Ухвала суду № 56251824, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/800/45411/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТРОЙКОМ ЛТД" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі № 820/2881/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТРОЙКОМ ЛТД" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙКОМ ЛТД" (далі - ТОВ "СТРОЙКОМ ЛТД") звернулось в суд з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ОДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000012220 від 13 січня 2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, працівниками ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ НВГГ "Спеценергосервіс" за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року та ТОВ "Укртехнопромпоставка" за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 23 грудня 2014 року № 4555/20-36-22-03-07 21233263, з висновку якого встановлено, порушення позивачем пункту 198.3, 198.6 статті198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 54209,21 грн. в т.ч. за липень 2014 року - 36973,64 грн. за серпень 2014 року -17235,57 грн.

На підставі наведеного акту, 13 січня 2015 року керівником ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012220, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 67761,51 грн., (за основним платежем - 54209,21грн., за штрафними санкціями - 13552,3грн.)

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, між позивачем та ТОВ "Спеценергосервіс" укладено угоду № 10 від 05 травня 2014 року предметом якої є виконання ремонтно-будівельних робіт.

Виконання робіт здійснюється на підставі ліцензії № 574819 серія АГ від 28 лютого 2011 року строк дії з 28 лютого 2011 року по 08 лютого 2015 року.

До зазначеної угоди виписані податкові накладні № 105 від 21 липня 2014 року, № 124 від 24 липня 2014 року, № 165 від 31 липня 2014 року, № 148 від 29 липня 2014 року та № 164 від 31 липня 2014 року на загальну суму 221 841,9 грн.

Факт розрахунку підтверджується платіжними дорученнями.

Сплата здійснювалась на підставі підписаних сторонами актів прийому виконаних робіт за формою КБ-2.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Укртехнопром поставка" укладено угоду № 29 від 01 липня 2014 року предметом якої є виконання ремонтно-будівельних робіт.

Виконання робіт здійснювалось на підставі ліцензії № 182962 серії АЕ від 14 грудня 2012 року строк дії з 12 грудня 2012 року по 12 грудня 2015 року.

Відповідно до умов угоди виписані податкові накладні № 52, 51, 49, 48, 50 від 29 серпня 2014 року на загальну суму 103 413,40 грн.

Факт розрахунку підтверджується платіжними дорученнями.

Сплата здійснювалась на підставі підписаних сторонами актів прийому виконаних робіт за формою КБ-2.

За податковою інформацією отриманої від Вишгородської ОДПІ у Київській області , а саме: акт від 25 вересня 2014 року № 145/22-00/32135502 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ "Спеценергосервіс" встановлено, що стан останнього - 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням".

Також встановлено, що стан ТОВ "Укртехнопромпоставка" має стан - 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням".

Судами встановлено, що в актах виконаних робіт укладених між позивачем та названими контрагентами не конкретизовано ким виконувались роботи, також відсутні докази обладнання, наявності у позивача та переданих субпідряднику побутових приміщень, надання складських приміщень для зберігання будівельних матеріалів, надання субпідряднику проектно-сметної документації.

Доказів спростовуючих наведені доводи, позивачем на вимогу судів не надано також не надано пояснень щодо економічної доцільності укладання угод субпідряду з ТОВ "Спеценергосервіс" та ТОВ "Укртехнопромпоставка", оскільки позивач має всі необхідні потужності для самостійного виконання вище зазначених будівельних робіт.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем факту здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового кредиту.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТРОЙКОМ ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі № 820/2881/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак