Ухвала суду № 56251851, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ К/800/1229/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року

у справі № 2а-10746/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби,

Державної податкової служби у м. Києві,

Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про результати розгляду скарги та рішення про результати розгляду повторної скарги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» (далі - ТОВ «Авер-Тех»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС; відповідач-1), Державної податкової служби у м. Києві (далі - ДПС у м. Києві; відповідач-2) та Державної податкової служби України (далі - ДПС України; відповідач-3), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000272230 від 05 квітня 2012 року та № 0004412230 від 09 липня 2012 року, рішення № 3716/10/12-314 від 21 червня 2012 року про результати розгляду скарги, рішення № 13517/6/10-2215 від 30 липня 2012 року про результати розгляду повторної скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ТОВ «Авер-Тех», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати оспорювані акти індивідуальної дії, а також рішення про результати розгляду скарг.

Крім того, ДПС у м. Києві заявлено клопотання про заміну відповідача-2 у справі - ДПС у м. Києві на Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Авер-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 316/23-02/21665318 від 19 березня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272230 від 05 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку в розмірі 801 820,63 грн. (668 231,29 грн. - основний платіж, 133 589,34 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, скарги товариства рішеннями № 3716/10/12-314 від 21 червня 2012 року та № 13517/6/10-2215 від 30 липня 2012 року залишено без задоволення, а також додатково прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004412230 від 09 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку в розмірі 149 849,18 грн. (119 879,34 грн. - основний платіж, 29 969,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Авер-Тех» статей 2, 13, 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII), пункту 286.2 статті 286, пунктів 287.1, 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на несплату земельного податку впродовж 2009 - 2011 років за користування земельною ділянкою під належною йому на праві приватної власності нежитловою будівлею (з урахуванням прибудинкової території) за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка, 13-ж.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно із статтею 5 Закону № 2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 15 Закону № 2535-XII передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

З 01 січня 2011 року справляння плати за землю здійснюється згідно з положеннями розділу ХIII ПК України.

Так, згідно з підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). При цьому в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Отже, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України та статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

Тобто, власник будівлі, споруди (їх частин) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як з'ясовано судами, позивач є власником будівлі за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка, 13-ж, за земельну ділянку під якою (з урахуванням прибудинкової території) відповідачем-1 оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано земельний податок. При цьому в силу вимог статей 182, 334 ЦК України та положень Закону № 1952-IV право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

А відтак, незважаючи на те, що ТОВ «Авер-Тех» не зареєструвало право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщена належна йому на праві власності будівля, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення № 3716/10/12-314 від 21 червня 2012 року про результати розгляду скарги та рішення № 13517/6/10-2215 від 30 липня 2012 року про результати розгляду повторної скарги, судові інстанції цілком об'єктивно виходили з того, що ці рішення прийнято за наслідками вирішення податкового спору в досудовій процедурі, вони не є актами реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжують для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків, у зв'язку з чим підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача-2 - Державну податкову службу у м. Києві її правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.