Ухвала суду № 56252149, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/50853/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ДАФІ»на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 рокуу справі804/7803/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ДАФІ»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ДАФІ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БІК «ДАФІ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28 січня 2015 № 0000192201 та від 22 липня 2015 року № 0000412202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року позов задоволено.

За результатами перегляду зазначеного судового рішення, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 12 листопада 2015 року винесено постанову, якою постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року скасовано, а позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 28 січня 2015 року №0000192201 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 159877,85 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БІК «ДАФІ» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем 06 січня 2015 року складено акт №8/04-62-22-1/32228680, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 та пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02 лютого 2011 року, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району, за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року на 159877,85 грн., за 2012 рік на 959276,06 грн., за 2013 рік на 959276,06 грн., за січень - жовтень 2014 року на 799396,70 грн.

На підставі акта перевірки 28 січня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0000192201, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на 3497359,79 грн., з них за основним платежем 2797887,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 699472,02 грн.

Також, посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БІК «ДАФІ» з питань повноти нарахування з орендної плати за землю за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем 15 червня 2015 року складено акт №2972/04-62-22-1/32228680, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 та пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02 лютого 2011 року, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району, за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року на 159879,34 грн.

На підставі акта перевірки 22 липня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000412202, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на 239819 грн., з них за основним платежем 159879,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 79939,66 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про недотримання відповідачем 1095 денного строку, визначеного Податковим кодексом України для нарахування грошових зобов'язань. Крім того, суд дійшов висновку про допущення порушення контролюючим органом порядку нарахування орендної плати за землю, оскільки розрахунок грошового зобов'язання з орендної плати проведений на підставі неналежних документів.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині, суд апеляційної інстанції визнав правомірним розрахунок грошового зобов'язання з орендної плати за землю на підставі даних з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю від 18 червня 2010 року №5354 та листа Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року №26/263.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, 29 грудня 2006 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «БІК «ДАФІ» був укладений договір оренди земельної ділянки терміном на двадцять років, відповідно до якого позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,9226 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, по бул. Зоряний, 1а, 1б (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:267:0119.

Згідно умов договору земельна ділянка передана в оренду по фактичному розміщенню торговельного та адміністративно-побутового комплексів, автостоянки та організації благоустрою. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Договір укладений на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2006 року, справа №А12/237-06, ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року, справа №А12/237-06. Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Згідно із пунктом 4.1 договору річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється в грошовій формі у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.

Посилаючись на заниження позивачем грошового зобов'язання з плати за землю у зв'язку з проведенням її обрахунку відповідно до положень договору оренди, а не Податкового кодексу України, податковий орган здійснив донарахування відповідного зобов'язання.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Починаючи з 01 січня 2011 року, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 ПК України, логічним завершенням аналізу наведених правових норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Тобто, починаючи з 01 січня 2011 року, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Саме із зазначеного часу мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх грошової оцінки.

Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати з урахуванням обмежень, визначених підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 14 липня 2015 року №21-1699а15, від 02 грудня 2014 року №21-274а14.

Тим часом, розрахунок орендної плати проводиться із грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

При цьому, пунктом 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з визначенням, закріпленим у статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі по тексту - Закон України №3613-VI), який статтею 20 закріпив статус відомостей Державного земельного кадастру визначив його відомості офіційними.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру, регламентований статтею 38 Закону України №3613-VI. Відповідно до приписів названої статті відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обовязковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

Згідно підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган помилково використав інформацію, надану у листі від 17 вересня 2014 року №26/263, оскільки Закон України №3613-VI не передбачає отримання відомостей Державного земельного кадастру у формі листа.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ДАФІ» задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі №804/7803/15 скасувати.

3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі №804/7803/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна