Ухвала суду № 56251878, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2016 р. м. Київ К/800/42703/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Фоменко В.Ю., Лук?янова А.О.,

представника відповідача - Денисенко О.Е.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Партнер" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі № 826/13124/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Партнер" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Партнер" (далі - ТОВ "УніКредит Партнер") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило: визнати протиправними дій податкового органу про відмову здійснити зарахування надмірно сплачених сум податку на прибуток ТОВ "УніКредит Партнер" за 2014 рік в сумі 5 633 781,00 грн. у рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у 2015 році; зобов'язати ДПІ здійснити коригування в КОР ТОВ "УніКредит Партнер", відобразивши на особовому рахунку платника податків наявну переплату з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 5 633 781,00 грн.; зобов'язати відповідача зарахувати ТОВ "УніКредит Партнер" надміру сплачені суми податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 5 633 781,00 грн. у рахунок сплати поточних щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств до повного їх погашення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "УніКредит Партнер" подано 02 березня 2015 року до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України № 872 від 30 грудня 2013 року.

20 березня 2015 року позивач звернувся до податкового органу з листом щодо спрямування коштів в сумі авансового внеску із податку на прибуток при виплаті дивідендів за 2014 рік у розмірі 5 633 781,00 грн. на погашення авансових внесків з податку на прибуток у 2015 році.

Листом від 14 квітня 2015 року відповідачем зазначено, що в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 02 березня 2015 року відсутні нарахування авансового внеску при виплаті дивідендів у рядку 20.

28 березня 2015 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік із внесенням змін до рядка 20 щодо нарахування авансового внеску при виплаті дивідендів у сумі 5 633 781,00 грн., та повторно звернувся з вимогою щодо віднесення на погашення авансових внесків 2015 року частини сплаченого авансового внеску у розмірі 2 144 304,00 грн., як це задекларовано у рядку 13.5.1 Додатку ЗП до Уточнюючої декларації.

Листом від 20 травня 2015 року відповідач повідомив, що зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму авансового внеску при виплаті дивідендів перевіряється в автоматичному режимі з урахуванням листа ДФС України від 12 листопада 2014 року №10346/7/99-99-15-02-01-17; нарахування у картці особового рахунку платника податку та у декларації не співпадають, оскільки декларацію з податку на прибуток підприємством заповнено з порушенням алгоритму заповнення, визначеного у листі ДФС України від 12 листопада 2014 року №10346/7/99-99-15- 02-01-17, а саме, заповнено рядок 13.5.1 Додатка ЗП декларації у розмірі 2 144 304,00 грн., що перевищує податкове зобов'язання платника (рядок 11 Декларації - 1940 826,00 грн.) з урахуванням його зменшення на суму щомісячних авансових внесків (рядок 13.7 додатку ЗП до Декларації - 2 222 562,00 грн.).

Відповідно до Акту звірення розрахунків від 22 червня 2015 року станом на 01 січня 2015 року позивач мав позитивне сальдо розрахунків у сумі 5 639 769,12 грн., а станом на 15 червня 2015 року - позитивне сальдо у сумі 5 988,12 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкова декларація позивача була заповнена із порушенням алгоритму заповнення, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним з огляду на таке.

Підпунктом 57.1 статті 57 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з цього податку, за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 ПК).

Згідно з абзацами п'ятим, шостим пункту 57.1 статті 57 ПК (чинними на час виникнення спірних правовідносин) на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що платник податку, у якого при сплаті авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів утворилося сума, що перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, вправі зменшити сплату внесків з цього податку на суму перевищення у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Платник податку має право також очікувати від контролюючого органу дії щодо зарахування суми перевищення у рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток у визначених законом наступних звітних місячних періодах.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанції не надано повної оцінки обставинам справи, зокрема, не встановлено розмір сплаченого позивачем авансового внеску при виплаті дивідендів, який є складовою позитивного сальдо зазначеного в акті звірення розрахунку та не надано оцінку нарахувань у картці особового рахунку платника податку.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову закріплений нормами статті 7, частини четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зі змісту частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій та правильності формування податкового кредиту за цими операціями, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Партнер" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі № 826/13124/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак