Ухвала суду № 56251892, 15.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2016 р. м. Київ К/800/18532/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року

у справі № 2а/0470/14846/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТАН»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТАН» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 16.11.2012 року № 0002861502 в частині стягнення з ТОВ «Отан» штрафних санкцій в сумі 97 641, 00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року скасовано та прийнято нову про задоволення адміністративного позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002861502 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, яким ТОВ «ОТАН» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 227 829, 00 грн., з яких 130 188, 00 грн. за основним платежем та 97 641, 00 грн. - штрафних санкцій.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції та рішенням суду першої інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «ОТАН» у податковій звітності з податку на додану вартість, відповідачем складено акт від 26.10.2012 року № 1257/15-2/19428404, яким встановлено безпідставне формування податкового кредиту в уточнюючому розрахунку за вересень 2010 року, по яких минуло 365 днів з дня виписки, а саме: в дод.5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» р.1 відображено іпн.360528004645, період виписки зазначено « 09.2010» у сумі 650 940, 55 грн., ПДВ - 130 188, 11 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 року № 0002861502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 130 188, 00 грн. за основним платежем та 97 641, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В силу п. 201. 14 ст. 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно із абз. першим п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляд (абз. другий п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України).

В пункті 8 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228, визначено, що дані, наведені у податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З дати набрання чинності Податковим кодексом України платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, в таких випадках: податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів.

В таких випадках не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1 декларації).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2012 року позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками за вересень 2010 року.

У Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» у розділі II відображено ІПН 36052004645, період виписки зазначено « 09.2010», обсяг поставки у сумі - 650 940, 55 грн. та ПДВ - 130 188, 11 грн.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність застосування відповідачем норм Податкового кодексу України, що діяли на час вчинення позивачем дії з уточнення розрахунку раніше поданої ним податкової декларації.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності таких дій платника з підстав того, що на момент виникнення у позивача права на податковий кредит за вересень 2010 року порядок та строки включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому даному випадку необхідно враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто 1095 днів, є помилковими, адже Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року, у зв'язку з чим відповідні закони втратили чинність.

На момент подачі уточнюючого розрахунку діяли норми Податкового кодексу України, пунктом 50.1 статті 50 якого визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 року № 0002861502 в частині нарахування грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 130 188, 00 грн. відповідає вимогам податкового законодавства України.

Що стосується застосування штрафних (фінансових) санкцій, слід зазначити таке.

Згідно із п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Встановлено, що відповідачем застосовано штраф у розмірі 75% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції є протиправним, оскільки відповідною нормою Податкового кодексу України не передбачає подібний розмір.

В свою чергу, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про задоволення позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року у справі № 2а/0470/14846/12 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року у справі № 2а/0470/14846/12 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук