Постанова № 56255944, 29.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.02.2016 справа №905/2239/15

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:ОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4При секретарі: Халявіній Ю.В.від позивача:ОСОБА_5 представник за довіреністю №2016/15 від 28.01.2016 р. (посвідчення адвоката №1715 від 02.04.2009р.)від відповідача:не зявились Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», м. Київ на рішення господарського суду Донецької областівід16.12. 2015 рокуу справі№905/2239/15 (головуючий суддя: Левшина Г.В., судді: Осадча А.М., Мельниченко Ю.С. )за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», м. Київдо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», с. Новогригорівка, Володарський район, Донецька областьпростягнення заборгованості в сумі 460771,70 грн.ВСТАНОВИВ:

У 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою вих.№2868 від 07.09.2015 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», с. Новогригорівка, Володарський район, Донецька область про стягнення 460771,70 грн. (а.с.3-7).

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.12.2015 р. відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», с. Новогригорівка, Володарський район, Донецька область про стягнення заборгованності в сумі 46077, 70 грн., у тому числі основний борг в сумі 355746,17 грн., пеня в сумі 36805,60 грн., 3% річних в сумі 5483,02 грн., штраф в сумі 62736,91грн. (а.с.159-162).

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ОСОБА_1 апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» задовольнити повністю.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, позивач посилається на утворення заборгованності по сплаті переданого товару в рахунок оплати отриманого товару покупцем не перераховано продавцю обумовлені специфікаціями та скориговані рахунками-фактурами грошові кошти в звязку із спливом терміну сплати повної вартості товару.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога», с. Новогригорівка, Володарський район, Донецька область через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 р. по справі №905/2239/15, в якому відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, вважає її такою, що не підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 16.12.2015 р. є законним та обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, з наданням належної оцінки представлених судом доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а судове рішення без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддів Будко Н.В., Ломовцева Н.В.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 31.12.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 08.02.2016р. о 10.15. год.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 08.02.2016р. у звязку із неявкою представника відповідача та для зясування фактичних обставин справи, судова колегія дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 29.02.2016 р.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

29.02.2016 р. у судовому засіданні позивач наполягає на вимогах викладених в апеляційній скарзі та просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач, у судове засідання не зявився, але через канцелярію суду надав відзив, в якому у звязку із неможливістю прибути у судове засідання просить провести розгляд справи у відсутності представника відповідача. Судова колегія розглянула вищезазначене клопотання та задовольнила.

В матеріалах справи містяться ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 31.12.2015р. та від 08.02.2016 р. про те що, ухвала про порушення провадження у справі від 31.12.2015р. №905/2239/15 та ухвала про відкладення від 08.02.2016р. не приймаються до пересилання відповідачу на підставі листа Харківської дирекції Поштамп-ЦПЗ №1 від 03.12.2015р. та від 01.02.2016р. №7-14-40.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 31.12.2015 та про відкладення розгляду справи від 08.02.2016р. по справі № 905/1720/15 були розміщені на сторінці ОСОБА_1 апеляційного господарського суду офіційного веб-сайту Судова влада України в мережі Інтернет.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду, відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», надалі «Постачальник», в особі менеджера з питань регіонального розвитку зернового бізнесу Стеліана Фоліка, який діє на підставі довіреності №2013/163 від 09.07.2013 р., з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога», надалі «Покупець», в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, з іншого боку уклали договір поставки №CVS 58474, згідно якого постачальник зобовязується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплати насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно специфікацій до цього договору (а.с.17).

Відповідно до п.2.1 загальна кількість товару визначається в специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору. У випадку неможливості поставки товару в асортименті, передбаченому відповідною специфікацією, постачальник має право запропонувати покупцеві змінити вид товару, поставка якого неможлива, вважається що зобовязання сторін щодо поставки такого товару припинені за взаємною згодою сторін.

Згідно пункту 3.4.3.2 договору в будь-якому випадку, покупець зобовязаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов цього договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній специфікації.

Відповідно до пункту 3.4.3.3 договору базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невідємними частинами договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації. Під курсом банку розуміється середній курс ПАТ «КІБ Креді Агріколь» долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. При цьому, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком. Коригування остаточної ціни і вартості товару здійснюється за формулою, визначеною пунктом 3.4.3.4.3 даного договору.

При коригуванні ціни і загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті товару частинами коригування до видаткової накладної надається постачальником після остаточної та повної сплати покупцем на товар, відповідно до п. 3.6 договору.

Пунктом 3.7 договору визначено, що оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Розділом 4 вищевказаного договору визначено строк та умови поставки товару постачальником покупцю, зокрема сторони обумовили, що умови та місце поставки товару вказуються у відповідній специфікації на товар.

Згідно пункту 7.1 договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач здійснив оплату за поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними №30591/458223 від 23.12.2013р., №31469/459647 від 13.02.2014р., №33053/461657 від 23.04.2014р. у розмірі 399127,68 грн., які надані до матеріалів справи платіжними дорученнями №206 від 08.09.2014р. та №209 від 09.09.2015р.

Позивач стверджує, що з настанням терміну сплати повної вартості товару 10.10.2014р. ним було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури із скоригованою вартістю поставленого товару відповідно до умов договору №СVS 58474 від 10.12.2013р., на суму 134854,44 грн., на суму 66784,19 грн. та на суму 7484,45 грн.

Таким чином, звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань зі сплати даних скоригованих рахунків-фактур, позивач провів розрахунок суми основного боргу станом на 07.09.2015р. за формулою, встановленою для випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком.

Відтак, за розрахунком позивача, заборгованість за сульфат амонію станом на 07.09.2015р. становить 343020,00 грн., заборгованість за гібрідне насіння соняшнику станом на 07.09.2015р. складає 12726,16 грн., всього заборгованість в сумі 355746,16 грн.

Проте, відповідно до п.3.4.3.1 договору відповідач зобовязаний сплатити позивачу вартість товару платіжним дорученням шляхом перерахувнаня грошових коштів на банківський рахунок протягом строку дії рахунку-фактури. Позивачем до позовної заяви було додано рахунки-фактури №58474/2608 від 10.10.2014р. на суму 134854,44 грн., №58474/2609 від 10.10.2014р. на суму 66784,19 грн., №58474/2610 від 10.10.2015р. на суму 7484,45 грн., які були дійсні до сплати до 13.10.2014р. При цьому, відповідних доказів надсилання даних рахунків-фактур на адресу відповідача позивачем не надано.

В письмових поясненнях від 02.11.2015р. позивач зазначив, що надав відповідні рахунки-фактури відповідачу шляхом передачі електронною поштою, що узгоджується з умовами договору №СVS 58474 від 10.12.2013р. (а.с.65-88).

Ухвалою від 22.10.2015р. судом першої інстанції було зобовязано позивача представити докази, що підтверджують виставлення скоригованих рахунків-фактур відповідачу 10.10.2014р. та 07.09.2015р.

На виконання умов ухвали господарського суду Донецької області позивачем в підтвердження факту надання рахунків-фактур відповідачу до справи електронних супровідних листів (а.с.68, 69), які містять дати відправлення 10 червня 2014р., 10 вересня 2014р., в той час як відповідні рахунки-фактури, що були додані до позовної заяви (а.с.31-33), датовані пізніше 10.10.2014р. Разом з цим, до електронних супровідних листів позивачем додано інші рахунки-фактури, ніж були додані до позову, зокрема, датовані іншими датами (а.с.70, 71), з різними належними до сплати сумами, за іншим контрактом (а.с.76, 77), внаслідок чого факт направлення відповідачу саме певного рахунку-фактури не може бути встановлений.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що належних доказів виставлення відповідачу рахунків-фактур №58474/2608 від 10.10.2014р. на суму 134854,44 грн., №58474/2609 від 10.10.2014р. на суму 66784,19 грн., №58474/2610 від 10.10.2015р. на суму 7484,45 грн. позивачем до матеріалів справи не надано. Одночасно, доказів виставлення рахунків-фактур станом на 07.09.2015р. (до моменту звернення позивача з позовом до суду) позивачем до матеріалів справи також не надано. Та не надано підтвердження отримання рахунків відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач направив на адресу позивача листи: №65 від 15.12.2014р. та №1 від 15.01.2015р. з вимогою щодо надання рахунків скоригованої вартості товару та довідки банку про середній курс долару США по кожній поставці для здійснення повної скоригованої оплати вартості за товар.

Враховуючи відсутність доказів виставлення відповідних рахунків-фактур на адресу відповідача, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем порядку сплати даних рахунків-фактур.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем при розрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу застосовано узгоджену у договорі №СVS 58474 від 10.12.2013р. формулу, яка передбачена для випадку сплати покупцем товару за простроченим рахунком. Проте, враховуючи відсутність порушення сплати рахунку, відсутні й відповідні підстави для застосування позивачем при розрахунку суми боргу формули, встановленої для коригування ціни у разі сплати за простроченим рахунком.

Колегія суддів вважає, що, суд першої інстанції обґрунтовано посилається на умови п.3.6 договору №СVS 58474 від 10.12.2013р., згідно якого при коригуванні ціни та загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). Згідно додаткової умови, зазначеної у специфікаціях у випадку, якщо відповідач сплачує за простроченим рахунком коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товари згідно виставленому рахунку.

Таким чином, виходячи зі змісту умов договору саме позивачем здійснюється коригування ціни товару та виставляється на адресу відповідача рахунок-фактура, в якому зазначається скоригована ціна товару.

Частиною 1 ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, умови договору №СVS 58474 від 10.12.2013р. було порушено, оскільки доказів направлення на адресу відповідача рахунків-фактур, в яких містилися б необхідні для перерахування грошових коштів відомості щодо скоригованої вартості товару, позивачем не надано, внаслідок чого, відповідач не міг виконати своїх зобов'язань щодо оплати вартості товару відповідно до умов договору.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання грошових коштів в сумі 355746,17 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 355746,17 грн. підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.

Враховуючи недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обовязків, тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 36805,60 грн., трьох процентів річних в сумі 5483,02 грн. та штрафу в сумі 62736,91грн. також підлягають залишенню без задоволення.

Крім того позивачем заявлялись до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 483,02грн., пеня у сумі 36805,60грн., штраф у розмірі 62736,91 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних, інфляційних збитків та пені є похідними від основної вимоги, тому судом першої інстанції обґрунтовано не задоволені.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення, в звязку з чим ОСОБА_1 апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 року.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія ОСОБА_1 апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 року у справі №905/2239/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, за мотивами викладених апеляційною інстанцією у постанові, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 року у справі №905/22239/15 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 року у справі №905/2239/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Н.В.Будко

ОСОБА_4

Надр.5 прим:

1 у справу;

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 ДАГС;

1 ГС Донец. обл.