Постанова № 56256012, 25.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2016 р. Справа№ 910/13043/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від Прокуратури м. Києва: Колодяжна А.В. - прокурор відділу;

від відповідача 1: Циц С.В. - представник;

від відповідача 2: Вознюк Р.П. - представник;

від відповідача 3: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище Агро"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.09.2015 року

у справі № 910/13043/15 (суддя: Смирнова Ю.М.)

за позовом Першого заступника прокурора Хмельницької області

до 1) Хмельницької обласної ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро",

3) Хмельницької обласної товарної біржі

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Хмельницьке обласне підприємство по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо"

про визнання недійсним п. 3 додатку до рішення та визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" та Хмельницької обласної товарної біржі, в якому просить суд:

- визнати недійсним пункт 3 додатку №2 до рішення Хмельницької обласної ради №21-13/2012 від 26.09.2012, яким включено майновий комплекс Клембівського паливного складу КП "Облпаливо" (комплекс будівель - 514,0 кв.м, вбиральня - 9,0 кв.м, під'їздні шляхи-12000 кв.м), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, с.Клубівка, вул. Залізнична,3, до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу;

- визнати недійсним договір продажу комплексу нежитлових будівель та споруд шляхом викупу №2 від 17.09.2013, укладений між Хмельницькою обласною товарною біржею та ТОВ "Городище-Агро";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу паливного складу загальною площею 523,0 кв.м, основною площею 61,6 кв.м, що розташований за адресою: с. Клубівка, вул. Залізнична,3, Ізяславського району, Хмельницької області, та під'їздні майданчики та площадки площею 1200 кв.м, укладений 01.08.2013 між спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (в господарському віданні Хмельницького обласного підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо") від імені якої діє Хмельницька обласна товарна біржа та ТОВ "Городище-Агро", посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В., зареєстрований в реєстрі за №959.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Хмельницької обласної ради №21-13/2012 від 26.09.2012, яким включено майновий комплекс Клембівського паливного складу КП "Облпаливо" (комплекс будівель - 514,0 кв.м, вбиральня - 9,0 кв.м, під'їздні шляхи-12000 кв.м), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, с.Клубівка, вул. Залізнична,3, до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу, суперечить положенням ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". У зв'язку із порушенням процедури приватизації відповідного майна, прокурор також вказує на наявність підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених за результатами приватизації.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/13043/15 від 17.09.2015 позов задоволено частково, визнано недійсним пункт 3 додатку №2 до рішення Хмельницької обласної ради №21-13/2012 від 26.09.2012, яким включено майновий комплекс Клембівського паливного складу КП "Облпаливо" (комплекс будівель - 514,0 кв.м, вбиральня - 9,0 кв.м, під'їзні шляхи - 12000,00 кв.м), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, с.Клубівка, вул. Вокзальна, 3, до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу.

Рішенням суду визнано недійсним Договір купівлі-продажу від 01.08.2013, укладений між спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (в господарському віданні Хмельницького обласного підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо"), від імені якої діє Хмельницька обласна товарна біржа, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро", посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №959. В іншій частині позову відмовлено.

На підставі рішення суду з Хмельницької обласної Ради підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1624 грн. 00 коп.

Рішенням суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 406 грн. 00 коп.

На підставі рішення суду з Хмельницької обласної товарної біржі підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 406 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Городище Агро» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення повністю скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неповне з»ясування місцевим господарським судом обставин справи, що призвело до прийняття рішення, яке підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірне майно, розташоване за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, с. Клубівка, на момент його приватизації належало на праві комунальної власності спільним територіальним громадам сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради, про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 299760, а тому особою, наділеною правом визначення доцільності, порядку та умов приватизації такого майна виступала саме Хмельницька обласна рада.

Апелянт вважає, що враховуючи положення ч. 1, 3 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) можна дійти висновку, що Хмельницька обласна рада була наділена правом самостійно на власний розсуд обирати той чи інший спосіб приватизації спірного майна, зокрема, шляхом викупу.

Апелянт зазначає, що оскільки Хмельницька обласна рада відповідно до положень законодавства, як орган місцевого самоврядування, наділена правомочностями щодо розпорядження майном, яке перебувало у комунальній власності спільних територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області мала право приймати рішення щодо приватизації майнового комплексу Клембівського паливного складу КП "Облпаливо", розташованого по вул. Вокзальна, 3 в с. Клубівка, Ізяславського району, Хмельницької області, та визначати спосіб приватизації майна, яке перебувало у комунальній власності.

На думку апелянта, спірний пункт рішення Хмельницької обласної ради №21-13/2012 від 26 вересня 2012 року на час його прийняття відповідав вимогам законодавства. Апелянт вважає, що прокурором не надано доказів, які б підтверджували порушення прав та законних інтересів спільних територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області внаслідок прийняття вказаного рішення.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що в 2013 році вказане майно неодноразово виставлялись для реалізації на аукціон, однак у зв'язку відсутністю заявок на купівлю об'єктів (окрім ТОВ «Городище Агро») аукціони не відбувались. Зазначене підтверджується листами Хмельницької обласної товарної біржі та голови обласної ради.

Апелянт зазначає, що у зв»язку з тим, що аукціони з реалізації майнового комплексу Клембіського паливного складу КП "Облпаливо" не відбувались, 19 червня 2013 року Хмельницькою обласною радою винесено рішення № 31-16/2013 про внесення змін до рішення обласної ради від 18 травня 2011 року № 22-4/2011 "Про Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, Хмельницької області на 2011 - 2015 роки", яким внесено зміни до рішення обласної ради від 18 травня 2011 року № 22-4/2011 "Про Програму приваї об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ. Хмельницької області на 2011 - 2015 роки", викладено додатки 2 і 3 рішення у новій редакції згідно з додатками 1 і 2 до цього рішення, та включено майновий комплекс Клембіського паливного складу КП "Облпаливо", розташованого за адресою Хмельницька область, Ізяславський район, с. Клубівка, вул. Вокзальна, 3 до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територій громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу.

Після внесення таких змін, майновий комплекс Клембіського паливного складу КП "Облпаливо" за адресою Хмельницька область, Ізяславський район, с. Клубівка, вул. Вокзальна, 3, у зв'язку з відсутністю покупців, був придбаний ТОВ "Городище Агро".

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при укладенні правочину не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів купівлі-продажу недійсним.

Також апелянт посилається на те, що він укладаючи договори купівлі-продажу майна та перераховуючи власні грошові кошти за нього, мав право очікувати набуття права власності в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини, основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Апелянт зазначає, що здійснюючи приватизацію нежитлового приміщення Хмельницька обласна рада, яка діяла як орган публічної влади, мала виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та укладення необхідних правочинів, а покупець ТОВ "Городище - Агро" зобов»язався дотримуватися встановлених обласною радою умов та порядку приватизації. Крім того, матеріали справи не містять винної, протиправної поведінки покупця при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу.

В судове засідання представники відповідача-3 та третьої особи не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, направленням на адресу їх місцезнаходження копій ухвали від 26.01.2016.

Від представника відповідача-3 через відділ документального забезпечення суду надійшли пояснення на апеляційну скаргу та протокол № 1 від 14.01.2013р. проведення аукціону, який апелянт просить долучити до матеріалів справи, посилаючись на те, що зазначений протокол був у наявності у Хмельницької обласної товарної біржі.

Від представника третьої особи надійшли пояснення та одночасно клопотання про розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників прокуратури, відповідача-1, відповідача-2, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача-3 та третьої особи, які були належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов"язковою судом апеляційної інстанції, а участь, в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов»язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника прокуратури, відповідача-1, відповідача-2, колегія встановила наступне.

01.07.2011 між Хмельницьким обласним підприємством по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо" як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" (орендар) укладено договір оренди №174 (надалі - Договір оренди).

Відповідно до п. 1.2 Договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає комплекс будівель і споруд (адміністративний будинок площею 179,1 кв.м, підвал площею 55,8 кв.м, ваги 66,7 кв.м, гараж 212,4 кв.м, вбиральня 9 кв.м, загорожа 955,5 кв.м, ворота з хвірткою 14,5 кв.м) Клембівського паливного складу, який знаходиться за адресою: вул. Вокзальна, 3, с.Клубівка, Ізяславський район, Хмельницька область.

Термін дії цього договору починається за згодою сторін з 01.07.2011 та закінчується 01.06.2014. Орендодавець та орендар мають право продовжити термін дії договору за погодженням з Хмельницькою обласною радою (п. 1.3 Договору оренди).

Пунктом 1.4 Договору оренди визначено, що власником орендованого майна залишаються територіальні громади сіл, селищ, міст області, а орендар користується ним протягом терміну дії оренди, обумовленим цим договором.

Рішенням Хмельницької обласної ради №22-4/2011 від 18.05.2011 затверджено Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки (надалі - Програма).

У додатку 3 до рішення Хмельницької обласної ради №22-4/2011 від 18.05.2011 затверджено перелік об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу.

Рішенням Хмельницької обласної ради №21-13/2012 від 26.09.2012 (надалі - Рішення) внесено зміни до рішення обласної ради №22-4/2011 від 18.05.2011 "Про програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки", викладено додатки 2 і 3 вказаного рішення у новій редакції згідно з додатками 1 і 2 до цього рішення.

Пунктом 3 додатку №2 до рішення Хмельницької обласної ради №21-13/2012 від 26.09.2012 визначено, що до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу, включено майновий комплекс Клембівського паливного складу КП "Облпаливо", в тому числі комплекс будівель - 514,0 кв.м, вбиральня - 9,0 кв.м, під'їзні шляхи - 12000,00 кв.м.

25.10.2012 між Хмельницькою обласною радою (замовник) та Хмельницькою обласною товарною біржею (виконавець) укладено договір №147, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок надавати послуги по виконанню делегованих повноважень з приватизації об'єктів (майна), що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, а саме: майновий комплекс Клембівського паливного складу КП "Облпаливо", а саме: комплекс будівель - 514,0 кв.м, вбиральня - 9,0 кв.м, під'їзні шляхи - 12000,00 кв.м, розташовані за адресою: вул. Вокзальна, 3, с. Клубівка, Ізяславський район, Хмельницька область, визначеним Програмою шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом чи шляхом викупу на умовах, передбачених чинним законодавством України, цим договором та Програмою.

12.07.2013 між Хмельницькою обласною товарною біржею (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" (покупець) підписано договір №2 продажу комплексу нежитлових будівель та споруд шляхом викупу, за яким продавець зобов'язується шляхом викупу передати у власність покупця комплекс споруд паливного складу, а саме: адмінбудинок 1А площею 179,1 кв.м, підвал площею 55,8 кв.м, вага 66,7 кв.м, гараж 212,4 кв.м, вбиральня 9 кв.м, загорожа 955,5 кв.м, ворота з хвірткою 14,5 кв.м, майданчики та площадки 12000,00 кв.м, що розташовані за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, с. Клубівка, вул. Залізнична, 3, та перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, а покупець зобов'язується прийняти зазначені будівлі та і сплатити вартість відповідно до умов, що визначені в даному договорі.

01.08.2013 між спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (в господарському віданні Хмельницького обласного підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо") від імені якого діє Хмельницька обласна товарна біржа (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" (покупець) було укладеного договір відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю цілісний майновий комплекс паливного складу загальною площею 523,0 кв.м, основною площею 61,6 кв.м, що розташований за адресою: вул. Залізнична, 3, с. Клубівка, Ізяславський район, Хмельницька область, та під'їзні майданчики та площадки - 12000,00 кв.м, а покупець зобов'язується прийняти вказане майно та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в договорі.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В., зареєстрований в реєстрі за №959.

Відповідно до акту прийому-передачі від 01.08.2013 ТОВ "Городище-Агро" прийняло, а Хмельницька обласна товарна біржа передала відповідні нежитлові будівлі та споруди.

В рішенні ради від 26.09.2012 та наведених вище договорах від 01.07.2011, 25.10.2012, 12.07.2013, 01.08.2013 існує невідповідність у адресі спірного майнового комплексу, а саме: зазначено різні найменування вулиці, на якій розташовані відповідні будівлі та споруди (Залізнична/Вокзальна). Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що майновий комплекс, про який йдеться у наведених документах, фактично є одним і тим самим майном.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на наявність підстав для визнання недійсними п. 3 додатку №2 до рішення Хмельницької обласної ради №21-13/2012 від 26.09.2012 та визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 12.07.2013 та 01.08.2013, у зв'язку із порушенням порядку приватизації спірного майна.

Місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація майна шляхом викупу можлива за умови, якщо об'єкт приватизації не було продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.

Для проведення аукціону або конкурсу (як способу приватизації) законодавством вимагається дотримання спеціальної процедури, яка включає в себе, зокрема, прийняття компетентним органом рішенням про включення майна до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні або за конкурсом.

Місцевий суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять доказів того, що до прийняття спірного рішення про включення майнового комплексу Клембівського паливного складу КП "Облпаливо", розташованого за адресою: вул. Вокзальна, 3, с. Клубівка, Ізяславський район, Хмельницька область, до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу, вказане майно було виставлено на продаж на аукціоні або за конкурсом, в тому числі не надано відповідного рішення ради.

Посилання відповідачів на те, що у друкованих виданнях неодноразово розміщувались оголошення про проведення аукціону з продажу спірного майна, однак такі аукціони не відбувались у зв'язку з відсутністю заявок на купівлю, місцевий суд не прийняв до уваги, оскільки сам по собі факт існування таких оголошень (без дотримання передбаченої законодавством процедури приватизації) не свідчить про проведення аукціону або конкурсу в розумінні ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та не може бути підставою для прийняття рішення про приватизацію майна шляхом викупу.

Крім того, місцевий суд зазначив, що п. 1 ч. 1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

Ринкова вартість майнового комплексу, за яким його було передано в оренду відповідачу-2 становила 166200,00 грн. В свою чергу, у відповідності до Звіту про оцінку майна, складеного Хмельницькою обласною товарною біржею 08.07.2013, вартість невід'ємних поліпшень відповідного майна, здійснених відповідачем-2, становить 10709,00 грн., тобто 6,44 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду.

Місцевий суд дійшов висновку про те, що оскільки розмір здійснених відповідачем поліпшень спірного майна становить менше 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, то, відповідно, права на викуп спірного майна в порядку п. 1 ч. 1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у відповідача-2 не виникало.

На підставі викладеного та враховуючи те, що приватизація майна шляхом викупу можлива за умови, якщо об'єкт приватизації не було продано на аукціоні, за конкурсом або у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами, а матеріали справи не містять доказів ані проведення приватизації спірного майнового комплексу шляхом продажу на аукціоні або за конкурсом та доказів існування у відповідача-2 права на викуп майна в силу положень законодавства, місцевий суд дійшов висновку про те, що рішення Хмельницької обласної ради №21-13/2012 від 26.09.2012 про внесення змін до рішення обласної ради №22-4/2011 від 18.05.2011 "Про програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки" в частині викладення додатків 2 і 3 вказаного рішення у новій редакції суперечить положенням ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

На підставі викладеного місцевий суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора про визнання пункту 3 додатку №2 до рішення Хмельницької обласної ради №21-13/2012 від 26.09.2012 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки місцевий суд дійшов висновку про встановлення факту порушення встановленого законодавством порядку приватизації Клембівського паливного складу КП "Облпаливо", вимоги прокурора про визнання недійсним укладеного за результатами такої приватизації договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу паливного складу від 01.08.2013, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №959 також задоволенню.

Місцевий суд дійшов висновку про те, що договір №2 від 17.09.2013р. продажу нежитлових будівель та споруд шляхом викупу від 12.07.2013 нотаріально посвідчено не було, а отже правочин є нікчемним в силу приписів ст. 220 Цивільного кодексу України, а тому визнання його недійсним судом не потребується.

Колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Порядок відчуження майна на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю визначається, зокрема Законом України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 №2163-XII (далі - ЗУ "Про приватизацію державного майна"), Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 №2171-XII (далі - Закон).

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Хмельницькою обласною радою прийнято рішення від 18 травня 2011 року №22-4/201, яким затверджено "Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки" (надалі - Програма).

Відповідно до п. 1.2. Програми остання визначає основні цілі, пріоритети, завдання і способи приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, групи об'єктів, які підлягають приватизації, обсяги приватизації та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

Згідно із п. 6.1 Програми приватизація об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області здійснюється такими способами: викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом.

Статтею 3 Закону визначено три способи малої приватизації - викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.

При цьому, в пункті 1 частини 1 статті 18-2 Закону визначено право орендаря на викуп орендованого державного майна у разі прийняття рішення про приватизацію такого майна.

Вказана норма закріплює право орендаря на викуп орендованого майна за умови: 1) прийняття рішення про приватизацію даного майна; 2) здійснення за рахунок коштів орендаря поліпшення, яке неможливо відокремити від об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передане саме в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.

Тобто вищенаведеними нормами законодавства визначено обставини, згідно яких у орендаря комунального майна виникає переважне право на його викуп у випадку прийняття відповідним органом приватизації рішення щодо відчуження такого майна шляхом його приватизації.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Пунктом 19 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР від 21.05.1997 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії обласної ради, за дорученням відповідних рад, вирішуються питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку.

Частинами 5, 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

З вищенаведеного вбачається, що умови приватизації комунального майна територіальної громади (в тому числі визначення способу) визначаються відповідним органом місцевого самоврядування.

Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується, що спірне майно розташоване за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, с. Клубівка, на момент його приватизації належало на праві комунальної власності спільним територіальним громадам сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради, про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 299760, а тому особою, наділеною правом визначення доцільності, порядку та умов приватизації такого майна виступала саме Хмельницька обласна рада.

Частинами 1, 3 статті 7 Закону передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом шляхом викупу. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 "У справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації)") вказано, що способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами.

Оскільки, Хмельницька обласна рада відповідно до положень законодавства, як орган місцевого самоврядування, наділена правом щодо розпорядження майном, яке перебувало у комунальній власності спільних територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, тому обласна рада мала право приймати рішення щодо приватизації майнового комплексу с. Клубівка, Ізяславський район, Хмельницької області, та визначати спосіб приватизації майна, яке перебувало у комунальній власності, зокрема, шляхом викупу.

Доказів, які б підтверджували порушення прав та законних інтересів спільних територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області внаслідок прийняття вказаного рішення прокурором не надано.

Хмельницька обласна товарна біржа та обласна рада м. Хмельницького уклали договір №147 від 25 жовтня 2012 року про виконання повноважень з приватизації об'єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області.

Крім того, місцевий суд не взяв до уваги ту обставину, що в 2012-13 році вказане майно неодноразово виставлялись для реалізації на аукціон, так біржею була подана реклама в газету «Всім» №315 від 23.01.2012 р. (викуп), від 12.12.2012 (аукціон) від 12.06.2013 (викуп) покупців не було.

Про те, що аукціон не відбувся свідчить наданий в судове засідання протокол аукціону № 1 від 14.01.2013, наданий Хмельницькою обласною товарною біржею, який колегія прийняла як належний доказ.

У зв'язку з тим, що аукціони з реалізації майнового комплексу Клембіського паливного складу КП "Облпаливо" не відбувались, 19 червня 2013 року Хмельницькою обласною радою № 31-16/2013 винесено рішення про внесення змін до рішення обласної ради від 18 травня 2011 року № 22-4/2011 "Про Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, Хмельницької області на 2011 - 2015 роки", яким внесено зміни до рішення обласної ради від 18 травня 2011 року № 22-4/2011 "Про Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ. Хмельницької області на 2011 - 2015 роки", викладено додатки 2 і 3 рішення у новій редакції згідно з додатками 1 і 2 до цього рішення та включено майновий комплекс Клембіського паливного складу КП «Облпаливо», розташованого за адресою Хмельницька область, Ізяславський район, с. Клубівка, вул. Вокзальна, 3 до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територій громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу.

На рекламу Хмельницької обласної товарної біржі подану в газету «Всім» від 10.07.2013 (викуп) виявило бажання купити даний об'єкт підприємство ТОВ «Городище-Агро», як орендар з правом викупу майна, розташованого за адресою Хмельницька область, Ізяславський район, с. Клубівка, вул. Залізнична, 3.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про відсутність підстав визнання недійсним п.3 додатку № 2 до рішення Хмельницької обласної ради №21-13/2012 від 26.09.2012, яким включено майновий комплекс Клембівського паливного складу КП "Облпаливо" (комплекс будівель - 514,0 кв.м, вбиральня - 9,0 кв.м, під'їздні шляхи-12000 кв.м), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, с.Клубівка, вул. Залізнична, 3, до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу.

В свою чергу, частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Пунктом 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі - продажу, у визначені строки.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі - продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Інших підстав для визнання договорів купівлі - продажу об'єкта приватизації, ніж визначені наведеними статтями приватизаційне законодавство не містить.

Окрім того, судом не враховано та не взято до уваги, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи № 4 і № 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи № 2 і № 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

У постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07 "Про аспекти розгляду справ про приватизацію майна" визначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі, порушуючи право власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном, у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Даним рішенням суду з прав людини встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Слід зазначити, що укладаючи оскаржуваний договір купівлі-продажу майна, ТОВ "Городище - Агро" було орендарем приміщення площею 136,4 кв.м., розташоване за вказаною адресою.

Здійснюючи приватизацію нежитлового приміщення Хмельницька обласна рада, яка діяла як орган публічної влади, мала виключні повної щодо встановлення умов приватизації та укладення необхідних проведення правочинів, а покупець ТОВ "Городище Агро" зобов»язувався дотримуватися встановлених обласною радою умов та порядку приватизації.

Враховуючи вищенаведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при укладенні правочину не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів купівлі-продажу недійсним.

Натомість, матеріали справи не містять винної, протиправної поведінки покупця при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу.

Укладаючи договори купівлі-продажу майна що та перераховуючи власні грошові кошти за нього, ТОВ "Городище Агро" мав право очікувати на набуття права власності в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 36/10 від 02.03.2011р, № 910/13687/14 від 08.09.2015.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду не відповідає фактичним обставинам справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України з позивача на користь апелянта підлягає стягненню витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Відповідно до п.2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві викладено дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або подання доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Позивачем заявлено три немайнові вимоги, по кожній з яких до Державного бюджету України слід сплатити судовий збір у розмірі 1 218, 00 грн., а за три немайнові вимоги у розмірі 3654,00 грн. (1218, 00 грн.х3).

Відповідно до Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (який набув чинності з 01.09.2015) ставки судового збору змінено.

Згідно підпункту 4 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, апеляційних скарг у справі про банкрутство, заяви про перегляд судового рішення у зв»язку з нововиявленими обставинами скаржник повинен сплатити 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII).

Таким чином, апелянту за подання апеляційної скарги слід було сплатити 4 019, 40 грн., однак апелянтом до апеляційної скарги додано платіжне доручення № 2261 від 28.09.2016 про сплату судового збору у розмірі 1 339, 80 грн.

Таким чином, з апелянта підлягає стягненню до Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 679, 60 грн. (4019,40 грн. - 1339,80 грн.).

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги з позивача підлягає стягненню на користь апелянта витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 019, 40 грн. за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі № 910/13043/15 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі № 910/13043/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище Агро" (30440, с.Мокіївці, Шепетівський район, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 36601654) до Державного бюджету України (ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31216206782001, ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030001) 2 679, 60 грн. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з Прокуратури Хмельницької області (29 000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище - Агро" (30440, с.Мокіївці, Шепетівський район, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 36601654) 4 019, 40 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/13043/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська