Рішення № 56253722, 18.02.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/1808/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С. Провадження № 22-ц/789/265/16 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Жолудько Л. Д., Костів О. З.,

при секретарі - Романюк Х.Ю.

без участі сторін

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на заочне рішення Кременецького районного суду від 04 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 10 серпня 2015 року, з метою придбання мотоблоку "Зубр IRQ-78E", між ним та ТзОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" укладено договір фінансового лізингу №000379 із додатками до нього.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що уповноважена на підписання договорів від імені відповідача особа ввела його в оману щодо умов договору. Так, при укладенні договору йому запропонували заплатити авансовий платіж в сумі 8000 грн. та розписатись у незаповненому договорі та на 2 порожніх листках, які в подальшому долучені до основного договору як його додотки. Крім цього, в договорі лізингу неправильно визначено предмет лізингу, оскільки договірне визначення предмету не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі, а також не містить вимог щодо якості предмету лізингу, що є недотриманням істотних умов договору. Таким чином, позивач вважає, що його ввели в оману щодо істотних умов договору, так як підписання договору з такими умовами не відповідало його внутрішній волі.

Крім того, позивачем на виконання умов договору було сплачено відповідачу авансовий лізинговий платіж в розмірі 8000 грн., тому просив суд стягнути вказану суму із ТзОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на його користь.

Рішенням Кременецького районного суду від 04 листопада 2015 року позов задоволено:

визнано недійсним договір фінансового лізингу № 000379 від 10 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізигова компанія "Ваш Авто";

стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізигова компанія "Ваш Авто" на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі .8000 грн.;

стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізигова компанія "Ваш Авто" на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ТзОВ "Лізигова компанія "Ваш Авто" просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що спірний договір укладено під впливом обману, оскільки про природу договору, перелік прав та обов'язків сторін позивачу було відомо, про що свідчать підписи сторін на договорі та додатках до нього. Спірний договір та додатки до нього містять детальний опис послуг, що надаються відповідачем.

Сторони в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду справи, тому колегія суддів, керуючись вимогами ч.2 ст. 305 ЦПК України, вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності та в силу вимог ч.2 ст. 197 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір фінансового лізингу укладений з порушенням вимог цивільного законодавства України та не відповідає внутрішній волі позивача.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТзОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" укладено договір фінансового лізингу №000379, згідно умов якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором (1.3 Договору).

Як вбачається з квитанції №9621010008 від 10.08.2015 року, ОСОБА_1 сплатив ТзОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" 8000 грн.( а.с. 11).

Пунком 1.1. договору фінансового лізингу визначено предмет договору, яким є транспортний засіб марки "Сінтай 240 В", об'єм двигуна 24 к.с./диз., тип КПП - мех., привід 4*2.

Вказаний транспортний засіб зазначено як предмет договору і у Додатку №2 до договору фінансового лізигну, який підписано позивачем (а.с.43).

Згідно ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм, (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений в письмові формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, розмір лізингових платежів та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Умовами договору чітко передбачено, що лізингодавець зобов'язаний придбати обраний клієнтом товар та здійснити всі необхідні дії щодо його реєстрації та страхування, та лише тоді передати його у право користування та розпорядження лізингоодержувачу.

Також, у ст. 8 спірного договору чітко визначено поняття "Вартість предмета лізингу та платежі" та вказані відповідні конкретні формули, на підставах яких були враховані конкретні суми. Крім цього, відповідно до п. 8.1 ст. 8 договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатках №№ 1,3 до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Договором фінансового лізингу чітко передбачено, в яких випадках встановлені суми можуть бути змінені, а саме з підстав, які не залежать від лізингодавця та чітко передбачено, що у разі такої зміни між сторонами має бути підписана обов'язкова додаткова угода до договору, а також акт коригування вартості предмета лізингу.

Підтвердженням отримання позивачем повної, необхідної, доступної та достовірної інформації про положення Договору, а саме щодо предмета договору, строку, порядку сплати та складових лізингових платежів є особистий підпис позивача на кожній сторінці Договору, додатків до нього та підписання заяви про повноту отриманої

Таким чином, оспорюваний договір укладений з дотриманням вимог цивільного законодавства про свободу договору та у відповідності до вимог ст. 806 ЦК України, ст. ст.1, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Позивач підписав і отримав примірник договору та додатки до нього, у яких зокрема передбачено визначення термінів, що використовуються у цьому договорі, вказане слід розглядати як підтвердження факту ознайомлення, розуміння сторонами умов договору та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди, а відтак, позивачем не доведено, що з боку відповідача мав місце обман.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", вони мають застосовуватися у системному зв"язку із спірними правовідносинами, що регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг", який є спеціальним.

Враховуючи вищевикладене та те, що між сторонами укладено цивільно-правовий договір з дотриманням усіх передбачених законодавством вимог, оскільки позивача повно, доступно та достовірно проінформовано щодо всіх умов договору, що підтверджується його підписом, .суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, дійшов до неправильного висновку, що укладення договору не відповідало внутрішній волі позивача, а також, що представник відповідача ввів в оману позивача щодо істотних умов договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, тому постановлене ним судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" задовольнити.

Рішення Кременецького районного суду від 04 листопада 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

Судові витрати покласти на сторони в межах сум ними понесених.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків