Ухвала суду № 56252442, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/20521/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагенства у м.Києві про зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд: 1) стягнути з відповідача 4508,01 грн. в якості компенсації витрат у зв'язку із відрядженнями; 2) стягнути з відповідача середній заробіток за час прострочення розрахунку при звільненні у розмірі 54587,68 грн., пов'язаних із службовим відрядженням позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року.

ОСОБА_4 не погодився з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року і звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Наказом Держкомзему від 19.10.2011 р. № 348-кт позивача звільнено з посади начальника Головного управління Держкомзему у місті Києві 19.10.2011 р. за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України.

З 18.08.2011 р. по 19.10.2011 р. позивач неодноразово перебував у службових відрядженнях. Згідно наказу Держкомзему від 22.08.2011 р. № 547 позивач був відряджений для виконання функцій Голови комісії з проведення реорганізації відділу Держкомзему у Розівському районі Запорізькій області строком на 30 днів з 23 серпня 2011 року - строк відрядження з 22.08.2011 р. по 21.09.2011 р. Згідно наказу Держкомзему від 21.09.2011 р. № 50-в позивач був відряджений для виконання функцій Голови комісії з проведення реорганізації відділу Держкомзему у Розівському районі Запорізькій області строком на 30 днів з 23 вересня 2011 року - строк відрядження з 23.09.2011 р. по 22.10.2011 р.

До місця відрядження позивач прямував залізничним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями залізничних квитків Київ-Запоріжжя від 23.08.2011 р. УШ № 556676, Запоріжжя-Київ від 21.09.2011 р. УК № 347771, Київ-Запоріжжя від 22.09.2011 р. УШ № 661308. Загальна вартість квитків склала 298,01 грн.

Згідно довідки від 03.07.2013 р. б/н, під час відрядження у період з 24.08.2011 р. по 03.09.2011 р. позивач проживав у мінні-готелі «СЕМ» (м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 4). Загальна вартість проживання склала 2 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 026032 від 03.09.2011р. про оплату проживання.

При цьому встановлено, що під час перебування у відрядженні, він одночасно неодноразово перебував на лікарняному, а саме:

- згідно листка непрацездатності від 22.09.2011 р. серії АВМ № 188831, виданого Харківською міською поліклінікою № 6, позивач перебував на лікарняному з 03.09.2011 р. по 21.09.2011 р.

- згідно листка непрацездатності від 08.10.2011 р. серії АВІ № 739803, виданого Клінічною лікарнею № 9 (стаціонар, м. Київ), позивач перебував на лікарняному з 26.09.2011 р. по 07.10.2011 р.

- згідно листка непрацездатності від 19.10.2011 р. серії АВІ № 739987, виданого Клінічною лікарнею № 9 (стаціонар, м. Київ), позивач перебував на лікарняному з 10.10.2011 р. по 18.10.2011 р.

Сторонами не оспрюється, що згідно вищезазначених листків непрацездатності, з позивачем на день звільнення були проведенні всі відповідні розрахунки.

У зв'язку з тим, що відповідачем, в день звільнення і по цей час, не здійснено на користь позивача відповідних виплат витрат, понесених ним у зв'язку відрядженням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд виходили з правомірності дій відповідача та відсутності підстав для нарахування позивачу компенсації витрат у зв'язку із відрядженнями та виплати середнього заробітку за час прострочення розрахунку при звільненні у розмірі 54587,68 грн., пов'язаних із службовим відрядженням позивача, у зв'язку з відсутністю первинних документів, які необхідні для оплати добових, проїзних та проживання у готелі на час відрядження Позивача згідно наказів Держкомзему України 22.08.2011 № 547, від 21.09.2011 № 50-в та наказів Головного управління Держкомзему у місті Києві від 22.08.2011 № 3-вд, від 21.09.2011 №5-вд.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі наступного.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 затверджена Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон.

Абзацом 4 пункту 4 розділу 2 зазначеної Інструкції № 59, визначено, що сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

Положеннями абзацу пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються, зокрема витрати:

- на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);

- на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях;

Абзацом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 визначено, що витрати на найм житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються за наявності оригіналів підтвердних документів.

У пункті 5 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, зазначено, що підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.

Пунктом 12 розділу 2 Інструкції визначено, що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не надав до Головного управління Держземагенства у м. Києві звіти про відрядження та оригінали проїзних документів, а також документи, які підтверджують проживання у готелі на час перебування його у відрядженні.

Крім того, в період перебування позивача у відрядженні він був на лікарняному з 03.09.2011 року за місцем постійного проживання в м. Харкові, відповідно листка непрацездатності серії АВМ № 188832, що також суперечить законодавству щодо відшкодування витрат за проживання.

Пунктом 9 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон № 59 встановлено, що у разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на найм житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров'я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.

За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження.

Враховуючи те, що місто Харків є місцем постійного проживання позивача, виплата йому добових за зазначений період суперечить законодавству, так само як і відшкодування витрат на проживання за 03.09.2011 року.

Окрім цього, враховуючи, що дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження, суд касаційної інстанції погоджується з висновком щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу витрат на проїзд згідно копії проїзного квитка УК №347771 від 21.09.2011 за маршрутом Київ-Запоріжжя, - відсутні, оскільки 21.09.2011року є днем тимчасової непрацездатності позивача.

Відповідно до пункту 9 розділу 2 Інструкції № 59, днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно проїзних документів позивач в 23.08.2011 року об 20:27 год. виїжджав з Києва до Запоріжжя, та 21.09.2011 року об 20:30 год. теж виїжджав з Києва до Запоріжжя.

Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.

З огляду на встановлені обставини, суд касаційної інстанції також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для відшкодування витрат на проїзд до місця відрядження за 22.09.2011 року, так як такий день не є днем відрядження.

Крім того, місцезнаходження найманого апелянтом житла розташоване не за місцем відрядження, а у м. Запоріжжя, а саме за 138 км. від смт.Розівка, в якому розташовано Відділ Держкомзему у Розівському районі Запорізької області, що не дає підстав для відшкодування витрат на житло, витрати на яке позивачем належними доказами не підтверджено.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висівками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для здійснення на користь позивача відповідних виплат витрат, понесених ним у зв'язку відрядженням, оскільки позивачем не надано оригіналів підтвердних документів, які б підтвердили, що станом на день звільнення позивача в Головному управлінні Держкомзему у місті Києві були документи щодо фактичного перебування позивача у відрядженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, Головним управлінням Держземагенства у м.Києві підтверджено правомірність дій щодо невиплати позивачу відповідних виплат витрат, понесених ним у зв'язку відрядженням.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року,- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець