Ухвала суду № 56252298, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/44193/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі - ТУ ДСА в Луганській області) на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И ЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання незаконною бездіяльності ТУ ДСА в Луганській області в частині невиплати щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за травень та червень 2015 року, з урахуванням індексації та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за травень та червень 2015 року, з урахуванням індексації.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, прийнято нове судове рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 «Про призначення суддів» ОСОБА_2 призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п'ять років. Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 листопада 2013 року №84/к позивача прийнято до штату вказаного суду на посаду судді.

Стаж роботи судді Бароніна Д.Б. станом на 15 липня 2015 року складав 1 рік 8 місяців 4 дні.

Відповідно до розрахункових відомостей про розмір суддівської винагороди позивача, відповідачем не було нараховано та не виплачено за період з травня по червень 2015 року щомісячну доплату за вислугу років.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для виплати щомісячної доплати за вислугу років відповідно до частини 5 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII (далі - Закон №192-VIII), оскільки стаж позивача на посаді судді є меншим ніж 3 роки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції посилався на те, що зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства. Отже судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом №192-VIII складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають, та мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до 3 років.

Відповідно до частини 5 статті 129 Закону №2453-VI, чинної на час призначення позивача на посаду судді, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

29 березня 2015 року набрав чинності Закон №192-VIII, яким Закон №2453-VI викладено у новій редакції.

Згідно з абзацом першим частини 5 статті 133 Закону №2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

При цьому прикінцеві та перехідні положення Закону 192-VIII не містять положення стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом.

Згідно зі статтею 147 Конституції України, єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

На даний час положення Закону №2453-VI, в редакції Закону №192-VIII, щодо визначення суддівської винагороди не визнані неконституційними, також відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність з боку відповідача незаконної бездіяльності по невиплаті позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за травень та червень 2015 року, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді є меншим ніж 3 роки, тобто не має підстав для виплати щомісячної доплати за вислугу років відповідно до частини 5 статті 133 Закону №2453-VI, в редакції Закону №192-VIII.

За таких обставин судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб