Ухвала суду № 56252360, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/2500/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області ДПС про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановила:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області ДПС про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху, оскільки апеляційна скарга не відповідала вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме до скарги не додано документ про сплату судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Питання справляння судового збору, крім Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI), регулюється іншим законодавством. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що судовий збір разом з витратами, пов'язаними з розглядом справи, належить до судових витрат. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом №3674-VI, який набрав чинності 01 листопада 2011 року, такі особи не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Разом із цим такий припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону № 3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Цей Закон не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з прийняттям цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 3674-VI).

Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону №3674-VI.

Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом №3674-VI.

Відповідно до статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Із урахуванням наведених обставин ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2016 року необхідно скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області ДПС про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній