Постанова № 56255981, 02.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2016 р. Справа№ 910/20293/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецький Л.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури - не з'явилися

від позивача1 - не з'явилися.

від позивача2 - Хмелюк А.П. (дов. 6385/9 від 31.12.2015 року)

від відповідача - Сиза Н.Л. (дов. №б/н від 23.12.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2016 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕРА"

про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року

у справі №910/20293/14 (головуючий суддя Ярмак О.М., судді Підченко Ю.О., Пасько М.В.)

за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі

1) Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, м. Київ

2) Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА", м. Київ

про стягнення 8 502 446,56 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі 1) Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 2) Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" про стягнення 7 283 970,00 грн. основного боргу, 396 000,00 грн. авансу за вересень 2014 року, 426 257,36 грн. пені, 59 808,68 грн. 3% річних, 381410,52 грн. інфляційних втрат за договором № 4-460 про надання телекомунікаційних послуг від 27.12.2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/20293/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 року, позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення 7 966 564 грн. 04 коп. основного боргу, 884 115 грн. 47 коп. пені, 135 195 грн. 66 коп. 3% річних, 1 160 775 грн. 79 коп. інфляційних втрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" в доход Державного бюджету України 73 080 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 року у справі №910/20293/14 залишено без змін.

03.08.2015 року на виконання рішення суду були видані відповідні накази.

03.08.2015 року до канцелярії суду відповідачем подано заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/20293/14 в частині стягнення боргу у розмірі 10 146 650,96 грн. на 12 місяців, починаючи з 01.10.2015 року по 01.10.2016 року рівними частинами по 845 554,24 грн. щомісячно згідно графіку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2015 року у справі №910/20293/14 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" про розстрочення виконання рішення суду задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 ухвалу господарського суду міста Києва від 13.08.2015 року у справі №910/20293/14 скасувано повністю, у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/20293/14 відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 року постанову Київського апеляційного господарсього суду від 13.10.2015 року залишено без змін.

11.12.2015 року до канцелярії суду першої інстанції відповідачем подано заяву про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/20293/14 в частині стягнення боргу у розмірі 9 174 065, 74 грн. на 6 місяців, починаючи з 15.12.2015 року по 15.06.2016 року рівними частинами по 845 554,24 грн. щомісячно згідно графіку.

Крім того, 12.01.2016 року, представник заявника подав доповнення до заяви, в якій просить відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі № 910/20293/14 про стягнення боргу у розмірі 9 174 065,74 грн. на 6 місяців, починаючи з 15.02.2016 по 15.08.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2016 року у справі №910/20293/14 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі № 910/20293/14 до 12.07.2016.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2016 року та відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕРА" про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у спарві №910/20293/14.

Апеллянт вважає, що при винесені оскаржуваної ухали, судом першої інстанції не було враховано матеріальні інтереси позивача та його фінансовий стан, натомість взято до уваги ніби-то складне становище відповідача, яке на думку позивача нічим не підтверджено та необґрунтовано.

Також, до апеляційної скарги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2016 року у справі №910/20293/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року клопотання Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2016 року у справі №910/20293/14 задоволено; відновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2016 року у справі №910/20293/14 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 02.03.2016 року.

В судове засідання, призначене на 02.03.2016 року, з'явились представники позивача2 та відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

В судовому засіданні, представник позивача2 підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представники позивача1 та прокуратури в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомили. Сторони не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача1 та прокуратури.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача1 та прокуратури.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. (п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господасрького процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Наведена правова позиція підтверджується викладеним у постанові Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, слід дійти висновку, що заявник має довести викладені у заяві обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення саме належними і допустимими доказами, надавши такі докази суду.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку відповідач посилається на відсутність можливості одразу погасити заборгованість у зв'язку із фінансовими труднощами. Також, відповідач зазначає про вжиття дієвих заходів щодо погашення існуючої заборгованості. При цьому заявником не надано до суду жодного документу, який підтверджував би можливість виконати рішення суду відповідачем після 15.08.2016 року (дати до якої відповідач просить відстрочити виконання рішення суду).

Однак, наведені заявником обставини не є винятковими в розумінні ст.121 Господарського процесуального кодексу України, які б доводили неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочення виконання рішення суду по справі № 910/20293/14 від 03.02.2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України "Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України". Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є "обов'язковість рішень суду".

Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов'язковості рішень судів, за ознакою територіальності - на всій території нашої держави.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є обов'язковим для виконання.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховуються матеріальні інтереси стягувача, оскільки він також здійснює господарську діяльність, має зобов'язання щодо здійснення різного роду виплат, крім цього, у позивача також існує значна заборгованість, а також те, що неотримання грошових коштів істотно погіршує його фінансовий стан.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 року Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення місцевого господарського суду в даній справі і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення по даній справі негативно впливає на фінансовий стан відповідача.

Твердження відповідача, щодо часткової сплати боргу колегією суддів не беруться до уваги, оскільки відповідач не був позбавлений можливості протягом року, з 03.02.2015 року дати прийняття рішення, сплачувати борг відповідно до умов зазначених в його заяві №148/2 від 31.07.2015 року про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року. Також, колегія суддів враховує, що сума часткової сплати на яку посилається відповідач це лише десята частина заборгованості перед позивачем.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що подання відповідачем заяви про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/20293/14 та про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/20293/14 протягом року є намагання затягнути процес виконання рішення суду та ухилитися від його виконання.

Скрутне фінансове становище відповідача, не звільняє його від обов'язку виконання рішення суду та відповідно підставою для відстрочення виконання рішення бути не може.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено, зокрема, у постановах від 20.03.2007 року по справі №16/242/06, від 24.03.2009 року по справі №10/1994 та багатьох інших.

Крім того, відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Судом першої інстанції зазначені вимоги не було враховано, що стало підставою для винесення неправомірного рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2016 року у справі №910/20293/14 у повному обсязі.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2016 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕРА" про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/20293/14 задовольнити повністю.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2016 року у справі №910/20293/14 скасувати повністю.

3. Резолютивну частину ухвали викласти в наступній редакції:

" 1. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/20293/14 відмовити".

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" (код ЄДРПОУ 30019052, 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (код ЄДРПОУ 01190043, 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10) грошові кошти у сумі 1 378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Справу №910/20293/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Г.А. Жук

М.Г. Чорногуз