Постанова № 56255974, 02.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2016 р. Справа№ 910/9666/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Синиці О.Ф.

секретар судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача -Лисенко С.І.(дов. №НАС 237858 від 31.12.2015 року);

від відповідача - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року

у справі №910/9666/15 (суддя Мельник В.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до дочірнього підприємства "Укравтогаз" національної акціонерної компанії Нафтогаз України", м. Київ

про стягнення 4 980,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2015 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 4 980,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року позовні вимоги ПАТ "Укртрансгаз" задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року. Матеріали справи №910/9666/15 передано до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду по справі.

У вказаній постанові Вищого господарського суду України визначено, що суди не з'ясували та не встановили чи акт є доказом визнання заборгованості саме за названим договором в сумі, щодо якої виник спір, адже акт звірки розрахунків як акт, яким визнається борг іншою стороною, має підтверджувати наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Не дослідження та не встановлення судами попередніх інстанцій вказаних вище обставин, вплинуло на правильність висновку про переривання позовної давності щодо суми заборгованості, відносно якої виник спір, у зв"язку з чим колегія суддів вважає передчасним висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості у розмірі 3501,08 грн.

Є передчасними висновки попередніх судових інстанцій і в частині позовних вимог про стягнення 315,38 грн. - 3% річних, 288,27 грн. інфляційних втрат, оскільки судами при вирішенні спору щодо вказаних позовних вимог не було враховано те, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора, а відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Встановлення та дослідження зазначених вище обставин має істотне значення для правильного вирішення даного спору і їх неврахування призвело до передчасних висновків судами попередніх інстанцій по суті заявлених позовних вимог.

У відповідності до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності, на підставі чого вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року по справі №910/9666/15 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року у справі №910/9666/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 17.02.2016 року.

В процесі розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів було встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Суховий В.Г.) у справі №910/9666/15, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанціїі.

17.02.2016 року суддею Мальченко А.О. подано заяву про самовідвід від розгляду апеляційної скарги у справі №910/9666/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року заяву судді - учасника колегії Мальченко А.О. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року у справі №910/9666/15 - задоволено; відведено суддю Мальченко А.О. від участі у розгляді апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року у справі №910/9666/15; матеріали справи №910/9666/15 передано для визначення нового складу суду.

Згідно з Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.02.2016 року, відповідно до пп. 2.3.49, абз.2 пп. 2.3.52 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №910/9666/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2016 року прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року у справі №910/9666/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Синиця О.Ф. та призначено розгляд справи на 02.03.2016 року.

В судове засідання, призначене на 02.03.2016 року, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду. Не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача. Вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 13.10.2010 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (продавець) та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) 13.10.2010 р. було укладено договір купівлі-продажу № 255-К/94-234-у (далі за текстом - договір) (а.с. 34-36), у відповідності до п. 1.1. договору продавець зобов'язаний продати, а покупець прийняти запасні частини та матеріали, відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1).

Згідно з п. 9.1. договору договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010 року.

У відповідності до п. 2.1. договору назва, кількість та асортимент продукції зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.2. договору загальна ціна цього договору становить 3 501,08 грн.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що факт поставки продукції підтверджується видатковою накладною, яка підписується повноважними представниками сторін у день отримання продукції.

Згідно з п. 4.4. договору датою поставки продукції визнається дата, вказана в накладній про прийняття продукції покупцем.

Спір у справі, на думку позивача, виник в зв'язку з тим, що позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 3 501,08 грн., проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором та норм чинного законодавства України, оплату отриманої продукції не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегією суддів встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до п. 3.4. договору продавець після поставки продукції та підписання сторонами відповідної видаткової накладної, виписує рахунок-фактуру, у якому зазначається ціна та вартість поставленої продукції згідно зі специфікацією до цього договору.

Згідно з п. 3.5. договору покупець здійснює 100% оплату вартості продукції протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначеного в розділі 10 договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Місцевим судом встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що відповідачем не виконано зобов'язання по сплаті отриманої продукції в повному обсязі за отриманий товар, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 3 501,08 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у суді першої інстанції було подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 56).

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи підтверджено, що поставка продукції, згідно видаткової накладної, відбулась 13.10.2010 року (а.с. 38-40).

Із наданих позивачем накладних-вимог №16/10-2025 (а.с. 38), №19/10-2021 (а.с. 39), №20/10-2026 (а.с. 40) не вбачається, за яким договором здійснювалась поставка.

Наведене свідчить про те, що при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його права, у зв'язку з чим, починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів.

Таким чином, строк позовної давності, за видатковими накладними від 13.10.2010 року сплинув 19.10.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Господарського процесуального кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та Відповідачем не укладався договір або додаткова угода до існуючого Договору щодо збільшення строку позовної давності до Договору.

Щодо посилань апелянта на переривання строку позовної давності у зв'язку із підписанням актів звірки, колегія суддів зазначає наступне.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів: зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на неї посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. При цьому вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на неї особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Підпис бухгалтера, сам по собі не може тягнути такі наслідки через те, що бухгалтери виконують функції ведення бухгалтерського обліку (пункт 4 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Підписи бухгалтерів за своєю правовою природою можуть підтверджувати лише достовірність даних бухгалтерського обліку (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), при цьому акти звірки, у даному випадку, є лише фіксацією певних даних бухгалтерського обліку боржника і кредитора, тобто стану, відповідно, кредиторської і дебіторської заборгованості.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"- первинним є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 9 цього ж Закону до первинних документів належать документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. При цьому вони повинні містити певний перелік даних, які включають в себе, серед іншого, зміст та обсяг господарської операції. Виходячи із цих норм до первинних документів можуть бути віднесені: господарський договір і документи, що підтверджують його виконання (акти прийому - передачі товару, розрахункову документацію і т. д.).

Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2012 року між РВУ «Київавтогаз» ДП «Укравтогаз» та ДК Укртрансгаз НАК Нафтогаз України від 01.10.2012 року (а.с. 84) підписаний сторонами на загальну суму 1091584,19 грн. і не містить посилань на договір, по якому здійснювалась поставка або накладних, за якими нараховано суму боргу.

Враховуючи викладене, акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України визнання заборгованості саме за договором купівлі-продажу №255-К/94-234-у від 13.10.2010 року в сумі, щодо якої виник спір, адже Акт звірки розрахунків як Акт, яким визнається борг іншою стороною, не підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність переривання строків позовної давності щодо суми заборгованості, відносно якої виник спір.

Крім того, Наказом від 29.11.2012 року №284 "Про виготовлення, облік, зберігання та використання печаток і штампів" затверджено Положення про виготовлення, облік, зберігання та використання печаток і штампів у ДП "УКРАВТОГАЗ".

Пунктом 6.2. вказаного положення передбачено, що перший заступник директора, заступники директора, головний інженер і головний бухгалтер мають право підписувати документи, а в подальшому і ставити на них відбитки основної печатки виключно з питань своїх повноважень і посадових обов'язків. Головним завданням головного бухгалтера є організація та забезпечення ведення бухгалтерського обліку. З цією метою головний бухгалтер має право діяти від імені бухгалтерії у взаємовідносинах з іншими організаціями з фінансово-господарських питань. Підписувати та візувати документи головний бухгалтер має право тільки в межах своєї компетенції.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2012 року між РВУ «Київавтогаз» ДП «Укравтогаз» та ДК Укртрансгаз НАК Нафтогаз України від 01.10.2012 року (а.с. 84) підписано головним бухгалтером РВУ «Київавтогаз» ДП «Укравтогаз» Погребною М.А. з однієї сторони, та заступником головного бухгалтера ДК Укртрансгаз НАК Нафтогаз України Вовк Ж.М. з іншої сторони.

В матеріалах справи відсутні докази того, що бухгалтер відповідача (інший працівник бухгалтерії) був наділений відповідними повноваженнями на підпис (визнання) документів, що свідчать про визнання відповідачем заборгованості або надання таких повноважень з боку керівництва підприємства відповідача.

Відповідно до ст. 1 та ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

Таким чином, акт звірки взаєморозрахунків не є доказом визнання боржником основного боргу, а також додаткових вимог кредитора, а відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення заяви відповідача та застосування строку позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що вірно зазначив місцевий суд.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, 7% штрафу, 3% річних, інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З аналізу наведеної статті слідує, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги.

Крім того, інфляційні витрати за своєю правовою природою є складовою боргу та на них також поширюється загальний принцип наслідків спливу позовної давності.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 630,19 грн., 7% штрафу у сумі 245,08 грн., 3% річних у сумі 315,38 грн., інфляційних втрат у сумі 288,27 грн., що є складовими боргу, по якому пропущено строк позовної давності.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року у справі №910/9666/15.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року у справі №910/9666/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року у справі №910/9666/15 залишити без змін.

3. Справу №910/9666/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.Ф. Синиця