, ч. 1 ст. 256, ст. 284 ГКУ; ст. 3, ст. 6, ч. 1 ст. 251, п.1 ч. 2 ст. 258 , ч. 5 ст. 261, ч. 3 ст. 509, ст. 546, ст. 549, ч. З ст. 551, ст. 598, ст. 551, ст. 610, ст. 614, ст. 627, ст. 629, ст. 635, ст. 641, ЦКУ; ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 33, ст. 38, ст. 83, абз. 1 ст. 96, ст. 104, ч. 1 ст. 223 ГПКУ; п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 року; ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»; Інформаційним листом ВГСУ «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» № 01-06/249 від 15 березня 2011р.; листом ВСУ від 01 березня 2013 року, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року у справі № 924/1620/15, рішення господарського суду залишити без змін.

02.02.2016р. від ПП "Назар" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №924/1620/15 за позовом ТОВ "Спорт-Делюкс" до ПП "Назар" про стягнення 21 565 865,00 гривень до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №924/1809/15, по якій господарський суд Хмельницької області прийняв 21 січня 2016 року рішення та визнав недійсним попередній договір щодо укладення договору оренди нерухомого майна від 25.10.2013 року (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 3837) та набранням ним чинності.

У судовому засіданні 02.02.16р. відкладено вирішення питання щодо зупинення провадження у справі до 01.03.16р.

01.03.16р. від ПП "Назар" надійшла заява, в якій останній просить не зупиняти провадження у справі та продовжувати її розгляд.

У судовому засіданні представник відповідача просив не розглядати раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі.

З огляду на наведене, колегія суддів не розглядає заявлене відповідачем 02.02.2016р. клопотання про зупинення провадження у справі №924/1620/15.

23.02.2016 року на адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ "Глобалбуд Інк" надійшла заява про заміну сторони (позивача) у справі №924/1620/15.

29 лютого 2016 року та 01 березня 2016 року від ТОВ "Спорт - Делюкс" надійшло клопотання про заміну сторони позивача правонаступником.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлене клопотання.

Представник відповідача не заперечив проти заміни позивача правонаступником.

Ухвалою суду від 01.03.16р. у задоволенні заяв ТОВ "Спорт - Делюкс" та ТОВ "Глобалбуд Інк" про заміну позивача правонаступником відмовлено.

Крім того, 01.03.16р. від ТОВ "Спорт - Делюкс" надійшли доповнення до відзиву, в якому позивач вказує, що залишає вирішення спору на розсуд суду.

Разом з тим, від ПП "Назар" надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії угоди від 21.01.2016р., укладеної ТОВ "Спорт-Делюкс" та ПП "Назар", якою підтверджені ті фактичні обставини, що ПП «НАЗАР» не ухилялось від виконання умов попереднього договору щодо укладення договору оренди нерухомого майна від «25» жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого за №3837 та не допускало необгрунтованого ухилення (відмови) від укладення основного договору оренди, а вищевказаний основний договір не був укладений з об'єктивних причин, які не залежали від волі сторін, та внаслідок узгоджених спільних дій ПП «НАЗАР» та ТОВ «Спорт-Делюкс», тому відсутні підстави для притягнення ПП «НАЗАР» до відповідальності та стягнення штрафу, передбаченого п.5.1. попереднього договору, внаслідок неукладення основного договору оренди згідно попереднього договору.

Вказана угода не могла бути подана ПП «НАЗАР» до суду першої інстанції з поважних причин, оскільки на той час вона була відсутня, але вона підтверджує фактичні обставини справи та врегульовує ті правовідносини, які існували між сторонами, починаючи з 01 грудня 2013 року (що прямо передбачено угодою від 21 січня 2016р.).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Крім того, відповідно до ст.101 ГПК України просив долучити до матеріалів справи раніше подану угоду, укладену ТОВ "Спорт-Делюкс" та ПП "Назар" 21.01.2016р.. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Представник позивача підтримала позицію скаржника, вказала, що відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, а тому просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ПП "Назар" підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2013 року приватне підприємство „Назар (потенційний орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю „Спорт-Делюкс (потенційний орендар) уклали попередній договір щодо укладення договору оренди нерухомого майна (далі договір), предметом якого, згідно з п.1.1.договору є зобов'язання сторін укласти і належним чином оформити у майбутньому, в обумовлений п.1.3. ст. 1 цього договору строк, основний договір: договір оренди нерухомого майна, на умовах, викладених в цьому договорі, в редакції, викладеній в додатку №1, який, як і інші додатки до цього договору, є його невід'ємною частиною.

Об'єктом нерухомого майна за основним договором будуть нежилі приміщення (надалі приміщення) розташовані в будівлі приміщення магазинів, залів для публічних виступів та спортивних залів за адресою: місто Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 2/1Б (надалі - будівля). Орієнтовна загальна площа приміщення 3000 кв.м. Після розробки потенційним орендодавцем проектної документації щодо приміщення, потенційний орендодавець обов'язково погоджує з потенційним орендарем нову площу приміщення та укладають відповідні зміни до цього договору (п.1.2. договору).

Згідно з п. 1.2.1. договору, площа приміщення підлягає уточненню після закінчення потенційним орендодавцем ремонтних та будівельних робіт, у відповідності до свідоцтва про право власності (технічного паспорту будівлі), яке потенційний орендодавець зобов'язується отримати до дати укладення основного договору, але не пізніше терміну, вказаного в п.1.3. цього договору. Площа приміщення не може бути збільшена за рахунок приміщень технічного призначення, в яких розміщене технічне та допоміжне обладнання.

Будівництво будівлі здійснюватиметься на земельній ділянці загальною площею 15 668 кв.м., кадастровий номер: 6810100000:17:004:0014, за адресою: м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 2/1Б, яка знаходиться в користуванні потенційного орендодавця на підставі договору оренди землі №681010004000136 від 06.07.2011 року, укладеного між потенційним орендодавцем та Хмельницькою міською радою.

Сторони, відповідно до п. 1.3 договору, зобов'язуються укласти основний договір в строк не пізніше 01 грудня 2014 року. Потенційний орендодавець зобов'язується до вказаного строку забезпечити наявність всіх необхідних документів, у тому числі документів, які підтверджують право власності на приміщення та право володіння ними, для укладення основного договору, також потенційний орендар зобов'язується забезпечити зі своєї сторони наявність всіх документів необхідних для укладення основного договору. При цьому, потенційний орендодавець зобов'язаний за шість календарних місяців до орієнтовної дати укладання основного договору в письмовій формі повідомити потенційного орендаря про таку дату укладення основного договору.

У п.1.3.1. договору зазначено, що потенційний орендодавець має право в односторонньому порядку перенести термін укладення основного договору, але на строк не більший, ніж п'ять місяців. Про перенесення терміну укладення основного договору потенційний орендодавець зобов'язаний не пізніше, ніж до 31 березня 2014 року повідомити потенційного орендаря шляхом направлення (вручення) йому письмового повідомлення із зазначенням в ньому зміненого терміну укладення основного договору. Після 31 березня 2014 року потенційний орендодавець не має права на перенесення (зміну) терміну укладення основного договору в односторонньому порядку.

До строку, вказаного в п. 1.3. даного договору, потенційний орендодавець зобов'язаний закінчити будівельні та ремонтні роботи, а також привести приміщення до стану, передбаченого технічними вимогами для приміщення (додаток №2 до договору) та ввести його в експлуатацію, що підтверджується відповідними документами. Технічні вимоги до приміщення включають в себе планування приміщення та відомість оздоблення (технічне завдання) (п. 1.3.2. договору).

У п. 1.4 договору сторони погодили, що строк основного договору становитиме 180 календарних місяців.

До часу, визначеного у п. 1.3. договору, потенційний орендодавець зобов'язаний привести приміщення у стан, який відповідає технічним вимогам до приміщення, які є додатком №2 до цього договору. Наявність дефектів (недоліків) виявлених в будівельних та ремонтних роботах, станом на дату, визначену згідно п.1.3. договору, вважається порушенням обов'язку потенційного орендодавця привести приміщення у стан, який відповідає технічним вимогам до приміщення, які є додатком №2 до цього договору. До 01 лютого 2014 року потенційний орендодавець повинен завершити розробку та затвердження проектної документації щодо приміщення, після чого сторони розроблять нові редакції планування приміщення та відомості оздоблення (технічне завдання), і після їх погодження з потенційним орендарем сторони укладають відповідні зміни до цього договору. Одночасно з укладанням таких змін сторони погоджують та підписують графік будівельних робіт за строками та етапами їх виконання (п. 2.1. договору).

На підтвердження дійсного взаємного наміру сторін щодо укладення основного договору, потенційний орендар зобов'язується протягом 10 календарних днів з моменту отримання від потенційного орендодавця повідомлення, передбаченого в. п. 1.3. договору, щодо орієнтовної дати укладення основного договору, сплатити потенційному орендодавцеві гарантійний платіж у розмірі однієї орендної плати за умови чіткого дотримання графіку будівельних робіт, який повинен бути затверджений сторонами. Несплата гарантійного платежу, крім випадку порушення графіку робіт, у строки та розмірі, визначеному у цьому договорі, є достроковою відмовою потенційного орендаря від укладення основного договору (п.2.2. договору).

Потенційний орендодавець, зобов'язується, зокрема, укласти з потенційним орендарем основний договір у строк (термін), місці та на умовах, встановлених цим договором у редакції, визначеній додатком №1 до цього договору; не змінювати в односторонньому порядку умов цього договору та терміну укладення основного договору, крім випадків, передбачених цим договором; завчасно повідомити потенційного орендаря про точну дату, час та місце укладення основного договору. Потенційний орендодавець самостійно обирає нотаріуса серед нотаріусів Хмельницького міського нотаріального округу. (п.п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. договору).

Потенційний орендар, в свою чергу, зобов'язується, укласти з потенційним орендодавцем договір у строк (термін), місці та на умовах, встановлених цим договором у редакції, визначеній у додатку №1 до цього договору; не змінювати в односторонньому порядку умов цього договору та строку (терміну) укладення основного договору; для нотаріального посвідчення основного договору з'явитися або забезпечити явку свого повноважного представника до нотаріуса, який буде посвідчувати основний договір, у дату, час та місце, визначені, як це передбачено п. 1.6. цього договору, з усіма документами, необхідними для їх нотаріального посвідчення (п.п. 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3. договору).

У випадку відмови потенційного орендодавця від укладення основного договору з потенційним орендарем після спливу дати, зазначеної у п. 1.3. ст. 1 цього договору, потенційний орендодавець протягом 7 робочих днів з дати пред'явлення потенційним орендарем відповідної вимоги, сплачує потенційному орендареві штраф у гривні, що буде еквівалентний 1 000 000,00 доларів США на дату виставлення вимоги, щодо оплати штрафу, по курсу Національного банку України (п.5.1. договору).

У випадку відмови потенційного орендаря від укладення основного договору з потенційним орендодавцем після спливу дати, зазначеної у п. 6.2. ст. 6 та п. 1.3. ст.1 цього договору, або дострокової відмови від укладення основного договору, потенційний орендар протягом 7 робочих днів з дати пред'явлення потенційним орендодавцем відповідної вимоги, сплачує потенційному орендодавцеві штраф у гривні, що буде еквівалентно 1 000 000,00 доларів США на дату виставлення вимоги, щодо оплати штрафу, по курсу НБУ (п.5.2. договору).

Порушення сторонами зобов'язань та строків, передбачених п.1.3, 2.1. або 2.2. цього договору, буде вважатися відмовою від укладення основного договору стороною, яка порушила зазначені пункти, з настанням усіх наслідків, передбачених розділом 5 даного договору (п.5.3. договору).

Про точну дату, місце і час нотаріального посвідчення основного договору потенційний орендодавець зобов'язаний завчасно повідомити потенційного орендаря у письмовій формі у спосіб, визначені сторонами для надання повідомлень у додатку №1 до цього договору (п. 6.1. договору).

Повідомлення, передбачене п.6.1 ст. 6 цього договору, надсилається або передається потенційному орендарю не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до строку, визначеного згідно п. 1.3 даного договору (п.6.2. договору).

У разі неотримання від потенційного орендодавця повідомлення, передбаченого у п. 6.1 цього договору, потенційний орендар на свій власний розсуд має право надіслати або передати потенційному орендодавцю повідомлення про точну дату, місце і час нотаріального посвідчення основного договору (п. 6.3. договору).

Пунктом 6.4. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення, і діє до дати укладення основного договору. Закінчення дії договору у відповідності до норм чинного законодавства не звільняє сторони від відповідальності за правопорушення, які мали місце під час його дії в т.ч. за відмову від укладення основного договору .

Попередній договір щодо укладення Договору оренди нерухомого майна від 25.10.2013 року підписаний сторонами, скріплений їхніми печатками та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ( т. 1 а.с.8-15).

У Додатку №1 до попереднього договору щодо укладання договору оренди нерухомого майна від 25.10.2013 року сторонами погоджено проект договору оренди нерухомого майна із додатками; у Додатку №2 технічні вимоги до приміщення (план приміщення та технічне завдання); у Додатку №3 протокол допуску до приміщення (зразок); у Додатку №4 зобов'язальну безвідзивну оферту із формою повідомлення про акцепт; у Додатку №4/1 зобов'язальну безвідзивну оферту із формою повідомлення про акцепт; у Додатку №5 зразок договору про відшкодування комунальних та надання експлуатаційних послуг.

06.08.2015 року ТОВ "Спорт-Делюкс" було надіслано ПП "Назар" вимогу №8 від 06.08.2015року щодо сплати штрафних санкцій, у якій вимагає протягом 7 робочих днів з дати отримання даної вимоги сплатити потенційному орендареві штраф у розмірі 21 565 865,00 грн., що еквівалентний 1 000 000,00 дол. США за курсом НБУ 21,565865 грн. за 1 дол. США на дату виставлення даної вимоги, за вказаними у вимозі реквізитами ( т.1 а.с. 82-83).

Вказана вимога, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем 14.08.2015 року (т.1 а.с.86).

У зв'язку із невиконанням відповідачем вимоги позивача про сплату штрафу, керуючись ст.ст. 3, 251, 509, 525, 526, 530, 612, 629, 635, ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України, попереднім договором від 25.10.13р., позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 000000,00 грн..

27.10.15р. на адресу суду від ТОВ "Спорт - Делюкс" надійшла заява №11 про збільшення розміру позовних вимог до 21 565 865,00 грн., ухвалою суду від 02.11.2015 року дана заява була прийнята судом.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року у справі №924/1620/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" до приватного підприємства "Назар" про стягнення штрафу в розмірі 21 565 865,00 грн. задоволено.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Таким чином, щодо строку попереднього договору вказана стаття відсилає до іншого Закону.

За змістом ч. 1 ст. 182 ГК України основний договір має бути укладений не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору.

У відповідності до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 ст.6 ЦК України також регламентовано, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст.635 ЦК України регламентовано, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 ГК України зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Проте, сторонами за попереднім договором від 25.10.13р., всупереч ст. 182 ГК України, передбачено укладення основного договору не пізніше 01.12.2014р., тобто у строк, більший, ніж один рік з моменту укладення попереднього договору, оскільки річний строк закінчився 25.10.2014р., тоді як згідно з ч.3 ст.635 ЦК України, ч. 4 ст. 182 ГК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, зокрема, і зобов`язання за попереднім договором від 25.10.2013р. припиняються або у випадку, коли основний договір не було укладено протягом одного року з моменту укладення попереднього договору, або у випадку ненаправлення другій стороні пропозиції про його укладення (проекту договору).

Таким чином, неукладення основного договору у строк до 01.12.2014р., тобто за межами річного строку, передбаченого ч. 1 ст. 182 ГК України, не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій згідно з п.5.1. укладеного сторонами попереднього договору, яким передбачено відповідальність за відмову від укладення основного договору.

Разом з тим, слід зазначити, розділом шість попереднього договору встановлено зобов'язання сторін за договором щодо дотримання строків та місця укладення основного договору.

Так, п.п. 6.1.,6.2.,6.3. договору передбачено обов'язок потенційного орендодавця не пізніше ніж за 5 робочих днів до строку, визначеного п. 1.3. договору (до 01.12.2014р.) надіслати або передати потенційному орендарю повідомлення про точну дату, місце і час нотаріального посвідчення основного договору, а у разі неотримання такого повідомлення потенційний орендар вправі на власний розсуд повідомити орендодавця про точну дату, місце і час нотаріального посвідчення основного договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення сторонами дій (надіслання проекту договору) на укладення основного договору у строк до 25.10.2014р. (протягом одного року з моменту укладення попереднього договору), так і після закінчення цього строку до 01.12.14р..

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України, 230 ГК України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф у разі невиконання або неналежного виконання свого зобов'язання за попереднім договором.

Як зазначалося, за відмову потенційного орендодавця від укладення основного договору з потенційним орендарем після 01.12.2014р., п. 5.1. попереднього договору передбачений штраф у гривні, що буде еквівалентний 1 000 000,00 доларів США на дату виставлення вимоги, щодо оплати штрафу, по курсу Національного банку України.

Частиною 1 статті 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Судом встановлено, докази про те, що позивач звертався з такою пропозицією (офертою) до відповідача відсутні, не надавались ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій при розгляді справи.

Відмова від передачі в оренду об`єкта нерухомого майна за попереднім договором передбачає саме дії відповідача про відмову від укладення договору.

Такими діями, зокрема, може бути відмова від пропозиції укласти договір, підтверджена відповідними письмовими доказами, перерахування позивачем гарантійного платежу (який може вважатися пропозицією до укладення основного договору) в межах строку укладення основного договору.

До аналогічного висновку прийшов і Вищий господарський суд України у постанові від 30.06.15р. у справі №904/3303/14.

З огляду на те, що сторонами за попереднім договором, всупереч ст. 182 ГК України, ст. 635 ЦК України, визначено строк укладення основного договору за межами передбаченого законом річного строку (до 01.12.2014р.), матеріали справи не містять доказів надіслання сторонами одна одній пропозицій про укладення договору, п. 5.1. попереднього договору передбачено сплату штрафу у випадку відмови потенційного орендодавця від укладення основного договору з потенційним орендарем після спливу дати, зазначеної у п. 1.3. ст. 1 цього договору (тобто після 01.12.2014р.) - після припинення зобов'язання, встановленого попереднім договором, щодо укладення основного договору, позивачем, в силу ст. 33 ГПК України, не доведено наявність підстав для стягнення штрафу з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 21 565 865,00 грн. за невиконання відповідачем обов`язку по укладенню договору оренди нерухомого майна відсутні.

Крім того, судом не береться до уваги угода від 21.01.2016р., укладена ТОВ "Спорт-Делюкс" та ПП "Назар", у якій, зокрема, зазначено, що основний договір не був укладений з об'єктивних причин, які не залежали від волі сторін, та внаслідок узгоджених їх спільних дій.

Згідно з ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII.

За нормами ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції вищевказана угода від 21.01.16р. не була предметом дослідження у зв'язку з її укладенням після прийняття рішення і містить домовленість сторін щодо виконання попереднього договору на дату її укладення.

З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що відображені вище висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними, висновки суду першої інстанції не узгоджуються з нормами чинного законодавства, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтверджуються належними доказами та відповідають нормам чинного законодавства, відповідно, апеляційна скарга ПП "Назар" підлягає до задоволення.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 14.12.2015р. у справі №924/1620/15 слід скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Згідно зі ст.49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного господарського суду в сумі 200 970,00грн. підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Назар" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.12.2015р. у справі №924/1620/15 скасувати. Прийняти нове рішення. У позові ТзОВ "Спорт- Делюкс" про стягнення з ПП "Назар" 21565865,00 грн. штрафу відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" (01014, м.Київ, вул. Катерини Білокур, 1 оф.23, код 38705301) на користь приватного підприємства "Назар" (м. Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, буд. 2/1Б, код 23836675) 200 970,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Хмельницької області.

5. Справу №924/1620/15 повернути до господарського Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Петухов М.Г.