Ухвала суду № 56254144, 29.02.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

29 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В.,-

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 подав заяву до Верховного Суду України про перегляд Верховним Судом України з підстав, встановлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2015 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на попередні рішення судів на підставі п. 5 ч. 5 статті 214 КАС.

У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: статті 22 Конституції України та положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII).

На обґрунтування заяви додає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 6 та 11 листопада 2014 року, 23 квітня 2015 року (справи №№ К/800/29753/13, К/800/45740/13, К/800/6892/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, у заяві ОСОБА_2 вказує, що висновки касаційного суду в оскаржуваному рішенні не відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду України від 10 та 17 грудня 2013 року, 6 жовтня 2015 року (справи №№ 21-348а13, 21-445а13, 21-432а15 відповідно).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з мотивів невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Проте судові рішення, на які заявник посилається як на підставу для перегляду оскаржуваної ухвали касаційного суду від 22 грудня 2015 року, не можна вважати такими, що дають підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві, оскільки у рішеннях суд регулював різні правовідносини, що виникли між сторонами.

Так, у рішеннях на порівняння та постановах Верховного Суду України суд вирішував питання про перерахунок пенсії на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а в справі, що розглядається, суд вирішував питання утримання з пенсії позивача податку на доходи фізичних осіб (15%) та військового збору (1.5%), які запровадженні Законом № 71-VIII.

Аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права та невідповідність ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2015 року викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії; за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда