Рішення № 56255093, 10.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2016Справа №910/31037/15

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення заборгованості за оренду нежитлового приміщення в розмірі 4 433,11 грн та виселення з орендованого нежитлового приміщення.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Євдокименко В.М., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за оренду нежитлового приміщення в розмірі 4 433,11 грн та виселення з орендованого нежитлового приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2015 було порушено провадження у справі № 910/31037/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію та призначено розгляд справи на 27.01.2016.

30.12.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 27.01.2016 представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 10.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31037/15 позивач виконав.

У судове засідання 27.01.2016 представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 10.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31037/15 відповідач не виконав.

У судове засідання 27.01.2016 представник третьої особи не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 10.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31037/15 третя особа не виконала.

Враховуючи те, що представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвали господарського суду міста Києва від 10.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31037/15, розгляд справи було відкладено на 10.02.2016. 10.02.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи було подано письмові пояснення.

У судове засідання 10.02.2016 представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 10.02.2016 не з'явились.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Дарницькою районною в місті Києва державною адміністрацією (далі - орендодавець), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва (далі - балансоутримувач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 42/2013 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець за погодженням постійної комісії Київради з питань власності (протокол засідання від 22.10.2012 № 132), розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 21.11.2012 № 587 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для використання під побутове обслуговування населення.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року № 34/6250 та на дату підписання Договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 25,91 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1 005,83 грн, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 2).

Згідно з п. 3.2 та 3.4 Договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.6 Договору оренди).

Згідно з п. 4.2 Договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 20 лютого 2015 року до 31 грудня 2015 року ( п. 9.1 Договору оренди).

01.01.2013 сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди до Договору № 42/2013 від 01.01.2013.

27.05.2015 між позивачем, відповідачем, балансоутримувачем та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (далі - третя особа) було укладено Додаткову угоду № 1-42/2013 до Договору, відповідно до умов якої, сторони домовились, зокрема замінити сторону балансоутримувачу/отримувача коштів Договору № 42/2013 від 01.01.2013 з Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва».

Згідно з п. 3 зазначеної Додаткової угоди до Договору оренди, після підписання сторонами цієї Додаткової угоди, новий балансоутримувачу стає стороною Договору та має всі права та обов'язки первісного баласностуримувача/отримувача коштів за Договором оренди.

Як зазначає позивач, у відповідача станом на 30.11.2015 виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 15 082,22 грн. в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість та виселити відповідача із займаного приміщення у зв'язку із систематичним невиконанням зобов'язань за Договором оренди.

Судом встановлено, що Договір є розірваним з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2015 у справі № 910/26843/15 було стягнуто з відповідача на користь позивача 10 827,72 грн. боргу, 65,17 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 79,40 грн. три проценти річних з простроченої суми, 100 грн. пені, 1 218 грн. витрат по оплаті судового збору.

З зазначеного рішення вбачається, що стягнута сума боргу у розмірі 10 827,72 грн є орендною платою за період з лютого по вересень 2015 року.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, яке набрало законної сили, судом встановлено факт порушення відповідачем строків виконання свого грошового зобов'язання за Договором та встановлено розмір заборгованості за період з лютого по вересень 2015 року.

Відповідно до п. 9.3 Договору оренди одностороння відмова від Договору не допускається. Крім випадку, передбаченого пунктом 5.2 цього Договору.

Згідно з п.5.2 Договору оренди при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитись від Договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

31.08.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача Лист-повідомлення № 101-8475/02 від 26.08.2015 яким повідомив про односторонню відмову від Договору.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що Договір є розірваним, оскільки позивачем було направлено відповідачу Лист-повідомлення 101-8475/02 від 26.08.2015 про розірвання Договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 4 п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» N 12 від 29 травня 2013 року, з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Відповідно до п. 6.5 Договору оренди у разі звільнення орендарем об'єкта оренди без письмового попередження орендодавця та балансоутримувачу, а також без складання акта про передачу об'єкта оренди в належному стані орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв'язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує балансоутримувачу оренду плату за весь період користування до підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Згідно з п. 7.6 Договору оренди, уразі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення орендованого майна за актом-приймання передачі.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 4 254,50 грн підлягає задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 167,21 грн та 3% річних в розмірі 11,40 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.2 Договору оренди за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувачу пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, як встановлено судом, оскільки Договір є розірваним, а позивач нараховує пеню поза строком дії Договору оренди, вимога про стягнення пені в розмірі 167,21 грн не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних та встановлено, що позивачем вірно розраховано вказану суму, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 11,40 грн.

Також, оскільки судом встановлено, що на час звернення позивача з позовом до суду Договір оренди припинив свою дію, у зв'язку із односторонньою відмовою від Договору, в свою чергу позивачем доведено належними доказами, а відповідачем не спростовано факту припинення договірних відносин між сторонами за Договором оренди.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку звільнити орендоване майно після розірвання Договору оренди, вимога позивача про виселення відповідача з орендованого майна є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди, з урахуванням пені та трьох відсотків річних, в загальному розмірі 4 433,11 грн підлягають частковому задоволенню на суму 4 265,90, вимога ж позивача про виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02088, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 148А; ідентифікаційний код 39604270) заборгованість в розмірі 4 254 (чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн 50 коп та 3 % річних в розмірі 11 (одинадцять) грн 40 коп.

3. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (02088, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) звільнити приміщення загальною площею 38,82 кв.м. за адресою: м. Київ, вулиця Леніна, будинок 59/65 та передати його по акту приймання-передачі Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 148А; ідентифікаційний код 39604270).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02088, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 148А; ідентифікаційний код 39604270) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 399 (дві тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн 46 коп.

Повне рішення складено 29.02.2016.

Суддя О.В. Нечай