Ухвала суду № 56252527, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2016 р. м. Київ К/800/40163/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень щодо призначення пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

22 травня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, в якому просила: визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова щодо відмови в проведенні їй перерахунку пенсії державного службовця без обмеження граничного розміру пенсії неправомірними та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова здійснити позивачу перерахунок її пенсії з 04 червня 2013 року згідно довідки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про її заробітну плату та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум на підставі статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 37-1 Закону України «Про державну службу» у розмірі 80 відсотків суми її заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії.

Вважає, що відповідач протиправно відмовив їй, як працюючому судді, у перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі збільшенням заробітної плати судді та безпідставно обмежив 10 прожитковими мінімумами розмір пенсії, який, на думку позивача, має становити 80 відсотків її заробітної плати.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2014 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_4 пропущений з поважної причини строк звернення до суду. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_4 як державному службовцю без обмеження граничного розміру пенсії неправомірними та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 04 червня 2013 року згідно довідки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про її заробітну плату та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум на підставі статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 37-1 Закону України «Про державну службу» у розмірі 80 відсотків суми її заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працює суддею у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 травня 2011 року по справі № 2-а-6097/2011 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_4 пенсію державного службовця з 08 квітня 2011 року.

Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на виконання вказаної постанови призначено позивачу пенсію державного службовця з 08 квітня 2011 року.

27 лютого 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова із заявою, у якій просила провести перерахунок її пенсії.

Листом від 19 березня 2014 року № 122/О- 11 Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова повідомлено ОСОБА_4 про відсутність підстав для перерахунку її пенсії на підставі статті 37-1 Закону України «Про державну службу». При цьому зазначено, що її пенсія обчислена відповідно до вимог чинного законодавства та з 01 березня 2014 року (з урахуванням обмеження) становить 8017,13 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини 1 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії.

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

За змістом наведених норм підставою для проведення перерахунку пенсії працюючим державним службовцям у відповідності до зазначеного порядку є підвищенням розміру заробітної плати працюючого державного службовця.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні правові підстави для перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючого судді, оскільки позивачем не було подано до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова довідку про одержувану заробітну плату.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначила, що судом апеляційної інстанції було безпідставно застосовано до спірних правовідносин пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31 травня 2000 року, оскільки 27 лютого 2014 року вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії не у зв'язку із підвищенням розміру заробітної плати, а через безпідставне і неправомірне обмеження відповідачем розміру її пенсії 10 прожитковими мінімумами.

Проте, вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки заяві позивача від 27 лютого 2014 року про перерахунок пенсії державного службовця, зокрема, підставам, за яких її було подано.

Разом з тим, не можна повністю погодитися і з рішенням суду першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що призначена позивачу пенсія підлягає перерахунку у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючого судді.

Відповідно до вимог частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій не уточнили зміст позовних вимог позивача, обставини, якими він їх обґрунтовує, не з'ясували всіх обставин у цій справі, які впливають на правильність її вирішення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач також заявляв вимоги щодо проведення перерахунку пенсії у розмірі 80 відсотків суми заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії. Задовольняючи вказані позовні вимоги, суд першої інстанції взагалі не мотивував ухвалене у цій частині рішення та не зазначив положеннями яких нормативно-правових актів він при цьому керувався. Також цій обставині не надано належної правової оцінки судом апеляційної інстанції, зазначені позовні вимоги по суті не розглянуто.

Як було встановлено судами, із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_4 звернулася до відповідача 27 лютого 2014 року. В той же час, суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків, що пенсія позивача підлягає перерахунку з дня звернення до відповідача з відповідною заявою на підставі довідки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про заробітну плату, яка була надана 19 травня 2014 року, тобто після звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Не наведено судом першої інстанції і жодних мотивів, з яких він виходив, визначивши дату, з якої відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4, а саме, 04 червня 2013 року.

Не можна безспірно погодитись і з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, оскільки судом першої інстанції не мотивовано, які саме обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, є поважними причинами пропуску позивачем строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції вказаних помилок суду першої інстанції не виправив.

Таким чином, вирішуючи даний спір, суди обох інстанцій не звернули увагу на всі завялені позивачем позовні вимоги, не врахували усі дійсні обставини справи та не надали їм належної правової оцінки.

Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало