Постанова № 56255996, 02.03.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.03.2016 справа №905/3077/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністювід відповідача:ОСОБА_5 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський и К», м. Дружківка, Донецька областьна рішення господарського судуДонецької області від22.12.2015 рокупо справі№ 905/3077/15 (суддя: Овсяннікова О.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський и К», м. Дружківка, Донецька областьпростягнення 170 688,45 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест», м. Київ (далі «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський и К», м. Дружківка, Донецька область (далі «Відповідач») суми основного боргу в розмірі 84 956,94 грн., суми 3% річних у розмірі 2 527,76, суми інфляційних витрат у розмірі 45 924,20 та пені в розмірі 37 262,35 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2015 року у справі № 905/3077/15 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 84 956,94 грн. основного боргу, 2 439,90 грн. - 3% річних, 41 218,07 грн. - інфляційних втрат та 1 929,23 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» в частині стягнення суми основного боргу 75 599,94 грн., інфляційних та річних.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, Відповідач вважає, що його борг перед Позивачем після проведення ним заліку зустрічних однорідних вимог на суму 75 599,94 грн., складає 14 356,96 грн. на підтвердження цього заліку Відповідач додав до апеляційної скарги відповідні додаткові докази, зазначивши, що про порушення господарським судом провадження у справі він дізнався з ухвали від 01.12.2015р., яку ніби то отримав лише 21.12.2015р.

Окрім того, Відповідач вважає арифметично неправильним зроблений місцевим господарським судом розрахунок 3% річних, інфляційних витрат та пені.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.02.2016 року.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський и К», м. Дружківка, Донецька область.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2016 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 03.02.2016 року.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечували. Пояснюючись, зокрема на те, що зазначену в апеляційній скарзі заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від Відповідача не отримував та нічого Відповідачу не винен.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 14.07.2014 року між Сторонами був укладений договір № 14/07 «на виконання комплексу робіт по подрібненню та просіюванню корисних копалин» (далі «Договір»).

Відповідно до п.1.1 Договору, Відповідач («Замовник») доручив, а Позивач («Виконавець») зобовязалося виконати комплекс робіт по подрібненню та просіюванню вапняку Старосільського родовища Архангельської ділянки Херсонської області.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що виконавець здійснює комплекс робіт по подрібненню та просіюванню вапняку флюсового до фракції 25-120 мм. відповідно до таблиці зазначеної у цьому пункті Договору, яка передбачає певні роботи, їх вартість та термін виконання.

Згідно п. 4.4. Договору, оплата виконаних робіт здійснюється шляхом прямого перерахування грошових коштів Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 13 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт, із подекадним підбиттям виготовленої продукції на підставі щоденних талонів Замовника. Оплата за виконані роботи здійснюється з урахуванням ПДВ.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що за неналежне виконання або порушення умов договору Замовник і Виконавець несуть відповідальність згідно діючого законодавства України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Проаналізувавши зміст укладеного Сторонами правочину, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що за своєю правовою природою Договір є договором підряду.

Приписами ч.1, ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ч.2, ст.837 ЦК України).

На виконання умов Договору, передбачений останнім обсяг робіт, Позивач здійснив на суму 122`149,72 грн., що підтверджуються, наявними в матеріалах справи, актами здачі приймання виконаних робіт: № ОУ-0000050 від 05.09.2014 року, № СІ-0000046 від 05.09.2014 року, СІ-0000044 від 31.08.2014 року.

В порушення свого зобовязання за Договором, Відповідач, за виконані Позивачем роботи, в повному обсязі не розрахувався, а отже, сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський и К» складає 84`956,94 грн.

Таким чином, отримавши виконання комплексу робіт та не сплативши їх вартість в повному обсязі, замовник порушив вимоги Договору та вимоги діючого законодавства України.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що відповідно до умов п. 4.4. Договору сторони обумовили момент виникнення строку порушення зобовязання (13 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт), однак в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують підписання актів виконаних робіт, а тому строк оплати за спірними актами здачі приймання виконаних робіт не настав, на підставі чого замовник не міг виконати свого обовязку у відповідності до умов Договору.

Відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Матеріали справи не містять доказів непогодження або мотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання робіт у розумінні ст.ст. 853, 882 ЦК України.

Здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, з урахуванням рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року та приписи статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобовязань, визнаний апеляційним судом арифметично вірним та таким, що підлягає стягненню.

Щодо додаткових доказів на підтвердження зарахування зустрічних однорідних вимог, заявлених Відповідачем в апеляційній скарзі колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.11.2015 року було порушено провадження у справі № 905/3077/15, розгляд останньої призначено на 01.12.2015 року, що підтверджено матеріалами справи та спростовує посилання апелянта, що провадження у справі № 905/3077/15 було порушено 01.12.2015 року.

Ухвала про порушення провадження у справі була надіслана судом за адресою місцезнаходження Відповідача (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул.. Енгельса, 110). Згідно відмітки поштового відділення (а.с. 135) поштове відправлення із зазначеною ухвалою було повернуто на адресу суду «…По истечению срока хранения…».

Згідно приписів ст.. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Представник скаржника у судовому засіданні підтвердив, що Відповідач до теперішнього часу адреси своєї реєстрації (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул.. Енгельса, 110) не змінював.

Таким чином, слід визнати, що Відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, а неотримання відповідної поштової кореспонденції Відповідачем відбулося через його власну недбалість.

У звязку із неявкою Відповідача 01.12.2015р. у судове засідання ухвалою суду розгляд справи був відкладений на 22.12.2015р. як стверджує Відповідач, цю ухвалу він отримав 21.12.2015р., тобто за день до розгляду справи судом.

За таких обставин судова колегія вважає, що Відповідач мав усі можливості для своєчасного вручення суду усі докази на підтвердження власної позиції. Однак, своїм правом не скористався.

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на зазначене, апеляційний суд не вбачає наявність обєктивної неможливості у Відповідача надати усі наявні у нього докази своєчасно суду першої інстанції. Відтак не приймає до уваги докази, додатково додані Відповідачем, оскільки вказані в апеляційній скарзі причини не можливості їх подання до суду першої інстанції є не обгрунтованним та такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Втім, при розгляді справи судовою колегією враховано, що надана скаржником Заява про зарахування зустрічних вимог, про яку зазначає скаржник, не містить ні номеру, ані дати її створення. Доказ її відправлення Позивачу відсутній. Копія квитанції про відправлення поштової кореспонденції 26.08.2015р. не може вважатися таким доказом, адже не зрозуміло що саме Відповідач за цією кореспонденцією відправив Позивачу. Останній отримання цієї Заяви заперечує.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський и К», м. Дружківка, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2015 року у справі № 905/3077/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 до справи;

1 ГСДО;

1 ДАГС.