Ухвала суду № 56252005, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/800/35397/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Кошіля В.В.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області та Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2015

у справі № 818/1087/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області

про визнання протиправним та скасування повідомлення, стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В.Фрунзе») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКС України у Сумській області) про визнання протиправним та скасування повідомлення від 06.03.2015 № 2/4635; стягнення з Державного бюджету України в особі ГУ ДКС України у Сумській області на користь ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В.Фрунзе» бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 7419041,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2015, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано повідомлення від 06.03.2015 № 2/4635. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог із прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Повідомленням від 06.03.2015 № 2/4635 ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області повідомила позивача про те, що він не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критерію на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеному пунктом 200.19 цієї статті, а саме: середня заробітна плата не менше ніж у два з половиною рази перевищує мінімальний встановлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV Податкового кодексу України.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

Пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.18 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Відповідно до пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно певним критеріям, що визначені зазначеною нормою цього Кодексу.

Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пункт 200.20 статті 200 Податкового кодексу України).

Так, пунктом 2 Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.11.2014 №1128 (далі по тексту - Порядок №1128), передбачено, що для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу.

Відповідно до п. 3 Порядку критерії оцінки платника ПДВ, відповідність яким надає такому платнику ПДВ право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.

Разом з тим, пунктом 200.21 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Вказана норма також кореспондується з п. 8 Порядку, яким встановлено, що територіальний орган Державної фіскальної служби протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомляє платника ПДВ шляхом надсилання/вручення письмового повідомлення про невідповідність платника ПДВ критеріям, визначеним у Кодексі, які дають право на автоматичне бюджетне відшкодування, з наданням детального пояснення і розрахунків за критеріями, значення яких не дотримано (за формою згідно з додатком до цього Порядку, яке формується на підставі даних переліку платників ПДВ, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ).

Виходячи із системного аналізу зазначених нормативно-правових норм, колегія суддів зазначає, що відповідач, виконуючи вимоги законодавства, повинен направити позивачеві повідомлення згідно додатку до Порядку №1128 та окремим документом надати детальні пояснення та розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано платником.

Отже, пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям:

- не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і до цього реєстру стосовно них не внесено записів про: а) відсутність підтвердження відомостей; б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання); в) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; г) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи; ґ) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

- мають необоротні активи, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує у три рази суму податку, заявлену до відшкодування, або отримали терміном на один рік від банківської установи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, фінансову гарантію, що діє з дня подачі відповідної заявки про повернення суми бюджетного відшкодування (у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення норм податкового законодавства в частині зайво заявлених сум податку до бюджетного відшкодування, така фінансова гарантія має бути продовжена додатково на термін до двох років), а також: а) здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів) або б) здійснили інвестиції в необоротні активи у розмірах не менше ніж 3 мільйони гривень протягом останніх 12 календарних місяців. Платникам податку, які отримали право на автоматичне бюджетне відшкодування виходячи із цього критерію, сума такого відшкодування сукупно не може перевищувати суму податку, сплачену у складі вартості придбаних (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України)/споруджених необоротних активів незалежно від того, чи були вони введенні в експлуатацію;

- не мають податкового боргу.

Такий критерій, як «рівень співвідношення середньої заробітної плати працівника до розміру мінімальної заробітної плати у кожному з останніх чотирьох послідовних звітних податкових періодів РО (кварталів) (Кзп більше або = 2,5) не перевищує, не менше ніж у два з половиною рази мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законодавством» у редакції п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України чинній на момент прийняття спірного повідомлення, тобто, 06.03.2015 відсутній.

Слід зазначити, що норма п.п. 200.19.5 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, яка містила вищезазначений критерій втратила чинність 01.01.2015 у зв'язку з набранням чинності редакції, передбаченої абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим підпункту 13 пункту 1 розділу І Закону України від 31.07.2014 № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України».

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

З огляду на зазначене, дія пп. 200.19.5 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, на який посилається відповідач як на підставу для прийняття спірного повідомлення, не може поширюватися на правовідносини, що виникли після втрати ним чинності.

При цьому суд виходить із того, що принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів є загальним принципом права, який має пріоритетне застосування.

Оскільки оскаржуване повідомлення, яким позивача позбавлено права на автоматичне бюджетне відшкодування прийняте з порушенням положень визначених податковим законодавством України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування повідомлення від 06.03.2015 р. № 2/4635.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що, позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 7419041,00 грн. не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно пункту 200.12 та пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Судами встановлено, що ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області не було подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 7419041,00 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПАТ «Сумське машинобудівне НВР ім. М.В. Фрунзе», з підстав невідповідності позивача критеріям для отримання автоматичного бюджетного відшкодування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення вказаної суми бюджетного відшкодування з податку на додану не підлягають задоволенню, оскільки підстави, на які посилається відповідач-1 при відмові є нечинними, а інших підстав для відмови у наданні висновку по суті не встановлено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області та Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)В.В. Кошіль (підпис)С.Е. Острович