Ухвала суду № 56252244, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/50527/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року

у справі № 812/3860/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія» (далі - ТОВ «НПІХТ «Хімтехнологія»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000101540 від 10 квітня 2013 року та № 0000091540 від 10 квітня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «НПІХТ «Хімтехнологія» судові витрати в розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «НПІХТ «Хімтехнологія» у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2013 року, за результатами якої складено акт № 488/15/35774461 від 25 березня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000101540 від 10 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 357 096,00 грн. (238 064,00 грн. - основний платіж, 119 032,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000091540 від 10 квітня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 696 360,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), пунктів 4.6.6, 4.6.7 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з неправомірним відображенням як підприємством-правонаступником у декларації за лютий 2013 року податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого іншим платником податку - Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл».

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 98.1.2 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, в тому числі злиття платників податків, а саме - передачу майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, внаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

За змістом пункту 98.8 статті 98 ПК України у разі якщо платник податків, що реорганізується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань, такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками. Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків.

Відповідно до пункту 98.9 статті 98 ПК України у разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом.

Як з'ясовано судами, ТОВ «Цикл» припинено (реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 25 липня 2012 року) шляхом приєднання до ТОВ «НПІХТ «Хімтехнологія». Відповідно до передавального балансу та акту приймання-передачі майна, майнових і немайнових прав та обов'язків позивачу як підприємству-правонаступнику передано дебіторську заборгованість, у тому числі й залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який включається до складу податкового кредиту наступних податкових періодів та відображено ТОВ «Цикл» у рядку 24 ліквідаційної декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року.

Пунктом 184.9 статті 184 ПК України визначено, що у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Згідно з пунктом 200.5 статті 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які, зокрема, мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В даній ситуації судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Цикл» задекларовано в ліквідаційній декларації за липень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 940 948,00 грн., сплачену в ціні придбаних товарів, робіт та послуг. Однак, у зв'язку з наявністю у ТОВ «Цикл» станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менших, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, та нездійсненням ним придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у названого товариства було відсутнє.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про правомірність реалізації позивачем права, передбаченого статтею 98 ПК України, щодо розпорядження невідшкодованими податками та зборами, переданими йому як правонаступнику під час реорганізації, шляхом декларування в декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року від'ємного значення попередніх податкових періодів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.