Рішення № 56255449, 24.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016р. Справа№ 914/600/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест», м.Київ

до відповідача: Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Тернопільська дистанція колії», м.Львів

про: зобовязання до вчинення дій,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 25.01.16р.);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність від 04.01.16р.).

В судовому засіданні 24.02.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 року у справі № 914/1109/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест» (м.Київ) до Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Тернопільська дистанція колії» (м.Львів) про зобовязання до вчинення дій скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2015р. та рішення господарського суду Львівської області від 08.04.2015р., матеріали справи скеровано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 11.12.2015 року прийнято справу до нового розгляду та призначено до розгляду в засіданні на 12.01.2016 року.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання 12.01.2016 року не забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №875/16 від 12.01.2016 року).

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав додаткові пояснення у справі (вх. №905/16 від 12.01.2016 року), в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперчив повністю.

Розгляд справи відкладено на 28.01.2016 року.

Сторони участь повноважних представників в судове засідання 28.01.2016 року забезпечили.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав пояснення по суті позовних вимог

Представник відповідача позов заперечив.

В судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 09.02.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. №681/16 від 09.02.2016р.) про продовження строку розгляду спору.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечив повністю, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав додаткові пояснення (5127/16 від 09.02.2016р.).

Строк розгляду спору продовжено та розгляд справи відкладено на 24.02.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 24.02.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав додаткові пояснення (вх. №6696/16 від 18.02.2016р.).

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечив повністю, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання про фіксування судового процесу в господарській справі за допомогою звукозаписувального технічного запису (вх.№7406/16 від 24.02.2016 року), яке суд задоволив.

Відповідно до ч. 7 ст.811 ГПК України, за клопотанням (вх. №7406/16 від 24.02.2016р.) представника відповідача, здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.02.2009р. між ВАТ «Тернопільський Облагропостач» (продавець) та ТзОВ «Західагроінвест» (покупець) укладено договір купівлі-продажу підїзної залізнодорожньої колії, що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул. Поліська,14 характеристика якої зазначена в паспорті залізнодорожньої підїзної колії незагального користування Тернопільського головного підприємства МТО облагроснаба (замовлення №92038).

Згідно даних паспорту залізнодорожньої підїзної колії незагального користування Тернопільського головного підприємства МТО облагроснаба (замовлення №92038) найменування колії і номер стрілки, від якої відходить колія до підприємства колія 41А, відстань від місця примикання до території підприємства 335 м.

В листопаді 2012 року позивач звернувся до начальника ВП «Тернопільська дистанція колії» з проханням провести огляд підїзної колії №2 (вул. Поліська,14) на предмет її використання під подачу вантажних вагонів для їх завантаження та розвантаження.

Під час огляду представниками позивача та ВП «Тернопільська дистанція колії» місцевості, по якій була прокладена зазначена колія, було виявлено факт її демонтажу. Зясувавши обставини демонтажу колії, позивачу стало відомо, що 04.09.2012р. ВП «Тернопільська дистанція колії» надіслало листа ЗАТ «Агрокомбінат» (який не є власником колії) з проханням надати дозвіл на демонтаж підїзної колії № 2 в тому числі стрілочних переводів №№ 36,11.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2011р. перший заступник генерального директора Укрзалізниці зобовязав усі Залізниці України проаналізувати стан використання та протяжність колій, які тривалий час закриті для руху: - визначитися з доцільністю їх використання; затвердити перелік колій, верхня будова яких у звязку з недоцільністю їх подальшого використання підлягає зняттю.

18.05.2011р. Львівська залізниця видала наказ №432/Н, яким затвердила перелік колій, що не використовуються за призначенням та потребують зняття, в тому числі підїзду колію облбази СГТ інв.№020124612 протяжністю 471 м2.

Згідно наказу по ВП «Тернопільська дистанція колії» від 12.06.2011р. №181 верхня будова колії № 2 ВАТ «Тернопільський облагропостач» (облбаза СГТ) частково тимчасово демонтована і знаходиться на збереженні.

07.11.2012р. комісією ВП «Тернопільська дистанція колії» було проведено огляд технічного стану верхньої будови підїзної колії № 2 ВАТ «Тернопільський облагропостач» (облбази СГТ), в тому числі СП №36 Р-50 1/9 та СП №11 Р-50 1/11, станції Тернопіль інв.№ 020124612, за результатами якого було складено акт, у висновку якого зазначено, що обєкт знаходиться в незадовільному стані та непридатний для подальшої експлуатації внаслідок фізичного зносу. Проводити ремонт недоцільно, оскільки подальшої потреби у використанні колії немає.

Як стверджує позивач, дозволу на демонтаж підїзної колії, яку товариство мало намір використовувати для здійснення господарської діяльності, у товариства ніхто не запитував. Колія була демонтована без згоди і відома ТзОВ «Західагроінвест», яке на підставі договору купівлі-продажу та технічного паспорту вважало себе її власником.

Впродовж 2013-2014 років товариство позивача неодноразово зверталося до ВП «Тернопільська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» та Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» про відновлення демонтованої підїзної колії, необхідної для здійснення діяльності товариства.

Всі звернення залишені відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення з позовом про спонукання відповідача відновити демонтовану колію.

В своїх додаткових поясненнях відповідач проти позову заперечив та просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що відповідно до Технічно розпорядчого акту станції Тернопіль, затвердженого вказівкою заступника начальника залізниці з перевезень - начальника служби перевезень від 28.09.2007 р. Залізниця до списання колії «підїзна колія №2», на підставі наказу ДТГО «Львівська залізниця» від 23.07.2014 р. №519Н, була власником підїзної колії, яка примикає до стрілочних переводів №№10,11.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 1 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно зі статтею 64 статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, до залізничних, під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємства у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У Національному стандарті № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442 визначено, що споруди це земельні поліпшення, що належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (пункт 2), тому залізнична під'їзна колія належить до споруд.

Згідно з методичними рекомендаціями щодо визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 600/5, основними ознаками нерухомої речі є те, що ці об'єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані з землею, тобто вони не можуть існувати без землі; переміщення зазначених об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення ці ознаки необхідно розглядати у сукупності (пункт 1.1).

Пунктом 1.3. методичних рекомендацій визначено, що під'їзні залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування відповідно до статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт», є нерухомим майном, тому має здійснюватися їх державна реєстрація права власності.

Як встановлено судом, 10.02.2009р. між ВАТ «Тернопільський Облагропостач» (продавець) та ТзОВ «Західагроінвест» (покупець) укладено договір купівлі-продажу підїзної залізнодорожньої колії, що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул. Поліська,14.

Після аналізу вищенаведених норм, суд констатує, що підїзна залізнична колія належить до нерухомого майна, набуття права власності на яке має відбуватись у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення вказаного договору), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Докази нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 220 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення вказаного договору), у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Докази визнання договору купівлі продажу від 10.02.2009 р. дійсним судом в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними доказами набуття права власності на підїзну залізничну колію, про відновлення якої заявлена позовна вимога.

Крім того, судом встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні той факт, що позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій була розміщена спірна підїзна колія.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. (ст. 386 ЦК України).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відтак, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його права відповідачем, в звязку з чим позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процессуального кодексу України» (із змінами і доповненнями), у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест» (01133, м.Київ, вул. Щорса, буд.26А, ідентифікаційний код 35969591) на користь Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» (79000, м.Львів, вул.Гоголя, 1, ідентифікаційний код 01059900) 609 грн. за подання апеляційної скарги та 852 грн. за подання касаційної скарги.

Повне рішення складено 29.02.2016 р.

Суддя Король М.Р.