Ухвала суду № 56252501, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2016 р. м. Київ К/800/39731/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі за позовом Громадської організації "Вселенські цінності" до Голови Київської міської державної адміністрації Кличка Віталія Володимировича, треті особи: Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта", Комунальне підприємство "Київавтодор" про визнання бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2015 року Громадська організація "Вселенські цінності" звернулась до суду з позовом до Голови Київської міської державної адміністрації Кличка Віталія Володимировича, треті особи: Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта", Комунальне підприємство "Київавтодор" (залучені до участі у справі протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2015р.) про визнання бездіяльності відповідача по виконанню своїх зобов'язань по відновленню бруківки на Майдані Незалежності м.Києва, визнання тяганини у встановленні мотивів для виняткового непокладання бруківки біля пам'ятника з Глобусом, зобов'язання відповідача виконати свої зобов'язання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило рішення судів скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 11.12.2014р. Громадська організація "Вселенські цінності" звернулась до Голови Київської міської державної адміністрації Кличка В.В. з листом, в якому просила провести перевірку законності дій при проведенні робіт на Майдані Незалежності в м.Києві та встановити, чи непокладання бруківки біля пам'ятника з Глобусом було навмисною неповагою.

16.12.2014р. вищевказане звернення було зареєстровано відповідачем за №34617 та передано до Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, яка листом від 24.12.2014р. №109/03/46-8873 повідомила, що рішенням Київської міської ради від 24.10.2002р. № 91-4/251 «Про зарахування до комунальної власності територіальної громади м.Києва об'єктів комунального призначення» поштовий знак «Глобус» закріплено на праві повного господарського відання за Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта», в зв'язку з чим Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація не є розпорядником запитуваної інформації.

З листа Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» №148-03/01-3623 від 30.12.2014р. позивачу стало відомо, що територія з твердим покриттям біля поштового знаку «Глобус» перебуває на балансі КП «Шляхо-експлуатаційне управління по утриманню автошляхів та споруд на них Шевченківського району м.Києва».

22.01.2015р. Громадська організація "Вселенські цінності" звернулась до комісії Київської міської ради з питань власності з листом №23, в якому повідомила про вжиті нею заходи щодо пошуку власника поштового знаку та просила з'ясувати причини невідновлення покриття бруківкою біля цього знаку.

09.04.2015р. позивач звернувся до Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації зі скаргою, в якій зазначав, що на лист, зареєстрований за №34617, відповіді не надано.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій, прийшли до висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та неналежність відповідача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів ст.1, другого речення ч.3 ст.8, ст.55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень ст.55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 ст.55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

Отже, судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 27.10.2015р. у справі №800/101/15, від 24.11.2015р. у справі №800/259/15, від 01.12.2015р. у справах №800/134/15 та №800/135/15.

Проте, наведене залишено поза увагою судів попередніх інстанцій, які при розгляді даної справи не досліджували та не встановлювали питання щодо того, на захист яких саме прав та інтересів Громадської організації "Вселенські цінності" подано даний позов.

Також, зазначаючи в оскаржуваних рішеннях про неналежність відповідача у даній справі, суди не навели будь-яких мотивів, за яких прийшли до такого висновку; приписи ст.52 КАС України, які визначають право на заміну відповідача або залучення другого відповідача, судами також застосовані не були.

Водночас, рішення судів містять суперечливі висновки щодо дотримання (пропуску) позивачем строку звернення до суду, оскільки в них наведені мотиви як щодо того, що позивачу було відомо про порушення його права понад шість місяців до звернення до суду з даним позовом, однак таке порушення є триваючим і звернення позивача з відповідними заявами та скаргами до суб'єктів владних повноважень фактично поновлювали перебіг цього строку, так і подальший кінцевий висновок про пропуск такого строку, хоча така обставина, відповідно до ст.100 КАС України, могла слугувати підставою для залишення позову без розгляду.

Відповідно до вимог статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З викладеного вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам наведеної статті; касаційний же суд, в силу положень ст.220 КАС України, позбавлений можливості самостійно встановлювати відповідні обставини та досліджувати докази.

Зазначене є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.227 КАС України, згідно з якою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Тракало В.В.