Рішення № 56254600, 04.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.16 Справа № 904/803/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО-КОНТЕНТ", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО", м. Дніпропетровськ

про стягнення 25 000,00 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання - помічник судді Паніна К.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №0212-2 від 12.02.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №60 від 03.03.2016

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛО-КОНТЕНТ" (надалі-Позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (надалі-Відповідач) про стягнення 25 000,00 грн. за договором співробітництва №А-3 від 03.03.2015.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2015 порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме п.3.4.6 Договору в частині своєчасного виконання своїх грошових зобовязань за кредитним договором №КЛ-17606/1-980 від 19.06.2015, укладеним між Відповідачем та ПАТ «РАДИКАЛ БАНК». У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір співробітництва №А-3 від 03.03.2015.

Позивач керуючись п.4.4. Договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача штраф у розмірі 25 000,00 грн.

Позивач в судове засідання, призначене на 03.03.2016 зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, призначене на 03.03.2016 зявився, проти задоволення позовних вимог заперечив, надав відзив вих. №256 від 26.02.2016. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на відсутність факту порушенням грошових зобовязань за за кредитними договором №КЛ-17606/1-980 від 19.06.2015, укладеного між Відповідачем та ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», на підтвердження чого надав кредитний договір №КЛ-17606/1-980 від 19.06.2015, виписку по особовим рахункам з 01.06.2015 по 27.08.2015.

В судовому засіданні 03.03.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2015 товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО-КОНТЕНТ» (Позивач, Сторона-1) та товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (Відповідач, Сторона-2) уклали договір співробітництва №А-3 (надалі Договір) відповідно до умов якого Сторони домовились про співпрацю одна з одною з метою підвищення ефективності господарської діяльності кожної зі Сторін, зокрема, збільшення прибутковості Сторони-2, обсягів реалізованих нею товарів та послуг, підвищення ділової репутації Сторони-2, сприяння Стороні-2 у своєчасному виконанні прийнятих на себе зобовязань за угодами з іншими особами (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.3.4.6. Договору, Сторона-2 зобовязалась, зокрема, своєчасно виконувати свої грошові зобовязання за кредитними договорами, договорами позики, іпотеки, укладеними з будь-якими третіми особами.

Згідно з п.3.4.7. Договору, Сторона-2 зобовязалась що півроку, не пізніше 20 (двадцятого) числа січня та липня відповідно, письмово інформувати Сторону-1 про виконання своїх грошових зобовязань за договорами, вказаними у п.3.4.6. цього Договору співробітництва.

Пунктом 4.4. Договору Сторони погодили, що за порушення Стороною-2 обовязків, передбачених п.п.3.4.4., 3.4.6., 3.4.9. цього Договору співробітництва, Сторона-1 має право вимагати, а Сторона-1 зобовязана сплатити штрафну санкцію у розмірі 25 000,00 грн.

19.06.2015 Відповідач (Позичальник) та публічне акціонерне товариство «РАДИКАЛ БАНК» (Кредитодавець) уклали кредитний договір №КЛ-17606/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, відповідно до умов якого Кредитодавець зобовязався надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, а Позичальник зобовязався отримати Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим Договором. Ліміт кредитної лінії встановлений у розмірі 40 000 000,00 грн. Термін остаточного повернення Кредиту 17.06.2016. Процентна ставка за користуванням кредитом встановлена в розмірі 35% річних (п.п.1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. ОСОБА_3 договору).

Позивач, посилаючись на невиконання Відповідачем обовязку, передбаченого п.3.4.7. Договору співробітництва в частині письмового інформування Позивача про виконання своїх грошових зобовязань за ОСОБА_3 договором, прийшов до висновку, що Відповідачем були порушені грошові зобовязання за ОСОБА_3 договором №КЛ-17606/1-980 від 19.06.2015, наслідком чого є застосування штрафної санкції, передбаченої п.4.4. Договру, у розмірі 25 000,00 грн., яку Позивач просить стягнути з Відповідача.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобовязання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, є порушенням зобовязання.

За змістом ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Виходячи з наданих Відповідачем ОСОБА_3 договору №КЛ-17606/1-980 від 19.06.2015, виписки по особовим рахунках з 01.06.2015 по 27.08.2015, Відповідач 25.06.2015 отримав від ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» кредитні кошти в сумі 7 190 407,20 грн.

09.07.2015 Відповідач повернув ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» кредитні кошти в сумі 7 190 407,20 грн. та сплатив відсотки за користування кредитом за період з 19.06.2015 по 09.07.2015 в розмірі 96 528,75 грн.

Отже Відповідач виконав свої грошові зобовязання за ОСОБА_3 договором з дотриманням строку, встановленого для повернення кредитних коштів (до 17.06.2016).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обовязок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням наведеного, оскільки всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, а саме доказів порушення Відповідачем строку виконання грошового зобовязання за ОСОБА_3 договором, то відсутні підстави для застосування штрафної санкції, передбаченої п.4.4. Договору, а відтак позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на Позивача.

Керуючись викладеним, ст. ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.03.2016.

Суддя ОСОБА_4