Ухвала суду № 56251896, 15.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 року м. Київ К/800/9868/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року

у справі № 2а-6833/10/1370

за позовом Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал-Плюс»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області,

Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Будівельна фірма «Квартал-Плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 року №0000542320/0/7270. Визнано протиправними дії ДПА у Львівській області щодо відмови від розгляду по суті скарги Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал Плюс» на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 23.03.2010 року №0000542320/0/7270, оформлені рішенням ДПА у Львівській області від 05.07.2010 року №15010/10/25-005/609 про залишення скарги без розгляду

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2010 року в частині задоволення позову про визнання протиправними дій Державної податкової адміністрації у Львівській області щодо відмови від розгляду по суті скарги Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал-плюс» скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач - Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року відповідачем складено акт від 10.02.2010 року 136/23-0/33667107, яким встановлено порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 941 370, 10 грн.

23.03.2010 року ДПІ на підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542320/0/7270, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 941 370, 00 грн. за основним платежем та 461 390, 80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Личаківському районі м. Львова вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а позивачу надіслано аналогічне податкове повідомлення-рішення від 11.06.2010 року №0000542320/1/13356.

ДПА України рішенням про залишення скарги без розгляду від 05.07.2010 року №15010/10/25-005/609 повідомила позивача, що повторна скарга на оскаржене податкове повідомлення-рішення подана з порушенням порядку, установленого Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року №29 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за №723/1478, а тому не підлягає розгляду по суті та була повернута позивачу.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що вартість запасів у незавершеному будівництві позивача, виготовлених підрядними організаціями, підлягає коригуванню приросту (убутку) на загальних підставах. При цьому в розрахунку приросту (убутку) приймає участь не тільки матеріальна складова, а й загальна повна вартість будівельно-монтажних робіт, придбаних у підрядних організацій.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів вартість незавершеного будівництва визначається не в повному обсязі, а в частині матеріальних затрат, та з недоведеності вчинення позивачем порушень пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснює будівництво житлових будинків в м. Львів - Винники по вул. Винна Гора, в результаті чого ним укладено договір генерального підряду від 05.01.2009 року з ПП «Львів Проектбуд Реставрація» на виконання будівельно-монтажних робіт на цих об'єктах, для проведення яких позивач придбаває в постачальників будівельні матеріали.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу першого п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Методологічні засади формування підрядниками у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року № 205, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2001 року за № 433/5624 (далі - Положення).

Відповідно до п. 13 Положення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням будівельного контракту, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати (включаючи вартість виконаних субпідрядниками робіт) згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248.

Таким чином, згідно з стандартами бухгалтерського обліку вартість виконаних субпідрядних робіт відноситься до інших прямих витрат, а не до матеріальних витрат.

Враховуючи викладене, при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів вартість незавершеного будівництва визначається не в повному обсязі, а в частині матеріальних затрат як матеріальної складової незавершеного будівництва, тобто без врахування вартості послуг субпідрядних організацій.

Якщо платник податку здійснює будівництво з метою продажу і при цьому залучає до виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядні організації, то вартість виконаних робіт, в тому числі і субпідрядними організаціями, відноситься на валові витрати такого платника відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому вартість запасів у незавершеному виробництві, які були безпосередньо придбані платником податків, підлягає відображенню у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на загальних підставах.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в діях позивача порушень вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо визначення вартості незавершеного будівництва при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів без врахування вартості послуг субпідрядних організацій.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року у справі № 2а-6833/10/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук