Ухвала суду № 56251525, 25.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/2279/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Чередніченко Н.П.

справа №752/6608/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 10 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння,-

УСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про:

1. встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з 01 січня 2008 року по 01 серпня 2013 року;

2. визнання квартири АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_3;

3. визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 11 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., номер запису про право власності 2831425;

4. витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1;

5. визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, без поділу квартири в натурі.

Вимоги обґрунтовує тим, що у період з 01 січня 2008 року по 21 червня 2012 року проживала однією сім»єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_10; 30 серпня 2009 року провели обряд вінчання; з 17 березня 2009 року по 05 грудня 2012 року ОСОБА_3 був зареєстрований за місцем проживання її батьків та за цим місцем проживання перебував на військовому обліку та у центрі зайнятості.

За період спільного проживання дохід ОСОБА_7 склав 417361,56 грн., у цей період вони придбали спірну квартиру, право власності на яку оформлено на ОСОБА_3

ОСОБА_3 у періоди з листопада 2008 року по 06 червня 2010 року не працював.

Зазначає, що квартира була придбана за кредитні кошти, надані у період спільного проживання, вона виступила поручителем за цим зобов»язанням, особисто приймала участь у погашенні заборгованості із власних коштів і коштів своїх батьків та при безпосередньої участі свого батька здійснила ремонт у квартирі.

Навесні 2012 року стосунки між сторонами погіршилися та в червні 2012 року ОСОБА_7 виїхала зі спірної квартири, проте спілкування продовжувалося, ОСОБА_7 позичала кошти на погашення заборгованості, та мала домовленість із ОСОБА_3 про те, що він компенсує належну їй частку у квартирі після її продажу.

В липні 2013 року ОСОБА_7 прийняла остаточне рішення про припинення стосунків.

11 жовтня 2013 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, за заниженою ціною, відчужив спірну квартиру ОСОБА_11

З урахуванням викладеного вважає, що квартира є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя та ОСОБА_3 не мав одноособового права її відчужувати.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 10 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з 01 січня 2008 року по 21 травня 2012 року. В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати ту ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом неправильно визначено проміжок часу спільного проживання; необґрунтовано відмовлено у визнанні квартири спільною сумісною власністю, яка була набута у час спільного проживання та за спільні кошти, зокрема і з врахуванням того, що ОСОБА_7 була краще матеріально забезпеченою, на відміну від ОСОБА_3, який тривалий час не працював та не мав фінансової підтримки своїх батьків.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини.

Відповідач, представники відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, відповідача, представників відповідачів, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що 29 вересня 2006 року між ОСОБА_3, ТОВ «Компанія з управління активами «Акерс Інвест», АКБ «Укрсоцбанк» укладено Договір купівлі-продажу облігацій №К-029/44/06, за умовами якого ОСОБА_3 придбав лот (облігації), що посвідчують право вимоги та відповідають площі квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

29 вересня 2006 року між ОСОБА_3, ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» та АКБ «Укрсоцбанк» укладено Договір про участь у будівництві №К-02/3/029, за умовами якого будівельна компанія зобов'язувалась передати ОСОБА_3 (інвестору) у власність квартиру АДРЕСА_1, шляхом погашення лота інвестора.

05 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та з АКБ «Укрсоцбанк» укладено Договір кредиту №08-03 8/477к, предметом якого є оплата за придбання цільових облігацій, емітованих ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд», та які надають право на отримання у власність квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до меморіальних ордерів від 02 жовтня 2006 року №2 та від 05 жовтня 2006 року №1 ОСОБА_3 оплачено на користь ТОВ «КУА «Акерс Інвест» вартість облігацій за Договором купівлі-продажу облігацій №К-029/44/06 від 29 вересня 2006 року.

Актом прийому-передачі приміщення від 06 жовтня 2008 року ТОВ «БК «Міськжитлобуд» та ОСОБА_3 підтвердили взаємне виконання обов»язків за Договором про участь у будівництві №К-02/3/029 та ОСОБА_3 передано квартиру.

23 листопада 2009 року ОСОБА_3 видано Свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

При цьому, також установлено, що 30 серпня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено церковний шлюб та проведено обряд вінчання в Храмі ікони Божої Матері «Успєніє» Свято-Успенської Києво-Печерської лаври (Успенський собор Києво-Печерської лаври) в м.Києві, про що видано свідоцтво (грамоту) про вінчання.

Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з 01 січня 2008 року по 21 травня 2012 року, суд виходив з того, що зазначена обставина підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами та не спростовувалась відповідачем.

Відмовляючи в частині вимог про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування квартири, суд виходив з того, що квартира була придбана за рахунок кредитних коштів, отриманих ОСОБА_3 до початку відносин сторін, та її фактична передача у володіння також відбулась ОСОБА_3 до виникнення цих відносин.

При цьому судом також установлена відсутність фактичного підтвердження про понесені позивачем витрати на оплату погашення заборгованості за кредитом та у зв»язку із ремонтом квартири.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають нормам законодавства і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, та доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва.

Метою державної реєстрації прав, зокрема, є втілення закріплених у Конституції України та Цивільному кодексі України заходів із захисту та непорушності права власності.

Відповідно до викладених у п.5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

До державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем.

Виходячи з викладеного, момент видачі документу, яким державою посвідчено право особи на придбане майно, та державна реєстрація права власності, є юридично значимими фактами, які наділяють набувача всіма правами власника. Проте, правова підстава, на якій у ОСОБА_3 в послідуючому виникло право власності, настала раніше та продовжувалась у часі до моменту початку проживання сторін однією сім»єю.

Так, Актом прийому-передачі приміщення від 06 жовтня 2008 року ТОВ «БК «Міськжитлобуд» та ОСОБА_3 підтвердили взаємне виконання обов»язків за Договором про участь у будівництві №К-02/3/029 та ОСОБА_3 передано квартиру.

При цьому, сама по собі участь у виконанні зобов»язання позичальника особи, яка не є другим з подружжя, не розцінюється законодавством як підстава для виникнення певних прав на речі, для отримання яких і виникли зобов»язальні правовідносини, якщо тільки про це не укладений відповідний договір.

Відтак, у ОСОБА_7 не виникає прав на квартиру і на неї не поширюється положення глави 8 СК України про право спільної сумісної власності подружжя.

Відхиляються колегією суддів доводи апеляційної скарги в частині встановлення судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2008 року по 21 травня 2012 року, а не по 01 серпня 2013 року.

З матеріалів справи убачається, що проміжок часу з 01 січня 2008 року по 21 травня 2012 року є періодом, який визнається обома сторонами, підтверджено належними та допустимими доказами, доводами апеляційної скарги не спростовується.

Доводи апеляційної скарги щодо участі в погашенні кредитних зобов»язань і виконанні ремонтних роботах належними доказами не підтверджені та на висновки суду не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 10 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов