Ухвала суду № 56252094, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/60259/14

К/800/60713/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Партнер Груп» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 9747803 від 8 січня 2014 року, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Партнер Груп» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука А.В. (надалі - Реєстратор), Державної реєстраційної служби України (надалі - Служба), у якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Реєстратора № 9747803 від 8 січня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

зобов'язати провести державну реєстрацію права власності за позивачем на відповідні залізничні колії: під'їзна залізнична колія, яка примикає до колії № 11 станції Суми - Товарна Південної залізниці стрілочним переводом № 201 і складається з 2-х колій (№ 1 та № 9) загальною довжиною 329 м.; колія № 300 довжиною 363,5 м.; колія № 302 довжиною 241 м.; колія № 304 довжиною 126,86 м.; колія № 306 довжиною 107,71 м.; колія № 308 довжиною 226,88 м.; колія № 308 довжиною 237,5 м.; під'їзна колія № 210 довжиною 73,70 м., що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Кіровоградська, 2 (далі-майно або залізничні колії).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Реєстратор та Служба звернулись до Вищого адміністративного суду із касаційними скаргами.

Державна реєстраційна служба України просила оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Реєстратор у касаційній скарзі просив рішення апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 липня 2014 року.

Заперечень на касаційні скарги не надходило.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Сумської області від 28 травня 2013 року у справі № 920/710/13, за Товариством визнано право власності на залізничні коліі: під'їзна залізнична колія, яка примикає до колії № 11 станції Суми - Товарна Південної залізниці стрілочним переводом № 201 і складається з 2-х колій (№ 1 та № 9) загальною довжиною 329 м; колія № 300 довжиною 363,5 м; колія № 302 довжиною 241 м; колія № 304 довжиною 126,86 м; колія № 306 довжиною 107,71 м; колія № 308 довжиною 226,88 м; колія № 308 довжиною 237,5 м; під'їзна колія № 210 довжиною 73,70 м, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Кіровоградська, 2 (надалі - залізничні колії).

На підставі зазначеного судового рішення позивач 12 грудня 2013 року звернувся до Служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4477090 з додатками до неї, для проведення державної реєстрації права приватної власності на залізничні колії.

Реєстратором було встановлено, що подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки судовим рішенням визнано право власності позивача на залізничні колії, проте без визнання їх при цьому об'єктом нерухомого майна. Крім того, в порушення вимог п.1.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127, поданий технічний паспорт ПАТ «Сумський Промпроект» від 2013 року не містить печатку виконавця робіт та відомості щодо серії та номера його кваліфікаційного сертифіката.

Враховуючи вищенаведене, 8 січня 2014 року Реєстратором прийнято рішення № 9747803, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на залізничні колії.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції, зазначив, що Реєстратор безпідставно відмовив Товариству у державній реєстрації права власності, не вказавши конкретну, визначену законом підставу для такої відмови.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує рішення Реєстратора від № 9747803 від 8 січня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України від 1 липня 2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон N 1952-IV).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону N 1952-IV (в редакції від 1 січня 2014 року, що була чинна на момент виникнення спірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 9 Закону N 1952-IV встановлено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Аналізуючи положення статті 9 Закону N 1952-IV, якою передбачені права та обов'язки державного реєстратора, колегія суддів зазначає, що державний реєстратор лише встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, і не вправі надавати правову оцінку наданим йому судовим рішенням, тлумачити їх чи роз'яснювати.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктом 5 частини першої статті 19 Закону N 1952-IV встановлено, що однією з підстав для проведення державної реєстрації прав є рішення судів, що набрали законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду Сумської області від 28 травня 2013 року у справі № 920/710/13, відповідно до листа Господарського суду Сумської області від 10 грудня 2013 року № 920/710/13, набрало законної сили 11 червня 2013 року.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року N 703 (надалі - Порядок).

Пунктом 16 Порядку (в редакції від 1 січня 2013 року, що була чинна на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з пунктом 23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав визначений статтею 24 Закону N 1952-IV.

Частиною четвертою статті 24 Закону N 1952-IV передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у оскаржуваному рішенні не зазначено визначену законом підставу для такої відмови.

Отже, суд апеляційної інстанцій прийшов до правильного висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.