Постанова № 56255986, 02.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2016 р. Справа№ 911/5245/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Жук Г.А.

секретар судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сміян Т.І. (дов. б/н від 15.12.2015 року);

від відповідача - Радзевіл А.В.(дов. №3319 від 13.11.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Радикал банк"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 року

у справі №911/5245/15 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Радикал банк", Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка,

про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольтранс", звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2016 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтранс" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за кредитним договором №КЛ-4329/1-840 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 30.10.2012 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що трансакції не підпадають за своєю правовою та економічною суттю під критерії нікчемності, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з огляду на що позовні вимоги про припинення зобов'язань за кредитним договором є обгрунтованими.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Радикал банк" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 року по справі №911/5245/15, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 року у справі №911/5245/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Жук Г.А. та призначено розгляд справи на 02.03.2016 року.

29.02.2016 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли доповнення вих№б/н від 23.02.2016 року ПАТ «Радикал Банк» до апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 13.01.2016 року у справі №911/5245/15.

01.03.2016 року до канцелярії суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання, призначене на 02.03.2016 року, з'явились представники позивача та відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Радикал Банк» (кредитодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вольтранс» (позичальник) було укладено кредитний договір №КЛ-4329/1-840 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії (далі за текстом - кредитний договір) (а.с. 25-33).

У відповідності до умов вказаного договору відповідачем було відкрито на користь Позивача відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 (нуль) копійок, термін остаточного повернення кредиту 29 жовтня 2013 року включно, процентна ставка за користування Кредитом\Траншем 25% (двадцять п'ять процентів) річних.

Надалі, між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до умов договору, зокрема, змінено кредитний ліміт та кінцевий строк погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.6. договору, моментом повернення Кредиту/Траншу кредиту/процентів/інших платежів відповідно до цього Договору вважається день зарахування відповідних сум на Позичковий та інші рахунки зазначені в цьому договорі та підтверджується випискою з позичкового рахунку.

Згідно з п.3.4.2. Кредитного договору, Позичальник має право до настання кінцевого терміну повернення заборгованості за Кредитом/Траншем кредиту здійснювати повне або часткове погашення Кредиту/Траншу кредиту та сплатити проценти за фактичний час користування кредитними коштами у порядку передбаченому умовами цього Договору.

09.07.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вольтранс» (позичальник) було укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (а.с. 56-60).

У відповідності до умов вказаного договору Позичальнику надається фінансова допомога, загальна сума якої не може перевищувати 1 675 448,96 грн. та перераховується на рахунок позичальника до 10.07.2015 року. Позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу в строк до 31 грудня 2016 згідно графіку визначеного в цьому Договорі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Кредитного договору Позивач 09.07.2015 року здійснив дострокове погашення Кредиту за рахунок коштів отриманих від ТОВ "ЕТС" згідно Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 09.07.2015 року, що підтверджується Платіжним дорученням №8182 від 09.07.2015 року на суму 9 895,82 грн. (а.с. 53), Платіжним дорученням №8164 від 09.07.2015 року на суму 1 672 211,00 грн. (а.с. 52), а також випискою ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" від 09.07.2015 року по поточному рахунку ТОВ "Вольтранс" №26004001004329 (а.с. 54-55).

У зв'язку з повним виконанням Позивачем зобов'язань за Кредитним договором, між Позивачем та Відповідачем 09.07.2015 року було укладено Договір про розірвання Кредитного договору №КЛ-4329/1-840 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 30.10.2012 року (а.с. 62), та видано Довідку про відсутність заборгованості за Кредитним договором (а.с. 61).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 року №452/БТ "Про віднесення ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 09.07.2015 року №130 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", згідно з яким з 10.07.2015 року у Відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 10.07.2015 року до 09.10.2015 року.

08.10.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №184 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", відповідно до якого строк здійснення тимчасової адміністрації продовжили на один місяць по 09.11.2015 (включно).

Матеріалами справи підтверджується, що в листопаді 2015 року Позивачем було отримано повідомлення вих.№3155/15 від 06.11.2015 року (а.с. 63-66) від Відповідача, відповідно до якого трансакції від 09.07.2015 року щодо погашення заборгованості Позивачами за Кредитним договором є нікчемними згідно частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, трансакції не підпадають за своєю правовою та економічною суттю під критерії нікчемності, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зобов'язання по Кредитному договору №КЛ-4329/1-840 позивачем виконані в повному обсязі, а тому зобов'язання між ТОВ «Вольранс» перед ПАТ «Радикал Банк» за Кредитним договором слід вважати припиненими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.ст. 599, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право й кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 16, 20 ЦК) слід дійти висновку про те, що у разі невизнання кредитором права боржника, передбаченого ст. 599 Цивільного кодексу України, на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція послідовно втілювалася в постановах Верховного Суду України, який наголошував, зокрема, на тому, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Матеріали справи містять докази належного виконання позивачем умов Кредитного договору. Кошти, отримані банком в рахунок погашення кредитної заборгованості (платіжне доручення №8164) та відсотків (платіжне доручення №8182) банком позивачеві не повернуті. Договір про розірвання Кредитного договору №КЛ-4329/1-840 (а.с. 62) в судовому порядку не оскаржувався, нікчемним або недійсним не визнавався.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання зобов'язання за Кредитним договором №КЛ-4329/1-840 у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача щодо нікчемності трансакцій, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, з 10.07.2015 року у Відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 10.07.2015 року до 09.10.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

В результаті перевірки правочинів уповноваженою особою Фонду (у тому числі договорів), вчинених (укладених) Відповідачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, було виявлено ряд правочинів - трансакцій Банку щодо перерахування коштів

Колегією суддів встановлено, що керуючись ст. ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. ст. 215, 216, 236 Цивільного кодексу України уповноваженою особою Фонду було повідомлено Позивача про нікчемність правочинів - трансакцій щодо перерахування коштів та виставлено вимогу Позивачу невідкладно здійснити оплату кредитної заборгованості по Кредитному договору в сумі 1 672 211,00 грн., а також відсотків, нарахованих на дату повного виконання зобов'язань Позивачем за Кредитним договором.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Цивільним кодексом не передбачено можливість визнання судом дійсним правочину, який є нікчемним в силу ч. З ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проте у такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину с правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.

Колегія суддів наголошує на тому, що у відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на яку посилається відповідач, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

З аналізу наведеної статті слідує, що нікчемними можуть бути визнані укладені банком правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу, тобто відчуження, майна банку з метою надання окремим кредиторам пільг.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що відповідачем згідно вищезазначених трансакцій не здійснювався платіж та не передавалось будь-яке майно Відповідача на користь Позивача.

У зв'язку з вчиненими трансакціями Відповідач не зазнав жодних несприятливих наслідків, наприклад таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його неплатоспроможності, оскільки грошові кошти з банку виведені не були, а за їх рахунок було здійснено погашення зобов'язань за Кредитним договором згідно умов Кредитного договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що трансакції не підпадають за своєю правовою та економічною суттю під критерії нікчемності, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Щодо посилань апелянта на здійснення операцій банком в післяопераційний час, встановлений наказом чи іншим внутрішнім (локальним) документом банку, колегія суддів зазначає наступне.

Неробочий час не є підставою для визнання правочину нікчемним відповідно до статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, згідно з п.п. 1.4 та 1.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2013 року № 254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2003 року за № 559/7880, банки самостійно визначають систему організації операційної діяльності залежно від їх структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій тощо. Оброблення інформації про операції та її збереження мають виконуватися на серверах та/або іншій комп'ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України. Довідки/виписки про рух коштів, що формуються банками є технічними документами банку, сформованими із електронної системи обліку руху коштів по рахункам клієнтів, яка була сформована під час створення банківської проводки відповідальним працівником банку, однак це не свідчить про те, що грошові кошти чи платіжні доручення клієнтів надійшли саме в цей час.

Отже, законодавство не обмежує часові межі понять «Операційний день» та «операційний час».

Таким чином, посилання апелянта на здійснення операцій банком в післяопераційний час не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки наказ/внутрішній (локальний) документ банку, на який посилається відповідач, не є за своєю правовою суттю нормативно-правовим актом, прийнятим органом державної влади.

Також, колегією суддів відхиляються посилання апелянта про перевищення працівником банку повноважень під час укладання та підписання Договору про розірвання Кредитного договору №КЛ-4329/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 09.07.2015 року, оскільки вказаний договір у судовому порядку не оскаржувався, належних доказів в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження наведеного відповідачем не надано.

Посилання апелянта на те, що вчинення трансакцій щодо перерахування коштів підпадає під ознаки нікчемності, визначені п. 7 ч. З ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", також не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Наведені твердження Відповідача обгрунтовані виключно посиланням на приписи ст. ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування фізичних осіб" та їх тлумаченням.

Однак, при кваліфікації правочину з огляду на мету його вчинення має враховуватись вина, яка доводиться такими засобами доказування, що можуть її підтвердити.

В розумінні статі 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" факт перерахування Позивачем грошових коштів в якості дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором на підставі Кредитного договору не є підставою нікчемності трансакцій.

Зазначена дія є питанням виконання Кредитного договору, та відбулася після його укладення у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України та вказаними договорами, через що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України не може бути підставою недійсності правочину.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 року у справі №911/5245/15.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 року у справі №911/5245/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 року у справі №911/5245/15 залишити без змін.

3. Справу №911/5245/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Жук